Казіс Грінюс
Казіс Грінюс, або Казіс Ґрінюс (лит. Kazys Grinius; 17 грудня 1866, с. Сяляма Буда, Саснавська волость, Маріямполе, Сувальська губернія, королівство Польське, Російська імперія — 4 червня 1950, Чикаго, США) — литовський політик, Президент Литовської республіки від 7 червня до 17 грудня 1926 року.
| Казіс Грінюс | |
|---|---|
| лит. Kazys Grinius | |
 | |
 3-й Президент Литовської Республіки | |
| 7 червня 1926 — 17 грудня 1926 | |
| Попередник | Александрас Стульгінскіс |
| Наступник | Йонас Стаугайтіс |
 6-й Прем'єр-міністр Литовської Республіки | |
| 19 червня 1920 — 2 лютого 1922 | |
| Попередник | Ернястас Галванаускас |
| Наступник | Ернястас Галванаускас |
| Народився |
17 грудня 1866[1][2][3] Selemad, Маріямпольський повіт, Сувалкська губернія, Російська імперія |
| Помер |
4 червня 1950[1][2][3] (83 роки) Чикаго, Іллінойс, США[4] |
| Відомий як | політик, журналіст, лікар, педагог, прессекретар, книгар, humanist |
| Країна | Литва |
| Національність | литовець |
| Alma mater | Marijampolė Gymnasiumd і Медичний факультет Московського університетуd |
| Політична партія | Литовський народний союз селян |
| У шлюбі з | Joana Griniuvienėd |
| Релігія | католик |
| Нагороди | |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Життєпис ред.
Народився в багатодітній селянській родині (7 хлопчиків, 4 дівчинки; два брати і дві сестри майбутнього президента рано померли[5]).
Навчався в школі в Ошкіне, Лімаркаї, Маріямполе. Закінчив Маріямпольську гімназію (1887). Під час навчання в гімназії брав участь у поширенні газети «Аушра», брав участь у випуску рукописних газет.
Закінчив медичний факультет Московського університету (1893). Під час навчання в університеті заарештовувався за участь у студентських заворушеннях (1889). Брав участь у національно-визвольному русі у нелегальному суспільстві литовських студентів, з 1888 писав для литовських газет та журналів «Летувішкас Балсас» (лит. Lietuviškas balsas), «Швеса» (лит. Šviesa), що друкувалися в Пруссії. У 1888 брав участь у першому з'їзді литовських демократів, на якому обговорювалися, зокрема, плани видання журналу «Варпас». Писав для цього журналу і його додатка «Укінінкас», редагував «Варпас». Ще до закінчення навчання в університеті восени 1892 працював в Мінську в пункті по боротьбі з холерою. Дев'ять місяців 1893 пропрацював судновим лікарем в Каспійському пароплавстві.
З 1894 займався лікарською практикою в Маріямполі, пізніше в Вірбалісі, потім в Науместісі, в 1898-1903 — у Пільвішкяї, пізніше знову в Маріямполі.
У 1905 і 1908-1910 жив у Вільнюсі, в 1906 — в Маріямполі. У 1905 брав участь як делегат Сувалкської губернії у з'їзді литовських громадських діячів в Москві. Неодноразово (1903, 1905, 1906, 1910) піддавався тюремного ув'язнення за участь в литовській суспільній та культурній діяльності.
У період Першої світової війни перебував в евакуації в Кисловодську, де в період Громадянської війни в 1918 загинули його дружина Йоана та дочка Гражина.
1917 у Воронежі був обраний до Ради литовців Росії.
1919 у Парижі брав участь у діяльності делегації тимчасового уряду Литви на мирній конференції. Став головою Комісії з репатріації; займаючись питаннями повернення литовців на Батьківщину з німецького полону, надав допомогу приблизно 1 000 співвітчизників.
Наприкінці 1919 повернувся до Литви, де був обраний депутатом Тимчасового Сейму від партії Ляудінінкі (Литовський народний союз селян). Обирався до Установчого, I, II і III Сеймів, у 1920-1922 роках був прем'єр-міністром Литви, підписавши на тій посаді мирний договір з РРФСР.
У 1922 став завідувачем відділом медицини та санітарії Каунаського самоврядування.
Президент Литви ред.
У 1926 III Сейм обрав Грінюса президентом Литви, але вже через півроку він був повалений внаслідок перевороту, організованого Антанасом Смятоною. Після відставки з посади президента працював у медичних та доброчинних організаціях.
У період нацистської окупації Литви підписав 1942 року протест проти знищення євреїв та був висланий на рік у село Ажуола Буда.
Влітку 1944 поїхав до Німеччини, 1947 переїхав до США, де був почесним президентом ЛНКС.
Роботи ред.
Автор праць з ботаніки, медицини, історії. Перекладав з польської та інших мов художню та науково-популярну літературу. Випустив два томи спогадів.
Перепоховання ред.
У жовтні 1994 його останки були перенесені до Литви та перепоховані в його рідному селі.
Нагороди ред.
- Хрест Порятунку тих, хто гине (20 вересня 1993, посмертно)[6]
Пам'ять ред.
У 1922 і в 1996 роках випустили поштові марки Литви, присвячені Казісу Грінюсу. У зв'язку з 60-річчям Литовський університет в грудні 1926 присвоїв Грінюсу звання доктора лат. honoris causa.
Ім'я Грінюса носить міст на шосе Шилуте — Русне, середня школа в Каунасі та гімназія в Казлу Руді.
Примітки ред.
- ↑ а б Encyclopædia Britannica
- ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б The Righteous Among the Nations Database
- ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #123449952 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ Dr. Kazys Grinius. Kauno Kazio Griniaus vidurinė mokykla (лит.). 16 квітня 2008. Архів оригіналу за 20 березня 2012. Процитовано 2 января 2009.
- ↑ Декрет Президента Литвы от 20 сентября 1993 года № 128 (Информация на официальном сайте Президента Литвы [Архівовано 16 вересня 2009 у Wayback Machine.])(лит.)
Посилання ред.
- Казіс Грінюс [Архівовано 3 жовтня 2009 у Wayback Machine.]
- Kazys Grinius [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.](лит.)