Відкрити головне меню

Йоган Ернст Гуннерус

норвезький ботанік, міколог, зоолог, орнітолог, натураліст, теолог та єпископ

Йоган Ернст Гуннерус (норв. Johan Ernst Gunnerus[1][2][3][4], 26 лютого 1718 — 23 вересня 1773) — норвезький[1][2][3] ботанік[2], міколог[1], зоолог, орнітолог, натураліст[2], теолог[2] та єпископ[2][3].

Йоган Ернст Гуннерус
норв. Johan Ernst Gunnerus
Johann Ernst Gunnerus.jpg
Народився 26 лютого 1718(1718-02-26)
Осло, Норвегія
Помер 23 вересня 1773(1773-09-23) (55 років)
Кристіансунн, Норвегія
Громадянство Норвегія Норвегія
Діяльність ботанік, орнітолог, птерідолог, бріолог, священик, зоолог, богослов, ліхенолог, викладач університету, міколог, філолог, філософ
Сфера інтересів ботаніка, мікологія, зоологія, орнітологія, теологія
Заклад Копенгагенський університет
Член Шведська королівська академія наук і Данська королівська академія наук

Йоган Ернст Гуннерус у Вікісховищі?
Gunnerus є міжнародним науковим скороченням імені ботанічного автора: Йоган Ернст Гуннерус.
Перегляньте таксони, приписувані цьому автору, в International Plant Names Index (IPNI).
Cicuta virosa (Flora Norvegica)

БіографіяРедагувати

Йоган Ернст Гуннерус народився в Осло 26 лютого 1718 року[4].

У 1760 році він був одним із засновників Королівського норвезького товариства наук та літератури[3].

Йоган Ернст Гуннерус вів листування з видатним шведським вченим Карлом Ліннеєм[3]. Його листування з Карлом Ліннеєм тривало з 24 квітня 1761 року до 2 червня 1772 року[3].

Йоган Ернст Гуннерус помер у комуні Кристіансунн 23 вересня 1773 року.

Наукова діяльністьРедагувати

Йоган Ернст Гуннерус спеціалізувався на мохоподібних, водоростях, насіннєвих рослинах та на мікології[1].

Окремі публікаціїРедагувати

  • Hans opvækkelige Hyrdebrev til det velærværdige, høj- og vellærde Præsteskab i Tronhjems Stift. J. C. Winding, Trondheim 1758.
  • De modis adquirendi ius in re et praesertim dominium secundum principia iuris naturalis. Croeker, Jena 1747.
  • Tractatus Philosophicus De Libertate Scientifice Adornatus, Cuno, Jena 1747.
  • Beweis von der Wirklichkeit und Einigkeit Gottes aus der Vernunft, Jena 1748.
  • Beurtheilung des Beweises der vorherbestimmten Übereinstimmung, Jena und Leipzig 1748.
  • Dissertatio philosophica, in qua demonstratur praescriptionem non esse iuris naturalis. Schill, Jena 1749.
  • Vollständige Erklärung des Natur- und Völkerrechts. Nach denen beliebten Grundsätzen des Herrn Hofrath Darjes. In Acht Theilen…, Cröcker, Jena 1752.
  • Unvolkommene Glückseligkeit dieses Lebens. Trauerrede auf Friedrich Georg Wilhelm Stöber. Jena 1753.
  • Dissertatio philosophica continens caussam Dei, vulgo theodiceam, ratione originis et permissionis mali in mundo habita, Marggraf, Jena 1754.
  • Institvtiones Theologiae Dogmaticae. Methodo, Uti Dicitur, Systematica, Inter Alia, Ad Vetustiores Theologos Felicius Intelligendos Conscriptae, Hartungius, Jena 1755.
  • Ars heuristica intellectualis usibus auditorii adcommodata. Mumme, Leipzig 1756.
  • Institutiones metaphysicae. Scholis academicis potissimum adcommodatae. Wentzel, Kopenhagen und Leipzig 1757.
  • Betragtninger over Sielens Udødelighed. Pelt, Kopenhagen 1761[5].
  • Flora Norvegica. Observationibus presertim oeconomicis panosque norvegici locupletata. Vingind, Trondheim, 17661772.
  • Anmerkungen zu Knud Leem: Beskrivelse over Finmarkens lapper. Deres tungemaal, levemaade og forrige afgudsdyrkelse, oplyst ved mange kaabberstykker. Salikath, Kopenhagen 1767.
  • Briefwechsel mit Carl von Linné (Brevveksling 1761–1772, hrsg. von Leiv Amundsen. Universitetsforlag, Trondheim, ISBN 82-00-23078-3).

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати