Відкрити головне меню

Казімеж Бурнат (пол. Kazimierz Burnat народився 1 липня 1943(19430701) в Щепановичах над Дунайцем пол. Szczepanowice nad Dunajcem на західних лемківських землях) — польський поет, журналіст, перекладач, редактор, публіцист, аніматор культури, автор поетичних книжок і численних публікацій в антологіях та альманахах.[1]

Казімеж Бурнат
Kazimierz Burnat.jpg
Народився 1 липня 1943(1943-07-01) (76 років)
Малопольське воєводство
Громадянство
(підданство)
Flag of Poland.svg Польща
Діяльність поет-пісняр, публіцист, видавець, журналіст, поет
Володіє мовами польська
Нагороди
нагрудний знак «За заслуги перед польською культурою»
Заслужений діяч культури Польщі

Зміст

ЖиттєписРедагувати

Має вищу освіту з юриспруденції (Вроцлавський університет) і з управління та міжнародної торгівлі (Економічна академія).[1]

ТворчістьРедагувати

Є автором 13 поетичних книжок, автором післяслів чи передмов понад 60 різних книжок. Переклав і видав три поетичні книжки: з чеської Vĕra Kopecká, Śladami cieni (2009); з української – Юрій Завгородній, Pogwar dzikiego stepu (2009) i Przecieka piasek między palcami (2012).

Вірші в його перекладі з чеської, угорської та української увійшли до близько 35 антологій.

Співавтор близько 180 антологій альманахів і монографій виданий в Польщі і за кордоном, зокрема в США, Сербії, Чехії, Болгарії, Ізраїлі, Україні, Угорщині та інших.

Його творчість була і є представлена в журналах і на зібраннях авторів в Польщі і за кордоном, на радіо і телебаченні, перекладена на тридцять шість мов. Автор нарисів і публіцистичних статей. Інструктор літературних вишколів, член журі конкурсів.

Книжка «Przenikanie» отримала гран-прі XVI Міжнародної галиційської літературної осені і відзначена на XXIX Міжнародному поетичному листопаді, a книжка «Podniebienie niebios» відзначена на XXXV Міжнародному поетичному листопаді в Познані.

Громадська діяльністьРедагувати

Багатолітній директор в ЗЗСД «Поляр» (пол. ZZSD «POLAR») у Вроцлаві. Займався питаннями самоврядування працівників, робочої кооперації сліпих, а також спортом (ВКС Шльонськ, КС Поляр (пол. WKS Śląsk, KS Polar). Творець харцерства для неповнолітніх злочинців у рамках Непротертого шляху. Десантник, колишній солдат 6-ї Поморської повітряно-десантної дивізії («червоні берети»). Опікун місць народної пам'яті.

Голова літературної групи «Дисонанс». Редактор літературних журналів. Голова Головного товариського суду Зв'язку польських письменників, президент Нижньосілезького відділення (з березня 2015).[2] Член Асоціації журналістів Республіки Польща.

Ініціатор та організатор культурної співпраці з Львівською та Івано-Франківською обласними організаціями Національної спілки письменників України.

Організатор чи співорганізатор культурних заходів: Міжнародний поетичний фестиваль «Поети без кордонів» в Поляниці, Глоговські літературні конфронтації (Ґлоґув), Лекції поезії у Валбжиху, Свіноуйсьце та інших. Активний учасник численних загальнопольських і міжнародних зустрічей і літературних фестивалів. Успішно працює з різними культурними спільнотами в Польщі, з особливим акцентом на малих батьківщинах. Сприяє дебютам, вживає заходів для надихання дітей та молоді до творчого розвитку. Аніматор літературного руху в сільських громадах.

ВідзнакиРедагувати

За досягнення на культурній ниві нагороджений відзнакою «Заслужений діяч культури» (2002), медаллю «За заслуги для культури в польській армії» (2003), Жовтневою нагородою Вроцлава (2006) і почесною відзнакою Заслужений для польської культури» (2009). У 2011 відзначений медаллю «Labor Omnia Vincit» за просування ідеї органічної роботи. Двічі (2013, 2015) нагороджений медаллю «Почесна відзнака» Національної спілки письменників України, Золотою медаллю «Заслужений для воєводства Нижньої Сілезії», Золотою медаллю «За заслуги для пожежної справи» і Золотим Хрестом Заслуги. У травні 2015 нагороджений літературною премією Української асоціації письменників «Гілка золотого каштана».

РізнеРедагувати

Його життєві девізи: Пам'ять про загиблих - джерело довголіття; робити добро - шлях до людства.

БібліографіяРедагувати

Автор 13 книг:

  1. W kolejce po (1995),
  2. Cichnące (2003),
  3. Przenikanie (2006),
  4. Am Rande des Erwachens / Na skraju przebudzenia (2007),
  5. Za obzor (Broumov 2008),
  6. Вивернути час на ліву сторону (Київ, 2008),
  7. Wiew przeznaczenia (2008),
  8. Przenikanie (2010, II wydanie),
  9. Żar zmierzchu (2010),
  10. Morgondagens viskning / Szept jutra (Швеція 2011),
  11. Podniebienie niebios (2012)
  12. Miris večeri. (Сербія 2013).
  13. Krēslas karstums («Сутінки тепла») (Латвія 2015)
  14. Sycenie nieznanym (2016)

Публікації українською Книжка:

  • Вивернути час на ліву сторону: Вірші / Упорядкування і переклад з польської Ю. Завгороднього.- Київ, Видавництво «Задруга», 2008.[3]

В антологіях:

  • «На круги своя», с. 153–156, Київ 2008, ISBN 966-432-001-3 (переклад Юрій Завгородній)
  • «Ми водили козу…», с. 128–139, Луцьк 2012, ISBN 987-617-517-120-2 (переклад Юрій Завгородній)
  • «Від Сутністьадресата / Від Франківська до Вроцлава», с. 25-33, Івано-Франківськ 2013, ISBN 978-966-8098-17-10 (переклад Володимир Гарматюк)
  • «Сім пагорбів», с. 20-27, 29-35, 46-51, 54-63, 66-71, Львів 2014, ISBN 978-966-2474-00-8 (переклад Олександр Гордон)

В періодиці:

  • «Літературна Україна» но. 25/2003, Київ (переклад Юрій Завгородній)
  • «Всесвіт» но. 3-4 (939–940) 2007 с. 25-26, Київ
  • «Київ» но. 4/2007 с. 107–108, Київ
  • «Соборніст» но. 1 (31) 2008 с. 112–114, Бат-Ям, Ізраїль
  • «Буковинський журнал» но. 2 (84) z 2012, с. 68-71, Чернівці
  • «Формат» 1/2012, Львів (переклад Олександр Гордон)

Переклади з української, які Казімеж Бурнат здійснив на польську

  • Юрій Завгородній - «Pogwar dzikiego stepu» s. 88, Wrocław 2009, ISBN 978-83-61348-14-6
  • Юрій Завгородній — «Przecieka piasek między palcami», s. 88, Wrocław 2012, ISBN 978-83-61348-64-1
  • 25 антологій з віршами — близько 15 українських авторів

ПриміткиРедагувати

  1. а б Юрій Завгородній. Казімеж Бурнат. Поезії. Журнал «Всесвіт». Процитовано 2015-01-05. 
  2. Zarząd ZLP we Wrocławiu, na Dolnym Śląsku. 
  3. Анатолій Мойсієнко (2009-04-29). І здужав вивільнити надію…. Літакцент. Архів оригіналу за 2015-01-15. Процитовано 2015-01-14. 

ПосиланняРедагувати