Відкрити головне меню

Зіґфрід Маркус

німецько-австрійський винахідник
(Перенаправлено з Зігфрід Маркус)

 

Зіґфрід Маркус
нім. Siegfried Marcus
Marcus sitzend.jpg
Ім'я при народженні нім. Siegfried Samuel Marcus
Народився 18 вересня 1831(1831-09-18)[1]
Мальхін, Мекленбургіше-Зенплатте, Мекленбург-Передня Померанія, Німеччина
Помер 30 червня 1898(1898-06-30)[1] (66 років)
Відень, Австро-Угорщина
Поховання Віденський центральний цвинтар
Громадянство
(підданство)
Flag of the Habsburg Monarchy.svg Австрія
Flag of the German Empire.svg Німеччина
Діяльність інженер, винахідник
Сторінка в Інтернеті siegfried-marcus.de/english

Зіґфрід Маркус (нім. Siegfried Marcus, повне ім'я Siegfried Samuel Marcus; 18311898) — німецько-австрійський механік і винахідник; автор кількох автомобілів з бензиновим двигуном.[2]

БіографіяРедагувати

Народився 18 вересня 1831 року в місті Мальхін в єврейській купецькій сім'ї. Його батько Ліпман Маркус (1791-1855) був одним з керівників єврейської громади Мальхіна, мати — Роза Маркус (уроджена Філіп, 1796-1859) — походила з Карлскруни.

Навчався механіці в Mechaniker Lilge рідного міста. У 1845 році вирушив у Гамбург, звідти переїхав у Берлін і працював у нещодавно заснованій майстерні Siemens und Halske (в даний час - компанія Siemens). Щоб уникнути військової служби в Прусської армії, Маркус виїхав у Австрію. В 1852 році він оселився у Відні і залишався тут до кінця життя. У Відні спочатку працював у майстерні механіка Карла Крафта[de], потім в 1854 році працював механіком у лабораторії Імператорського фізичного інституту (нині Віденський технічний університет). З 1855 по 1856 рік Маркус працював у Геологічній службі Австрії[de].

 
Перший автомобіль[3] Маркуса з бензиновим двигуном

У 1856 році він відкрив власну майстерню з виготовлення механічного та електричного обладнання, яку назвав Telegraphenbauanstalt. Тут він конструював і виробляв телеграфні апарати, вибухові машини, детонатори електричні для військових і цивільних цілей, електричні і бензинові освітлювальні прилади та інше обладнання. Випуском цих пристроїв і продажем своїх численних патентів Зіґфрід Маркус заробляв на життя.

Його карбюратори і бензинові двигуни, особливо два його автомобілі, зробили його знаменитим. Загалом Маркус зареєстрував понад 130 патентів у багатьох галузях техніки в 16 країнах. Він ніколи не подав заявку на патент автомобіля, проте, в 1864 році став першим, хто використав бензин для приведення в рух транспортного засобу. На Всесвітній паризькій виставці 1867 року він отримав срібну медаль, також був нагороджений австрійським імператором Францом Йосифом I.

Через єврейське походження Зіґфрід Маркус замовчувався під час нацистської диктатури.

Помер 1 липня 1898 року у Відні і був похований на кладовищі віденського округу Гюттельдорф[ru] у районі Пенцінг. Пізніше його останки були перенесені в «Почесні могили» центрального віденського цвинтаря.

Спадкоємцем Зіґфріда Маркуса стала його супутниця життя (Lebensgefährtin) Елеонора Бареш (Eleonora Baresch) і їхні дві дочки — Елеонора Марія (Eleonora Maria) і Роза Марія Анна (Rosa Anna Maria).

Багато австрійських міст мають вулиці Зіґфріда Маркуса. У 1925 році на його честь було названо вулицю Marcusgasse в Пенцінгському районі Відня.

Див. такожРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • Alexandra Kuhn. Marcus-Wagen: Original und Replika; zum 175. Geburtstag von Siegfried Marcus. Herausgegeben vom Technischen Museum Wien 2006, OCLC 601068926.
  • Norbert Böttcher. Siegfried Marcus: bedeutender Ingenieur und vielseitiger Erfinder; vom mecklenburgischen Malchin nach Wien. Herausgegeben von Stiftung Neue Synagoge Berlin, Centrum Judaicum, Hentrich und Hentrich, Teetz 2005, ISBN 3-933471-84-2.
  • Horst Hardenberg. Siegfried Marcus. Mythos und Wirklichkeit. Delius Klasing, Bielefeld 2000, ISBN 3-7688-1266-9.

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати