Зюраткуль (національний парк)
 | |
| 54°50′56″ пн. ш. 58°56′26″ сх. д. / 54.84890000002777555° пн. ш. 58.94060000002777855° сх. д.Координати: 54°50′56″ пн. ш. 58°56′26″ сх. д. / 54.84890000002777555° пн. ш. 58.94060000002777855° сх. д. | |
| Країна |
 Росія |
|---|---|
| Розташування | Челябінська область |
| Площа | 882 км² |
| Засновано | 1993 |
| Вебсторінка | zuratkul.ru |
  Зюраткуль (національний парк) (Росія) | |
 | |
 Зюраткуль у Вікісховищі | |
Національний парк «Зюраткуль» організований 3 листопада 1993 року[1]. Загальна площа — 88 249 гектарів, протяжність із півночі на південь — 49 км, протяжність із заходу на схід — 28 км.
Парк виконує такі основні завдання: збереження еталонних та унікальних природних комплексів, пам'яток природи, історії, культури, археології та інших об'єктів культурної спадщини; екологічне просвітництво населення; розробка та впровадження наукових методів охорони природи в умовах рекреаційного використання; екологічний моніторинг; відновлення порушених природних та історико-культурних комплексів; створення умов для регульованого туризму та відпочинку.
Національний парк перебуває у віданні Міністерства природних ресурсів та екології Російської Федерації.
Географія ред.
На території парку розташоване водосховище Зюраткуль — єдине високогірне озеро на західному схилі Південного Уралу (724 м над рівнем моря) та безліч гірських хребтів, зокрема Зюраткуль (довжина 8 км, висота 1175,2 м), Нургуш (висота 1406 м).
Розташування парку «Зюраткуль» на стику двох природних зон — тайгової та лісостепової — зумовило багатство флори та фауни.
Згідно з БРЕ, наголос у слові Зюраткуль ставиться на останній склад («Зюратку́ль»[2]), місцева вимова характеризується наголосом на другий склад («Зюра́ткуль»[3]).
Клімат ред.
Клімат помірно-континентальний. Зима холодна, а літо тепле. Середньорічна кількість опадів становить 730 мм. Вегетаційний період триває 4,5-5 місяців[4][5].
Визначні пам'ятки ред.
До складу парку входять такі пам'ятки природи, як високогірне водосховище Зюраткуль, річки Калагаза та Березяк, скелі Зюраткульські Стовпи, В'язовий гай. Численні пам'ятки парку: гірсько-тундрове плато площею 9 км² на вершині хребта Нургуш, артезіанське джерело Фонтан у верхів'ях річки Мала Сатка, реліктові модрини на хребтах Уреньга і Лукаш (Нукаш), реліктові ялинники на хребтах Нургуш та Лукаш, скельний останець «Грєбєшок» на річці Березяк в урочищі Виноградів хутір, цибулева галявина у верхів'ях річки Мала Сатка, гребля на озері, дериваційний (напрямний) канал завдовжки 9 км від озера до будівлі ГЕС у селищі Магнітка, ділянки реліктової лісостепової рослинності на висоті 850 м над рівнем на хребті Малий Москаль, торф'яні болота на мисі Довгий ялинник, скелі Ведмеді на хребті Зюраткуль.
Рослинний світ ред.
На території переважають ліси — ялинові та ялино-ялицеві, а також березняки. Багатство флори доводить наявність 653 видів рослин, у тому числі сибірських та європейських (ялиця сибірська, ялина європейська тощо). До Червоної книги Росії занесено 70 рідкісних рослин парку, серед них: черевички справжні, черевички великоквіткові, надбородник безлистий, зозулинець чоловічий, вітряниця уральська і лобарія легеневоподібна.
90 % території зайнято темно-хвойною тайгою, але на окремих ділянках трапляється береза.
Тваринний світ ред.
Тваринний світ «Зюраткуля» налічує 214 видів, у тому числі 40 видів ссавців: хижаки — 14 (ведмідь, вовк, лисиця, куниця, горностай тощо), копитні — 3 (лось, сарна, рідко вепр), зайцеподібні — 2. У складі фауни також риби — 17 (лящ, окунь, харіус, минь, щука та інші), земноводні — 3, рептилії — 6, птахи — 145. Трапляються рідкісні види тварин: європейська норка, беркут, сапсан, пугач, харіус європейський, мнемозина і аполлон звичайний. Ці види занесені до Червоної книги Росії.
Археологія ред.
На березі озера виявлено 12 стоянок стародавніх людей двох епох: мезоліт — 12 тис. років, неоліт — 6-3 тис. років тому. Збереглися частини будівель, вироби, кам'яні сокири, бронзові наконечники, скребки, рубила тощо. В експозиції Саткінського краєзнавчого музею, присвяченій цьому періоду часу, представлено багато предметів розкопок.
2011 року виявлено геогліф на землі у вигляді лося розмірами 218 на 195 метрів. Висловлювалися припущення, що вік зображення — близько 8000 років[6], проте ці твердження критикували: зокрема, стверджується, що це лижна тренувальна траса початку XXI століття[7][8].
Туристичні об'єкти ред.
Головними туристичними об'єктами є 5 хребтів та високогірне озеро. До підніжжя хребта Зюраткуль прокладено зручну екологічну стежку.
- На базі відпочинку «Екопарк Зюраткуль» розташований мінізоопарк. Він перебуває у стадії формування. Не всі тварини звіринця мешкають у природі Уралу. Наприклад, чорний (гімалайський) ведмідь та верблюд типові для інших природних зон. Також на базі відпочинку «Екопарк Зюраткуль» є Центр їздового спорту «Wild dogs», де взимку можна покататися на собачій упряжці.
- У національному парку між селищем Зюраткуль та селищем Магнітським є мараловодчеське господарство «Ведмежа радість», де перебувають напівдикі олені, привезені з Алтаю.
Див. також ред.
Примітки ред.
- ↑ Постановление Совета Министров - Правительства РФ от 3 ноября 1993 г. N 1111 "О создании на территории Челябинской области национального парка "Зюраткуль" Федеральной службы лесного хозяйства России" (с изм. и доп. от 9 октября 1995 г.). // jurbase.ru. Архів оригіналу за 24 жовтня 2014. Процитовано 23 січня 2012.
- ↑ Большая российская энциклопедия — электронная версия[недоступне посилання]
- ↑ Ударение падает на второй слог — см. Марина Фомина, пресс-служба национального парка «Зюраткуль». ТУР выходного дня – или я первый раз на Зюраткуле: что делать, куда ехать и что посмотреть. Национальный парк «Зюраткуль». Архів оригіналу за 4 листопада 2019. Процитовано 18 листопада 2019.
- ↑ Климат | Зюраткуль. zuratkul.ru. Архів оригіналу за 29 січня 2022. Процитовано 26 квітня 2022.
- ↑ ООПТ РОССИИ - национальный парк Зюраткуль. oopt.info. Архів оригіналу за 16 вересня 2019. Процитовано 26 квітня 2022.
- ↑ Геоглиф на Зюраткуле. Архів оригіналу за 26 травня 2013. Процитовано 14 травня 2013. // Национальный парк Зюраткуль
- ↑ Димова Юлия (1 листопада 2013). Зюраткульскому геоглифу всего 10 лет? (рос.). Челябинск: РИА "Новый День". Архів оригіналу за 13 травня 2021. Процитовано 22 квітня 2022.
- ↑ Гайнуллин Марат (15 грудня 2015). А лося-то не было? Сенсация: Ученые засомневались в существовании зюраткульского геоглифа. Южноуральская панорама Онлайн (рос.). Правительство и Законодательное собрание Челябинской области. Архів оригіналу за 3 липня 2020. Процитовано 22 квітня 2022.