Зоря ван Маанена
Зоря ван Маанена — тьмяний білий карлик у сузір'ї Риб. Розташований на відстані 14,1 світлових років від Сонця.
| Зоря ван Маанена | |
| Маса | 1,39188E+30 кг |
|---|---|
| Названо на честь | Адріан ван Маанен |
| Каталожний код | Gl 001-027, GJ 35[1], GCTP 160.00, LHS 7[1], HIP 3829[1], GCRV 26270[1], PLX 160[1], LSPM J0049+0523[1], ASCC 1001769[1], 2MASS J00490996+0523173[1], GCRV 453[1], HIC 3829[1], LFT 76[1], LTT 10292[1], NLTT 2724[1], UBV 668[1], Zkh 18[1], uvby98 980001027[1], PLX 160.00[1], TYC 17-1272-1[1], UCAC2 33505597[1], PM J00491+0523[1], AC +05 6-75[1], Ci 20 58[1], PM 00465+0509[1], WEB 681[1], Gaia DR2 2552928187080872832[1], Gaia DR3 2552928187080872832[1], TIC 257219223[1], SDSS J004910.62+052255.5[1] і SDSS J004910.62+052255.4[1] |
| Показник кольору | 0,55 |
| Першовідкривач або винахідник | Адріан ван Маанен |
| Дата відкриття (винаходу) | 1917 |
| Сузір'я | Риби |
| Відстань від Землі | 4,3144 ± 0,0003 парсек[2] |
| Паралакс | 231,78 ± 0,0183 кутова мілісекунда[2] |
| Власний рух за схиленням | −2711,883 ± 0,019 кутова мілісекунда на рік[2] |
| Власний рух за прямим піднесенням | 1231,399 ± 0,023 кутова мілісекунда на рік[2] |
| Радіальна швидкість | 263 ± 4,9 км/с[3] |
| Спектральний клас | DZ[4][5] |
| Видима зоряна величина | 12,374[6] |
| Світність | 6,66072E+22 ват |
| Абсолютна зоряна величина | 14,23 |
| Радіус | 0,009 сонячний радіус |
| Епоха | J2000.0[7][1] |
| Пряме піднесення | 0,214522660773 радіан[2] |
| Схилення | 0,09404897608 радіан[2] |
| Ефективна температура | 6106 K[8] |
| Поверхнева гравітація | 145 000 000 сантиметр на секунду в квадраті[5][4] |
 Зоря ван Маанена у Вікісховищі | |
Історія ред.
Зорю відкрив у 1917 році американський астроном Адріан ван Маанен: він помітив її великий власний рух (2,98 кутових секунди на рік), порівнюючи фотографії неба в сузір'ї Риб, зроблені в 1914 і 1917 рр.[9]
Цей білий карлик є третім серед відомих за відстанню від Сонця — після Сіріуса B та Проціона B (саме в такому порядку). Крім того, він є найближчим із відомих окремих білих карликів (що не входять до складу подвійних систем)[10][11]. Зоря ван Маанена є четвертим білим карликом, відкритим після Сиріуса B, Проціона B та 40 Ерідана B. Він також є першим відкритим окремим білим карликом[12].
Характеристики ред.
Зоря розташована на відстані 14 світлових років від Сонця, але, попри близькість, її не видно неозброєним оком, оскільки її візуальна зоряна величина становить лише 12,4. Будучи білим карликом спектрального класу DZ7, зоря має в спектрі лінії металів. Вік зорі оцінюється в 10 мільярдів років або навіть більше. Оскільки білі карлики не мають власного джерела енергії й світять за рахунок залишкового тепла (після закінчення термоядерних реакцій), температура поверхні зорі ван Маанена, зважаючи на її великий вік, становить лише близько 4000 K, що відповідає температурі фотосфер червоних зір головної послідовності спектральних класів K і М. Тобто ця зоря — радше «червоний білий карлик»[13].
Маючи масу 70% від сонячної й розміри, порівнянні із Землею, зоря ван Маанена випромінює світла в 5000 разів менше Сонця.
Можливі супутники ред.
Станом на 2011 рік можливість існування субзоряного супутника у зорі ван Маанена залишається невизначеною. У 2004 році було одне підтверджувальне[14] і одне заперечувальне[15] повідомлення щодо його виявлення. У 2008 році з'явилися відомості з космічного телескопа Спітцера, які виключають існування у зорі ван Маанена супутників з масою чотири або більше маси Юпітера на відстані 1200 а. е. від зорі[16].
Найближче оточення ред.
Перелічені нижче зоряні системи розташовані в межах 10 світлових років від зорі ван Маанена[17].
| Зоря | Спектральний клас | Відстань, св. років |
| G 158-27 | M5,5 V | 4,3 |
| L 1159-16 | M4,5 Ve | 4,6 |
| YZ Кита | M4,5 Ve | 5,7 |
| τ Кита | G8 Vp | 6,2 |
| BR Риб | M1 Ve | 6,8 |
| L 722-22 AB | M4 V / M4 V | 7,4 |
| UV Кита AB | M4,6 Ve / M6,0 V | 7,6 |
| Зоря Тігардена | M6,5 V | 7,8 |
| Глізе 876 | M3,5 V | 8,9 |
| EZ Водолія ABC | M5,0-5,5 Ve / M / M | 9,0 |
| Грумбрідж 34 AB | M1,5 V / M3,5 Ve | 9,1 |
| Росс 248 | M4,9-5,5 Ve | 9,5 |
| EQ Пегаса AB | M3,5 Ve / M4,5 Ve | 9,3 |
| ε Ерідана | K2 V | 9,9 |
| HD 4628 | K1-2 V | 10,0 |
Див. також ред.
Примітки ред.
- ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш щ ю я аа аб ав аг ад ае SIMBAD Astronomical Database
- ↑ а б в г д е Gaia Early Data Release 3 / Data Processing and Analysis Consortium, European Space Agency — 2020.
- ↑ Gontcharov G. A. Pulkovo Compilation of Radial Velocities for 35 495 Hipparcos stars in a common system // Ast. Lett. / R. Sunyaev — Nauka, Springer Science+Business Media, 2006. — Vol. 32, Iss. 11. — P. 759–771. — ISSN 1063-7737; 1562-6873; 0320-0108; 0360-0327 — doi:10.1134/S1063773706110065 — arXiv:1606.08053
- ↑ а б P. Bergeron, P. Dufour, Henry T. J. et al. The Solar Neighborhood. XXXIX. Parallax Results from the CTIOPI and NOFS Programs: 50 New Members of the 25 parsec White Dwarf Sample // Astron. J. / J. G. III, E. Vishniac — NYC: IOP Publishing, AAS, University of Chicago Press, AIP, 2017. — Vol. 154, Iss. 1. — P. 32. — ISSN 0004-6256; 1538-3881 — doi:10.3847/1538-3881/AA76E0 — arXiv:1706.00709
- ↑ а б P. Bergeron Physical properties of the current census of northern white dwarfs within 40 pc of the Sun // The Astrophysical Journal: Supplement Series — AAS, 2015. — Vol. 219, Iss. 2. — P. 19. — ISSN 0067-0049; 1538-4365 — doi:10.1088/0067-0049/219/2/19
- ↑ C. Koen, D. Kilkenny, F. van Wyk et al. UBV(RI)CJHK observations of Hipparcos-selected nearby stars // Mon. Not. R. Astron. Soc. / D. Flower — OUP, 2010. — Vol. 403, Iss. 4. — P. 1949–1968. — 20 p. — ISSN 0035-8711; 1365-2966 — doi:10.1111/J.1365-2966.2009.16182.X
- ↑ Gaia Data Release 2 / Data Processing and Analysis Consortium, European Space Agency — 2018.
- ↑ P. Bergeron, S. Blouin Analysis of Helium-rich White Dwarfs Polluted by Heavy Elements in the Gaia Era // Astrophys. J. / E. Vishniac — IOP Publishing, 2019. — Vol. 885, Iss. 1. — P. 74. — ISSN 0004-637X; 1538-4357 — doi:10.3847/1538-4357/AB46B9 — arXiv:1907.05932
- ↑ Two Faint Stars with Large Proper Motion [Архівовано 13 жовтня 2007 у Wayback Machine.], A. van Maanen, Publications of the Astronomical Society of the Pacific 29 (#172), December 1917, pp. 258—259.
- ↑ The One Hundred Nearest Star Systems, RECONS, 1 січня 2008, архів оригіналу за 26 жовтня 2012, процитовано 8 грудня 2008
- ↑ Holberg, J. B.; Oswalt, Terry D.; Sion, E. M. (May 2002), A Determination of the Local Density of White Dwarf Stars, The Astrophysical Journal, 571 (1): 512—518, arXiv:astro-ph/0102120, Bibcode:2002ApJ...571..512H, doi:10.1086/339842
- ↑ Schatzman, Évry (1958), White Dwarfs, North Holland Publishing Company, с. 2
- ↑ Умирающие звезды [Архівовано 16 серпня 2014 у Wayback Machine.], Вселенная — От плоской Земли до квазаров
- ↑ Makarov, Valeri V. (2004), A Substellar Companion to van Maanen 2, The Astrophysical Journal Letters, 600 (1): L71—L73, Bibcode:2004ApJ...600L..71M, doi:10.1086/381544
- ↑ Farihi, J.; Becklin, E. E. (June 2004), Mid-Infrared Observations of van Maanen 2: No Substellar Companion, J. Farihi and E. E. Becklin, Astrophysical Journal Letters, 608 (2): L109—L112, arXiv:astro-ph/0405245, Bibcode:2004ApJ...608L.109F, doi:10.1086/422502
- ↑ Farihi, J.; Becklin, E. E.; Zuckerman, B. (July 2008), Spitzer IRAC Observations of White Dwarfs. II. Massive Planetary and Cold Brown Dwarf Companions to Young and Old Degenerates, The Astrophysical Journal, 681 (2): 1470—1483, arXiv:0804.0237, Bibcode:2008ApJ...681.1470F, doi:10.1086/588726
- ↑ Van Maanen's Star (англ.). solstation.com. Архів оригіналу за 6 листопада 2009. Процитовано 23 листопада 2009.
Посилання ред.
- Зоря ван Маанена на SolStation.com [Архівовано 8 лютого 2012 у Wayback Machine.] (англ.)
- Recognition of the First Observational Evidence of an Extrasolar Planetary System [Архівовано 20 вересня 2018 у Wayback Machine.] (англ.)