Відкрити головне меню

Здо́вбиця — село в Україні, у Здолбунівському районі Рівненської області. Населення становить 6067 осіб.

село Здовбиця
Zdovbitsya gerb.png Zdovbitsya zd prapor.png
Герб Прапор
Країна Україна Україна
Область Рівненська область
Район/міськрада Здолбунівський район
Рада/громада Здовбицька сільська рада
Код КОАТУУ 5622682001
Основні дані
Засноване 1487
Населення 5067
Площа 40,152 км²
Густота населення 126,2 осіб/км²
Поштовий індекс 35709
Телефонний код +380 3652
Географічні дані
Географічні координати 50°29′05″ пн. ш. 26°15′19″ сх. д. / 50.48472° пн. ш. 26.25528° сх. д. / 50.48472; 26.25528Координати: 50°29′05″ пн. ш. 26°15′19″ сх. д. / 50.48472° пн. ш. 26.25528° сх. д. / 50.48472; 26.25528
Середня висота
над рівнем моря
204 м
Водойми Безодня
Місцева влада
Адреса ради 35709, Рівненська обл., Здолбунівський р-н, с. Здовбиця, вул. Шосова, 105
Карта
Здовбиця. Карта розташування: Україна
Здовбиця
Здовбиця
Здовбиця. Карта розташування: Рівненська область
Здовбиця
Здовбиця
Мапа

Зміст

АрхеологіяРедагувати

Рокопано наземні житла здовбницького етапу Городоцько-здовбицької культури бронзової доби. Вони мали дві частини — наземну (каркасно-стовпову) та заглиблену з материковою лежанкою. Вогнища для обігріву та приготування їжі розміщувалися в наземній частині споруд. Поховання влаштовували в ґрунті, у кам'яних спорудах чи в ямах. Небіжчиків укладали на бік, дещо скорченими, головою на захід.

ІсторіяРедагувати

 
Пам'ятник першим механізаторам, с. Здовбиця, вул. Шосова.jpg
 
Михайлівська церква (мур.), с. Здовбиця, 1.jpg
 
Група могил воїнів радянської армії, с. Здовбиця, громадське кладовище 2.jpg
 
Пам'ятник воїнам-землякам, с. Здовбиця,.jpg
 
Група могил воїнів радянської армії, с. Здовбиця, громадське кладовище 3.jpg

Вперше Здовбиця згадується актом від 11 жовтня 1487 року, в якому донька луцького старости Шиловича відписала свою власність до польського короля Казимира IV Ягеллончика. Через 10 років вже великий литовський князь Олександр Ягеллончик дарує князю Костянтину Острозькому землі, серед яких фігурує і село «Всдолбиця». Великий князь Литовський і польський король Сигізмунд I Старий в 1541 визнав 15-літнього князя Василя-Костянтина Острозького повнолітнім, надав половину батьківських володінь, а саме: Дубно, Дорогобуж, Здесель, Звягель, Крупин і Здовбицю. Наприкінці XVI ст. пункт фігурує в ряді судових справ з приводу аграрної шкоди, крадіжки лісу. На період Хмельниччини селяни не відставали від козацького руху, в актах за 1648—1654 згадуються загони повсталих селян, які діяли в «Здолбицькому бору», «здолбицькому пруду».

Акти 1648 — 1654 років згадують «Здолбицкий бор», «здолбицкое раздорожье», «здолбицкий пруд», де діяли загони повсталих селян, знищуючи каральні боївки. В 1753 році власником Здолбицького маєтку стає князь Любомирський.

За легендою Здовбицю заснували мешканці втраченої Голівки. Княжий дозорець Гол звів за горбом, на якому колись відав «чатами», домівку й почав господарювати. Згодом тут осіли інші та назвали свою оселю за іменем першого поселенця Голівкою. Але нагрянули ординці й спалили село. По деякому часі уцілілі голівці подались дещо на північ, де в надріччі Безодні заклали ольце і назвали його Здовбицею за іменем тутешнього урочища.

Здовбиця приваблює археологів. На городищі, де колись були маєтки князівські з середньовічними реліквіями знаходять і наконечники списів, стріл, уламки кольчуг, посуд староруської доби.

В жовтні 2016 року у Здовбиці відкрито пам'ятну дошку на вшанування вчинку здовбичан, котрі 1948 року біля приміщення сільради вивісили національний прапор. Це учні тодішнього 10-го класу Здовбицької школи Петро Максимович Марчук, Євген Бенедиктович Година та Микола Іванович Кравчук; були засуджені до 10 років ув'язнення в радянських таборах.

Відомі людиРедагувати

ПосиланняРедагувати