Казіс Грінюс
Казіс Грінюс, або Казіс Ґрінюс (лит. Kazys Grinius; 17 грудня 1866, с. Сяляма Буда, Саснавська волость, Маріямполе, Сувальська губернія, королівство Польське, Російська імперія — 4 червня 1950, Чикаго, США) — литовський політик, Президент Литовської республіки від 7 червня до 17 грудня 1926 року.
| Казіс Грінюс | |
|---|---|
| лит. Kazys Grinius | |
 | |
 3-й Президент Литовської Республіки | |
| 7 червня 1926 — 17 грудня 1926 | |
| Попередник | Александрас Стульгінскіс |
| Наступник | Йонас Стаугайтіс |
 6-й Прем'єр-міністр Литовської Республіки | |
| 19 червня 1920 — 2 лютого 1922 | |
| Попередник | Ернястас Галванаускас |
| Наступник | Ернястас Галванаускас |
| Народився | 17 грудня 1866[1][2][3] Selemad, Маріямпольський повіт, Сувалкська губернія, Російська імперія |
| Помер | 4 червня 1950[1][2][3] (83 роки) Чикаго, Іллінойс, США[4] |
| Відомий як | політик, журналіст, лікар, педагог, прессекретар, книгар, humanist |
| Країна | Литва |
| Національність | литовець |
| Alma mater | Marijampolė Gymnasiumd і медичний факультет Московського університетуd |
| Політична партія | Литовський народний союз селян |
| У шлюбі з | Joana Griniuvienėd |
| Релігія | католик |
| Нагороди | |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Життєпис
ред.Народився в багатодітній селянській родині (7 хлопчиків, 4 дівчинки; два брати і дві сестри майбутнього президента рано померли[5]).
Навчався в школі в Ошкіне, Лімаркаї, Маріямполе. Закінчив Маріямпольську гімназію (1887). Під час навчання в гімназії брав участь у поширенні газети «Аушра», брав участь у випуску рукописних газет.
Закінчив медичний факультет Московського університету (1893). Під час навчання в університеті заарештовувався за участь у студентських заворушеннях (1889). Брав участь у національно-визвольному русі у нелегальному суспільстві литовських студентів, з 1888 писав для литовських газет та журналів «Летувішкас Балсас» (лит. Lietuviškas balsas), «Швеса» (лит. Šviesa), що друкувалися в Пруссії. У 1888 брав участь у першому з'їзді литовських демократів, на якому обговорювалися, зокрема, плани видання журналу «Варпас». Писав для цього журналу і його додатка «Укінінкас», редагував «Варпас». Ще до закінчення навчання в університеті восени 1892 працював в Мінську в пункті по боротьбі з холерою. Дев'ять місяців 1893 пропрацював судновим лікарем в Каспійському пароплавстві.
З 1894 займався лікарською практикою в Маріямполі, пізніше в Вірбалісі, потім в Науместісі, в 1898-1903 — у Пільвішкяї, пізніше знову в Маріямполі.
У 1905 і 1908-1910 жив у Вільнюсі, в 1906 — в Маріямполі. У 1905 брав участь як делегат Сувалкської губернії у з'їзді литовських громадських діячів в Москві. Неодноразово (1903, 1905, 1906, 1910) піддавався тюремного ув'язнення за участь в литовській суспільній та культурній діяльності.
У період Першої світової війни перебував в евакуації в Кисловодську, де в період Громадянської війни в 1918 загинули його дружина Йоана та дочка Гражина.
1917 у Воронежі був обраний до Ради литовців Росії.
1919 у Парижі брав участь у діяльності делегації тимчасового уряду Литви на мирній конференції. Став головою Комісії з репатріації; займаючись питаннями повернення литовців на Батьківщину з німецького полону, надав допомогу приблизно 1 000 співвітчизників.
Наприкінці 1919 повернувся до Литви, де був обраний депутатом Тимчасового Сейму від партії Ляудінінкі (Литовський народний союз селян). Обирався до Установчого, I, II і III Сеймів, у 1920-1922 роках був прем'єр-міністром Литви, підписавши на тій посаді мирний договір з РРФСР.
У 1922 став завідувачем відділом медицини та санітарії Каунаського самоврядування.
Президент Литви
ред.У 1926 III Сейм обрав Грінюса президентом Литви, але вже через півроку він був повалений внаслідок перевороту, організованого Антанасом Смятоною. Після відставки з посади президента працював у медичних та доброчинних організаціях.
У період нацистської окупації Литви підписав 1942 року протест проти знищення євреїв та був висланий на рік у село Ажуола Буда.
Влітку 1944 поїхав до Німеччини, 1947 переїхав до США, де був почесним президентом ЛНКС.
Роботи
ред.Автор праць з ботаніки, медицини, історії. Перекладав з польської та інших мов художню та науково-популярну літературу. Випустив два томи спогадів.
Перепоховання
ред.У жовтні 1994 його останки були перенесені до Литви та перепоховані в його рідному селі.
Нагороди
ред.- Хрест Порятунку тих, хто гине (20 вересня 1993, посмертно)[6]
Пам'ять
ред.У 1922 і в 1996 роках випустили поштові марки Литви, присвячені Казісу Грінюсу. У зв'язку з 60-річчям Литовський університет в грудні 1926 присвоїв Грінюсу звання доктора лат. honoris causa.
Ім'я Грінюса носить міст на шосе Шилуте — Русне, середня школа в Каунасі та гімназія в Казлу Руді.
Примітки
ред.- ↑ а б Encyclopædia Britannica
- ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б The Righteous Among the Nations Database
- ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #123449952 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ Dr. Kazys Grinius. Kauno Kazio Griniaus vidurinė mokykla (лит.). 16 квітня 2008. Архів оригіналу за 20 березня 2012. Процитовано 2 января 2009.
- ↑ Декрет Президента Литвы от 20 сентября 1993 года № 128 (Информация на официальном сайте Президента Литвы [Архівовано 16 вересня 2009 у Wayback Machine.])(лит.)
Посилання
ред.- Казіс Грінюс [Архівовано 3 жовтня 2009 у Wayback Machine.]
- Kazys Grinius [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.](лит.)