Знак о́клику (!) — розділовий знак, який використовується в реченні для позначення сильного емоційного почуття: обурення, здивування, захоплення, гніву, тривоги тощо. Супроводжуються знаком оклику і спонукальні висловлювання.
Може поєднуватися зі знаком запитання для питання-оклику та з трьома крапками (в українській типографіці три крапки після знака оклику перетворюються на дві). Таким чином на письмі передається інтонація чуттєво-загострених ситуацій у розповідно-окличних, питально-окличних й спонукально-окличних реченнях.[1]
А також може подвоюватися, потроюватися або використовуватися безліч разів для висловлення більшої експресії та емоційності при граматичних зловживаннях[2]

!
Знак оклику
Other names Exclamation point
In Unicode U+0021 ! EXCLAMATION MARK (HTML !)
¡ ՜ ǃ
Перевернутий знак оклику Вірменський знак оклику Ясенний
клацаючий
Малий
 
See also
U+00A1 ¡ INVERTED EXCLAMATION MARK

Історія вживанняРедагувати

В українську граматику був введений Смаль-Стоцьким під назвою окличник[3].

Так званий сатиричний знак оклику, поміщений у дужки і поставлений після слова чи висловлення, вказує на дурницю або невірність сказаного.

У деяких мовах (насамперед у іспанській) також використовується перекинутий знак оклику¡ — U+00A1), який ставиться на початку окличної фрази на додаток до звичайного знаку оклику в кінці.

В американській типографіці в 1960-і —1970-і роки використовувався знак-гібрид із знаків оклику та питання, який називається інтеробанг — U+203B).

В українській мові та літературіРедагувати

  1. Знак оклику на письмі ставиться в кінці окличного речення: «Гетьте, думи, ви хмари осінні!» (Л. Українка). Завжди ставиться знак оклику в кінці речень, котрі не є підрядними, але у складі яких є слова як, який, що (то), за, скільки, що несуть в собі експресивне значення: «На небокрай яка краса огнів сія!» (В. Сосюра). Для передачі підвищеної окличної інтонації використовується два або три знаки оклику: Я це люблю!!!
  2. У кінці називного окличного речення: «Рідний край! На світі немає нічого дорожчого за нього...!» (І. Цюпа).
  3. Після звертань як однослівних, так і поширених, вимовлених з окличною інтонацією: «Україно! Ти в славній броні не одна» (М. Рильський).
  4. Після вигуків та після слів так і ні, якщо вони мають виразну окличну інтонацію і стоять на початку речення: «Ай! Як тут гарно!» (М. Коцюбинський), «Так! Хто не зріс між вами, не зрозуміє вас!» (Л. Українка). Для підкреслення ефективності деяких слів знак оклику може вживатися всередині речення: «І ворогам не розтоптати - ні! - омитий кров'ю стяг наш трудівничий» (М. Рильський). Інтонація оклику та питання на письмі передається знаками !? та ?!: «Се ти, мій чарівниченьку?!» (Л. Українка)
  5. У дужках, після цитати або всередині неї, для позначення ставлення автора до цитованого матеріалу: «Із збільшенням поголів'я корів (!) зросли озонові діри».
  6. На початку занадто довгого та складного речення відзеркалюється знак оклику для правильного зорієнтування читача у інтонації написаного: «!В часи зневіри, в годину важких думок про долю мого рідного краю, - ти одна моя підпора і запомога, о велика, могутня, правдива та вільна, рідна мово!» (П. Мирний). Речення, що в своїй структурі мають невелику кількість слів, не потребують додаткового акценту, оскільки повністю потрапляють в поле зору, тому знак оклику на початку таких речень не ставиться: «О слово! Будь мечем моїм!» (О. Олесь).[1] [Архівовано 18 січня 2022 у Wayback Machine.]
  7. В українській літературі досить часто після слів зі знаком оклику наступне слово пишеться з маленької букви, якщо, на думку автора, це охоплюється межами одного висловлювання. При повторюваних та однорідних членах речення, що розділені знаком оклику, слово після нього також може писатися з маленької букви. Але такі прийоми більш властиві художній літературі. Правописна практика сучасності вимагає написання великої літери в подібних випадках.

У математиціРедагувати

Знаком оклику позначається факторіал:

 

Два знаки оклику позначають подвійний факторіал:

 

добуток закінчується одиницею для непарних і двійкою для парних чисел.

Знак існування в поєднанні із знаком оклику (   ) позначає «існує і єдиний».

У мовах програмуванняРедагувати

  • В мові С та декількох інших мовах програмування символом «!» позначається операція логічного заперечення, а сполученням «!=» — операція порівняння «не дорівнює». В деяких мовах використовується також «!==» та інші складені знаки.
  • В деяких діалектах мови BASIC знак оклику, поставлений одразу після імені змінної, позначає, що у цій змінній зберігається число з рухомою комою звичайної точності.
  • В HTML і його нащадках теґ коментаря має вигляд <!-- довільний текст -->.

У музиціРедагувати

Відомий американський рок-гурт має назву !!!, яка вимовляється chk chk chk.

ПриміткиРедагувати

  1. В. М. Терещенко, А. О. Паченков (2019). Навчально-методичний посібник: Методика реалізації Українського правопису в новій редакції у закладах загальної середньої освіти (Українською). Харків: ТОВ "ТО "Соняшник". с. 256. 
  2. Що означає зловживання знаком оклику. [Архівовано 6 березня 2017 у Wayback Machine.] ВВС Україна. 6 березня, 2017 рік.
  3. Лінгвістичні терміни у «граматиці української (руської) мови» С. Смаль-Стоцького та Ф. Гартнера. Архів оригіналу за 14 березня 2012. Процитовано 25 травня 2012. 

ДжерелаРедагувати