Зязюн Іван Андрійович

Зязю́н Іва́н Андрі́йович (3 березня 1938, с. Пашківка, Ніжинський район, Чернігівська область — 28 серпня 2014, с. Пашківка, Ніжинський район, Чернігівська область) — директор Інституту педагогічної освіти і освіти дорослих Національної академії педагогічних наук України, академік Національної академії педагогічних наук України, Заслужений працівник вищої школи УРСР, доктор філософських наук, професор.

Зязюн Іван Андрійович
Зязюн Іван Андрійович

Час на посаді:
3 серпня 1990 — травень 1992
Президент  Леонід Кравчук
Прем'єр-міністр  Вітольд Фокін
Попередник-
НаступникТаланчук Петро Михайлович

Народився3 березня 1938(1938-03-03)
с. Пашківка, Ніжинського району, Чернігівської області
Помер28 серпня 2014(2014-08-28) (76 років)
с. Пашківка, Ніжинського району, Чернігівської області
ГромадянствоУкраїна Україна
Національністьукраїнець
Ріднябатько — Зязюн Андрій Володимирович (1913—1992),
мати — Зязюн Варвара Микитівна (1918)
Нагороди
Орден «За заслуги» І ступеня
Орден «За заслуги» ІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Орден Дружби народів Орден Трудового Червоного Прапора
Медаль «Ветеран праці»
Почесна грамота Кабінету Міністрів України

БіографіяРедагувати

Народився 3 березня 1938 року в селі Пашківка, Ніжинського району, Чернігівської області в родині колгоспників.

Закінчивши із відзнакою семирічну Пашківську (1952) та середню Галицьку загальноосвітні школи, у 1955 р. розпочав свою трудову діяльність на посаді завідувача сільського клубу.

Помер 28 серпня 2014 року.

Похований на цвинтарі с. Пашківка, Ніжинського району Чернігівської області[2].

Звання і нагородиРедагувати

Доктор філософських наук, професор, дійсний член НАПН України.

Плідну працю відзначено урядовими нагородами, почесним званням «Заслужений працівник вищої школи УРСР» (1988), Відзнакою Президента України — Орденом «За заслуги» ІІІ ступеня (1998)[3], ІІ ступеня (2003)[4], І ступеня (2008)[5], орденом «Дружби народів» (1981), медаллю «Антона Макаренка» (1986), орденом «Трудового Червоного Прапора» (1987), медаллю «Ветеран праці» (1987), Почесною грамотою Кабінету Міністрів України (2003)[6].

ПраціРедагувати

Автор понад 350 наукових праць, серед яких підручники, навчальні та навчально-методичні посібники, монографії з проблем педагогічної майстерності, неперервної професійної освіти, етики та естетики, теорії української та зарубіжної культури, зокрема: «Основы педагогического мастерства» (1987, 1989); «Педагогічна майстерність» (1997); «Краса педагогічної дії» (1998); «Неперервна професійна освіта: проблеми, пошуки, перспективи» (2000); «Педагогіка добра» (2000) [7].

ПриміткиРедагувати

  1. Верховна Рада УРСР Постанова від 03.08.1990 № 146-XII «Про призначення тов. Зязюна І. А. Міністром народної освіти Української РСР»
  2. Відійшов у вічність Учитель вчителів – Іван Андрійович Зязюн. http://naps.gov.ua/ua/. Національна академія педагогічних наук України. 14:46 29.8.2014. Процитовано 31 серпня 2014. 
  3. Президент України Указ від 16.02.1998 № 121/98 «Про відзначення нагородами України працівників педагогічної науки»
  4. Президент України Указ від 01.03.2003 № 179/2003 «Про нагородження орденом „За заслуги“»
  5. Президент України Указ від 01.10.2008 № 879/2008 «Про відзначення державними нагородами України працівників освіти»
  6. Кабінет Міністрів України Постанова від 03.03.2003 № 275 «Про нагородження Зязюна І. А. Почесною грамотою Кабінету Міністрів України»
  7. Державна науково-педагогічна бібліотека України імені В. О. Сухомлинського. 194.44.28.246. Процитовано 2019-11-14. 

ДжерелаРедагувати

Попередник: 1-й Міністр освіти і науки України
3 серпня 1990травень 1992
Наступник:

Таланчук Петро Михайлович