Казімеж Гурський
Казі́мєж Кла́удіуш Гу́рський (пол. Kazimierz Klaudiusz Górski; 2 березня 1921, Львів — 23 травня 2006, Варшава) — польський футболіст, тренер і футбольний функціонер. За підсумками голосування найавторитетнішого тижневика «Piłka Nożna» отримав нагороду у категорії «Найкращий польський тренер XX століття». У 1991—1995 роках був президентом Польського Футбольного Союзу (ПЗПН).
 | ||
 | ||
| Особисті дані | ||
|---|---|---|
| Повне ім'я | Казімеж Клаудіуш Гурський | |
| Народження | 2 березня 1921 | |
 Львів
| ||
| Смерть | 23 травня 2006 (85 років) | |
| Варшава
| ||
| Поховання | Військові Повонзки | |
| Зріст | 173 см | |
| Вага | 68 кг | |
| Прізвисько | саренка | |
| Громадянство | Республіка Польща
| |
| Позиція | нападник | |
| Професіональні клуби* | ||
| Роки | Клуб | І (г) |
| 1936—1939 1940—1941 1944 1945—1953 |
РКС «Львів»  «Спартак» (Львів) «Динамо» (Львів) «Легія» (Варшава) |
81 (34) |
| Національна збірна | ||
| Роки | Збірна | І (г) |
| 1948 | Польща
|
1 (0) |
| Тренерська діяльність** | ||
| Сезони | Команда | Місце |
| 1959 1960—1962 1963—1964 1964—1966 1970—1976 1973 1977—1978 1979—1980 1980—1981 1981—1982 1983 1983—1985 |
«Легія» (Варшава) «Легія» (Варшава) «Люблінянка» (Люблін) «Гвардія» (Варшава) Польща ЛКС «Лодзь»  «Панатінаїкос» (Афіни) «Касторія» «Олімпіакос» «Легія» «Олімпіакос» «Етнікос»
|
|
| Звання, нагороди | ||
| Нагороди | ||
|
* Ігри та голи за професіональні клуби | ||
|
** Тільки на посаді головного тренера. | ||
Життєпис
ред.Народився і виріс на Богданівці, де мешкав хлопцем у двоповерховому будинку приблизно на місці теперішнього ТЦ «Скриня». Навчався у львівській чоловічій гімназії імені Яна Кохановського (нині — Львівський художній ліцей), що на вул. Хотинській, 6[1].
Футбольна кар'єра
ред.Клубна кар'єра
ред.Виступав за львівські команди РКС, «Спартак» і «Динамо». Після вимушеної еміграції у 1945 р. перейшов до варшавської «Легії», де у 1953 році закінчив кар'єру футболіста.
Кар'єра у збірній
ред.Тільки одного разу виходив у складі національної збірної Польщі. 26 червня 1948 провів на полі 34 хвилини у міжнародному матчі проти Данії (0:8).
Тренерська кар'єра
ред.У 1952 році закінчив тренерські курси у Вищій школі фізичного виховання у Кракові, а у 1980 Вищу академію фізичного виховання у Вроцлаві.
У 1954 самостійно почав тренувати клуб «Маримонт» (Варшава). Першим професійним клубом була у 1959 варшавська «Легія», яку тренував ще двічі.
Також працював у командах: «Люблінянка» (Люблін), «Гвардія» (Варшава), ЛКС «Лодзь», «Панатінаїкос» (Афіни), «Касторія», «Олімпіакос» та «Етнікос». З «Панатінаїкосом» і «Олімпіакосом» ставав чемпіоном Греції.
У 1970—1976 роках головний тренер національної збірної Польщі, з якою здобув золоті медалі на Олімпійських іграх у Мюнхені (1972), срібні медалі (3-тє місце) на Чемпіонаті світу у ФРН (1974) і срібні медалі на Олімпійських іграх у Монреалі (1976). Очолював збірну у 73 матчах, в яких команда здобула 45 перемог.
Титули та досягнення
ред.Тренерські
ред.- Збірна Польщі
Олімпійський чемпіон: 1972
Срібний олімпійський призер: 1976
- Срібний медаліст (3-тє місце) чемпіонату світу: 1974[2]
- «Панатінаїкос»
- «Касторія»
- «Олімпіакос»
Вшанування
ред.28 червня 2012 року польський Сейм ухвалив рішення про присвоєння Національному стадіону у Варшаві імені Казімежа Гурського[3].
20 листопада 2015 року у рідному місті Казімежа Гурського, в спортзалі Львівського інституту банківської справи Національного банку України проведений юнацький футбольний турнір, присвячений легендарному тренеру[4]. По закінченню турніру львівському художньому ліцею, в приміщенні якого навчався Ґурський передали пам'ятну таблицю, для її встановлення на фасаді будинку навчального закладу[5].
Наприкінці травня 2017 року у Львові за участю керівництва міністерства молоді та спорту України та міністерства туризму і спорту Польщі відкрито меморіальну таблицю славній постаті в історії львівського футболу, видатному польському тренерові Казімежу Гурському, встановлену на фасаді львівського художнього ліцею, що на вул. Хотинській, 6[6].
Примітки
ред.- ↑ Школа № 59 святкує 100-річчя. gazeta.ua. Gazeta.ua. 4 грудня 2008. Архів оригіналу за 17 квітня 2021. Процитовано 19 травня 2019.
- ↑ (за 3-тє місце нагороджували срібною медаллю, за четверте — бронзовою).
- ↑ Варшавському євростадіону присвоїли ім'я львів'янина. rbc.ua. РБК-Україна. 28 червня 2012. Архів оригіналу за 17 жовтня 2021. Процитовано 17 жовтня 2021.
- ↑ Юрій Назаркевич (23 листопада 2015). Казімежа Гурського вшанували у рідному місті. wz.lviv.ua. Високий замок. Архів оригіналу за 13 лютого 2016. Процитовано 17 жовтня 2021.
- ↑ У Львові вшанували Казімежа Ґурського. galsports.com. Галичина спортивна. 21 листопада 2015. Архів оригіналу за 24 лютого 2022. Процитовано 17 жовтня 2021.
- ↑ Національний стадіон у Варшаві назвуть на честь уродженця Львова. varta1.com.ua. 6 жовтня 2021. Архів оригіналу за 17 жовтня 2021. Процитовано 17 жовтня 2021.
Джерела
ред.- Ілько Лемко. Богданівка — романтична дільниця Львова // Цікавинки з історії Львова: літературно-художнє видання. — Львів : Апріорі, 2011. — С. 122. — ISBN 978-617-629-024-7.
- Górski K. Pół wieku z piłką. — Sport i turystyka, 1985. — 304 s. — 83-217-2569-4. (пол.)
- Jaremko J. (21 листопада 2015). Ostatni z lwowskich muszkieterów. wilnoteka.lt. Архів оригіналу за 10 серпня 2020. Процитовано 26 вересня 2020. // Kurier Galicyjski. — 17 marca — 10 kwietnia 2017. — № 5 (273). — S. 23. (пол.)
Посилання
ред.- Krystian Skąpski (16 червня 2018). «Piłka jest okrągła, a bramki są dwie» — piłkarskie (i nie tylko) powiedzenia Kazimierza Górskiego. kurierhistoryczny.pl. Kurier Historyczny. Архів оригіналу за 20 травня 2021. Процитовано 25 березня 2022. (пол.)
- Jaremko J. Ostatni z lwowskich muszkieterów (PDF). kuriergalicyjski.com. Архів (PDF) оригіналу за 26 вересня 2020. Процитовано 26 вересня 2020. // Kurier Galicyjski. — 17 marca — 10 kwietnia 2017. — № 5 (273). — S. 23. (пол.)