Александрас Стульгінскіс
Александрас Стульгінскіс (лит. Aleksandras Stulginskis; 26 лютого 1885, Куталяй, Россіенський повіт, Шілальський район, Російська імперія (нині Шілальський район, Литва) — 22 вересня 1969, Каунас) — литовський державний діяч, другий президент Литовської Республіки у червні-грудні 1920 (виконував обов'язки) і 21 грудня 1922 — 7 червня 1926.
.jpg)
Ранні рокиРедагувати
Був 12-ю дитиною в родині. Навчався в народній школі в містечку Калтіненай. У 1904 закінчив 4 класи гімназії в Лібаві (нині Лієпая), в 1908 — семінарію в Каунасі. Протягом року удосконалювався на факультеті філософії та теології в університеті Інсбрука (Австрія). Відмовився стати ксьондзом. Закінчивши інститут сільського господарства університету в Галле (Німеччина) в 1913, повернувся в Литву та служив агрономом в Трокському повіті.
Під час Першої світової війни в Вільнюсі був одним з керівників Товариства допомоги литовцям, постраждалим від війни. Викладав природні науки в Литовській гімназії, керував Литовськими педагогічними курсами.
У 1919 — один із засновників Господарського банку (лит. Ūkio bankas).
Державна діяльністьРедагувати
Один із засновників Партії християнських демократів, голова її Центрального комітету; фактичний засновник та перший голова Спілки сільських господарів Литви.
Брав участь в Литовській конференції 18-22 вересня 1917 в Вільнюсі. Обраний в Литовську Тарібу — Раду Литви; пізніше перетворену в Державну Раду). Підписав, разом з іншими членами Таріба, Акт про незалежність Литви 16 лютого 1918. Керував комісією повернення полонених та засланців Державної Ради.
У кабінеті міністрів Миколаса Слежевічуса (26 грудня 1918 — 12 березня 1919) був міністром без портфеля. В уряді Пранаса Довідайтіса (12 березня 1919 — 12 квітня 1919) — заступник прем'єр-міністра та міністр внутрішніх справ, харчування та громадських робіт. В уряді Миколаса Слежявічюса 12 квітня 1919 — 6 жовтня 1919 — міністр сільського господарства та державного майна.
Член Установчого сейму (1920-1922), його голова та виконувач обов'язків президента. I Сейм (1922) обрав його президентом Литовської Республіки, II Сейм переобрав президентом (з червня 1923 по червень 1926).
Військовий переворот у ЛитвіРедагувати
Голова III Сейму (грудень 1926 — квітень 1927), розпущеного президентом Антанасом Сметоною, формально виконував обов'язки президента протягом кількох годин 17 грудня 1926 між відставкою попереднього голови Сейму Йонаса Стаугайтіса та вступом на посаду Сметони.
Пізні рокиРедагувати
З 1927 відсторонився від політичного життя. Займався своїм господарством у Кретінзькій волості. Був членом рад кооперативів «Летукіс», «Лінас».
13 червня 1941 заарештований радянськими властями. Висланий до Сибіру (станція Решоти Красноярського краю).
У 1952 засуджений до 25 років ув'язнення, два роки потому звільнений. Працював у Комі АРСР комірником, комендантом ліспромгоспу, пізніше агрономом у радгоспі.
У 1956 повернувся в Литву. Працював старшим науковим співробітником на садівничо-овочівницькій випробувальній станції (1957-1959).
Похований у Каунасі.
Пам'ятьРедагувати
- Пам'ятник встановлено в сквері біля будівлі історичної президентури Литви в Каунасі (поруч з пам'ятниками Антанасу Сметоні та Казісу Грінюсу)
- Ім'я присвоєно університетові Александра Стульгінскіса (колишня Литовська сільськогосподарська академія).
ПриміткиРедагувати
- ↑ Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #120398664 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
- ↑ LIBRIS — 2018.