Калениченко Ніна Луківна
Ніна Луківна Калениченко (народилася 9 березня 1922 в м. Миргород Полтавської області — померла 1 квітня 2008) — український літературознавець, доктор філологічних наук, дослідниця української літератури класичного періоду.
Калениченко Ніна Луківна | |
---|---|
Народилася |
9 березня 1922 Миргород, Полтавська губернія, Українська СРР |
Померла | 1 квітня 2008 (86 років) |
Країна |
Україна СРСР |
Діяльність | науковиця, літературознавиця, історик літератури, літературознавець |
Галузь | літературознавство[1], історія літератури[1] і літературна критика[1] |
Alma mater | КДУ ім. Т. Шевченка (1948) |
Науковий ступінь | доктор філологічних наук[d] (1965) |
Знання мов | українська[1] |
Батько | Калениченко Лука Петрович |
У шлюбі з | Коваленко Леонід Миколайович |
Життєпис ред.
Її батько, Лука Калениченко, художник-реставратор і мистецтвознавець, згодом працював науковим співробітником, заступником директора Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії Академії наук). Переїхала до Києва в дитинстві, разом з батьками.
З початку Німецько-радянської війни перебувала в евакуації, 1943 року вступила до філологічного факультету Московського обласного педагогічного інституту, з 1944—1948 — студентка філологічного факультету (українське відділення) Київського державного університету ім. Т.Г.Шевченка (закінчила з відзнакою). Закінчила аспірантуру на кафедрі української літератури університету, в 1952 захистила кандидатську дисертацію на тему впливу суспільно-політичних ідей кінця XIX — початку XX ст. на тогочасний розвиток української літератури.
З початку 1953 і до кінця 1987 працювала в Інституті літератури ім. Т.Г.Шевченка Академії наук УРСР.
В 1949 одружилася з літературознавцем Леонідом Коваленком (1922-1983), у минулому фронтовиком, також співробітником Інституту літератури.
Наукові дослідження ред.
Є автором кількох монографій, понад сотні статей у журналах і збірниках з питань українського літературознавства.
1953 опублікувала перші журнальні й газетні статті, в яких розглядала творчу спадщина українських прозаїків класичного періоду.
1956 року вийшла друком у Видавництві Академії наук УРСР її ґрунтовна монографія — «Михайло Коцюбинський. Життя і творчість». Пізніше опублікувала ще кілька книжок про Михайла Коцюбинського: «Особливості творчого методу і стилю Коцюбинського» (1959), «Великий сонцепоклонник» (1967), «М. М. Коцюбинський. Нарис життя і творчості» (1984).
1959 року опублікувала монографію «Новими шляхами» — про тенденції літературного процесу на межі XIX та XX століть, у 1964 — монографію «Українська проза початку XX ст.» (К.: Наукова думка).
У 1965 захистила докторську дисертацію.
В 1968—1969 брала участь у створенні 4-го та 5-го томів восьмитомної “Історії української літератури”, де підготувала низку оглядових розділів про розвиток прози, культурно-мистецьке й літературне життя останніх десятиліть XIX ст. та перших десятиріч XX ст., а також літературні портрети Олени Пчілки, Б.Грінченка, М.Старицького, М.Коцюбинського.
1977 опублікувала монографію «Українська література XIX ст.: Напрями, течії», у 1983 — монографію «Українська література XIX — початку XX ст.: Напрями, течії», у 1979 — монографію “Соціально активна особистість в українській демократичній літературі кінця XIX — початку XX ст.”
Упорядкувала і написала передмову до збірника «Українська дожовтнева поезія. Вибрані твори», що вийшов друком 1978 року в серії Шкільна бібліотека» у видавництві «Веселка» накладом 100 000 примірників.
У своїх працях вперше в українській історико-літературній науці розглянула такі стильові явища, як психологізація, ліризація, посилення настроєвості (сугестивної наснаженості) літературних творів, явищ «живописання» словом, інтелектуалізації художньої проблематики.
Є одним зі співавторів першого тому (1987) “Історії української літератури” у 2-х томах та “Історії української літературної критики” (1988).
Брала участь у підготовці 6-томного (1961-1962) та 7-томного (1973-1975) видань творів М.Коцюбинського, окремих томів Зібрання творів І.Франка у 50-ти томах.
Окремі праці ред.
- Михайло Коцюбинський: Життя і творчість. 1956;
- Новими шляхами: До питання про особливості революційно-демократичного напряму в українській літературі кінця ХІХ – початку ХХ ст. 1959;
- Особливості творчого методу і стилю Коцюбинського. 1959;
- Великий сонцепоклонник. 1967;
- Соціально-активна особистість в українській демократичній літературі кінця ХІХ – поч. ХХ ст. 1979;
- Михайло Коцюбинський: Нарис життя і творчості. 1984 (усі – Київ).
Посилання ред.
- Бондар М. П. (2012). Калениченко Ніна Луківна. Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2023. — ISBN 966-02-2074-X.. Архів оригіналу за 8 червня 2022. Процитовано 8 червня 2022.
Література ред.
- Ніна Луківна Калениченко // Слово і Час. — № 5, 2008. — С. 109-110. Архівовано з джерела 8 червня 2022. Процитовано 8 червня 2022.
- Коцюбинська М. Золота нитка історії // Дніпро. 1965. № 5;
- Денисюк І., Халімончук А. Діалектика літературного прогресу // Жовтень. 1979. № 5;
- Жулинський М., Бондар М. ...І крилатий розмах узагальнення // ЛУ. 1997, 22 трав.