Вікіпедія

Захар Прилєпін

російський письменник

Захар Прілєпін (справжнє ім'я: Євген Миколайович Прілєпін (рос. Захар Прилепин; 7 липня 1975(1975-07-07)[1][2], Ільїнка (Скопінський район), Скопінський районd, Рязанська область, РРФСР, СРСР) — російський політик, письменник, пропагандист, публіцист за переконаннями є націонал-більшовиком, фашист. Голова політичної партії «За правду» з 1 лютого 2020 року. Член Центрального штабу Загальноросійського народного фронту.[6]

Захар Прілєпін
рос. Захар Прилепин
Zahar-Prilepin (1).jpg
Ім'я при народженні Євген Миколайович Прилєпін
Псевдо Захар
Народився 7 липня 1975(1975-07-07)[1][2] (47 років)
Ільїнка (Скопінський район), Скопінський районd, Рязанська область, РРФСР, СРСР
Громадянство СРСР СРСР
Росія Росія
Національність росіянин
Діяльність письменник, журналіст, терорист
Галузь письменник, політик і російська література[3]
Alma mater Школа міліції при Нижегородської академії МВС Росії
Нижегородський державний університет
Знання мов російська[4][3]
Учасник Перша чеченська війна, Дагестанська війна і Війна на сході України
Членство Ізборський клуб[5] і Державна дума Федеральних зборів Російської Федерації VIII скликання
Роки активності з 2003
Жанр проза
Magnum opus Патологіїd і ПВК Вагнера
Посада головний редактор
Військове звання майор
Партія Загальноросійський народний фронт
«За правду»
Нагороди

Премія Уряду РФ в галузі культури
Премія «Ясна Поляна (премія)» (2007)
Премія «Супер−Нацбест» (2011)
Премія «Велика книга» (2014)

Diploma of the President of Russia.png
IMDb ID 3426827
Сайт zaharprilepin.ru

Заступник художнього керівника МХАТ із літературної частини. Член партія «Інша Росія» Едуарда Лимонова (1996—2018). Майор, підтримує терористичні угруповання ДНР та ЛНР, декларує свою участь у збройних формуваннях на тимчасово окупованій РФ території Донбасу. Численні публікації та усні заяви Прилепіна розцінюються[ким?] як екстремізм. Лауреат премії Уряду Росії в галузі культури і ряду інших премій.

Фігурант бази даних центру «Миротворець» як особа, що становить загрозу національній безпеці України і міжнародному правопорядку[7]. Занесений до переліку осіб, що створюють загрозу нацбезпеці України.

ЖиттєписРедагувати

Нелітературна діяльністьРедагувати

Після служби в армії навчався в школі міліції і служив в ОМОН.

У 1996 році брав участь у першій російсько-чеченській війні.

У 1999 році взяв участь у бойових діях у Дагестані та другій російсько-чеченській війні.

Захар Прилєпін з 2014 року в складі збройних формувань особисто брав участь у війні на сході України.

З грудня 2015 за серпень 2018 року Прилєпін є радником так званого «голови ДНР», Олександра Захарченка[8].

З жовтня 2016 року обіймає посаду заступника командира «батальйону» з роботи з особовим складом ДНР у званні «майора».[9]

З жовтня 2016 року — член Громадської ради при Міністерстві культури Російської Федерації[10].

16 лютого 2017 року Служба безпеки України відкрила кримінальне провадження щодо Євгенія (Захара) Прилєпіна за звинуваченням в «участі у діяльності терористичної організації» (ч. 1 ст. 258-3 КК України) та «фінансування тероризму» (ч. 1 ст. 258-5 ККУ). Він підозрюється в пособництві незаконному збройному формуванню самопроголошеної «Донецької народної республіки».

За підсумками 2017 року як «Письменник року в Росії» Захар Прилепін розділив перше місце з Борисом Акуніним і Дариною Донцовою[11], і знову став самим згадуваним у російських ЗМІ письменником.

Твори Прилєпіна видавалися англійською, німецькою, французькою, італійською, китайською, датською, норвезькою, польською, болгарською, румунською, вірменською мовами.

2017 року брав участь у президентських внутрішньопартійних виборах, але поступився Павлу Грудинину[12].

29 листопада 2018 року увійшов до складу штабу Загальноросійського народного фронту[13]. Через це був виключений з політичного руху в якому складався раніше.

Про себеРедагувати

  До сих пір я був вдалішим за вас всіх...

Вам хотілося б говорити, що я «перефарбувався» - але я з року в рік публікую свої статті, написані в 1996, 1999, 2001 і 2010 роках: там рівно те ж саме, що я говорю сьогодні...

...я гарний російський письменник, дуже гарний російський письменник і навіть найкращий російський письменник ... Мої романи перекладені на 22 мови. Я знаю тисячі європейців і американців, я дав там сотні інтерв'ю, і сотні газет виходили з моїми портретами. Я був в кращих ресторанах всього світу і ні в чому собі не відмовляв ... я прочитав більше книжок, ніж будь-хто з вас ...[14]

  

ВідгукиРедагувати

  • Численні оглядачі відзначили, що у заявлений Прилепіним термін його знаходження у Донбасі в ролі «комісара батальйону» сепаратистів він насправді давав концерти у різних містах Росії.
  • Одне із завдань Прілепіна, як вважає політолог А.Піонтковський та інші оглядачі — це мобілізація нових «моторил». Саме тому він знаходиться не в Донбасі, а в турне по містах Уралу і Сибіру. Агітувати нову хвилю «живої сили» — російських маргіналів їхати воювати в Донбас.[15]
  • Літературне агенство 'Wiedling Literary Agency', яке знаходиться у Німеччині і представляє інтереси російськомовних письменників на Заході, вирішило припинити представляти права літературних творів Захара Прілепіна. Агентство прийняло таке рішення в зв'язку з отриманням Прилепіним посади заступника командира «батальйону» самопроголошеної «Донецької народної республіки».
    - Агентство продовжує виконувати свої контрактні обов'язки перед усіма партнерами-видавництвами, які публікують твори Прілепіна у перекладах — повідомив глава 'Wiedling Literary Agency' Томас Відлінг — проте свої можливі прибутки з цих послуг агентство пожертвує міжнародній правозахисній компанії Amnesty International".[16]

ПолітикаРедагувати

19 вересня 2021 року на виборах до Держдуми РФ обраний депутатом від партії «Справедлива ​​Росія — за правду»[17].

БібліографіяРедагувати

  • «Патології» (роман) — 2004 изд. «Андреевский флаг»
  • «Санькя» (роман) [Архівовано 22 березня 2022 у Wayback Machine.] — 2006 изд. «Ad Marginem»
  • «Грех» (роман) — 2007 изд. «Вагриус»
  • «Ботинки, полные горячей водкой» (сборник рассказов) — 2008 изд. «АСТ»
  • «Я пришёл из России» (эссе) — 2008 изд. «Лимбус Пресс»
  • «Война» (антология рассказов) — 2008 изд. «АСТ»
  • «Terra Tartarara. Это касается лично меня» (Авторский сборник публицистики) — 2009 изд. «АСТ»
  • «Именины сердца. Разговоры с русской литературой» (Авторский сборник интервью с писателями и поэтами) — 2009 изд. «АСТ»
  • «Революция» (антология рассказов) — 2009 изд. «АСТ»

СанкціїРедагувати

28 лютому 2022 року, на тлі вторгнення Росії в Україну, Європейський союз запровадив персональні санкції проти Захара Прилєпіна, "за активну підтримку або реалізацію дій чи політики, що підривають або загрожують територіальній цілісності, суверенітету та незалежності України, а також стабільності та безпеці в Україні".[18] Євросоюз зазначає, що Прилєпін консультував лідерів сепаратистів, брав участь у конфлікті на Донбасі на боці сепаратистів, окрім того, він використовував репутацію відомого письменника для поширення антиукраїнської пропаганди, а також пропаганди позитивного ставлення до анексії Криму та дій сепаратистів на Донбасі.[19]

15 березня 2022 року його внесли до санкційного списку Великої Британії.[20]

7 липня 2022 року потрапив під санкції Канади, як "російський діяч дезінформації та пропаганди".[21]

19 жовтня 2022 року доданий до санкційного списку України.[22]

ПриміткиРедагувати

  1. ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek, Staatsbibliothek zu Berlin, Bayerische Staatsbibliothek et al. Record #136416756 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  2. ↑ а б Babelio — 2007.
  3. ↑ а б Czech National Authority Database
  4. ↑ Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  5. ↑ https://izborsk-club.ru/11035
  6. ↑ Захар Прилепин // Загальноросійський Народний Фронт. Архів оригіналу за 2 січня 2019. Процитовано 2 січня 2019. 
  7. ↑ Центр «Миротворець»: Прилєпін Євген Миколайович. Архів оригіналу за 5 травня 2021. Процитовано 5 травня 2021. 
  8. ↑ Захар Прилепин представил в Донецке книгу о событиях в Донбассе. // «НТВ». 21 червня 2016. Архів оригіналу за 6 січня 2018. Процитовано 12 вересня 2016. (рос.)
  9. ↑ Російський письменник став заступником командира «батальйону» бойовиків «ДНР». Архів оригіналу за 13 лютого 2017. Процитовано 13 лютого 2017. 
  10. ↑ Додаток до наказу Міністерства культури Російської Федерації від 05.10.2016 № 2248 «Склад громадської ради при Міністерстві культури Російської Федерації». Оголошено новий склад Громадської ради при Міністерстві культури [Архівовано 2 січня 2019 у Wayback Machine.] // Міністерство культури Російської Федерації, 07.10.2016
  11. ↑ ВЦИОМ опублікував рейтинг найпопулярніших російських акторів, музикантів і письменників. ТАСС (рос.). Архів оригіналу за 12 серпня 2018. Процитовано 15 січня 2018. 
  12. ↑ [[https://web.archive.org/web/20180612135844/https://meduza.io/news/2017/12/01/levyy-front-vydvinul-v-prezidenty-direktora-sovhoza-imeni-lenina-pavla-grudinina Архівовано 12 червня 2018 у Wayback Machine.] директор Радгоспу імені Леніна" висунутий в Президенти Росії Meduza, 01.12.2017
  13. ↑ ЗНФ підбив підсумки першої п'ятирічки і оновив керівництво [Архівовано 5 грудня 2018 у Wayback Machine.] 29.11.2018
  14. ↑ Письмо из провинции лучшим людям. Архів оригіналу за 20 лютого 2017. Процитовано 19 лютого 2017. 
  15. ↑ Андрій Піонтковський: Оказался наш Трампец… [Архівовано 21 лютого 2017 у Wayback Machine.] 20-02-2017
  16. ↑ Бі-бі-сі: Литературное агентство отказалось представлять Прилепина [Архівовано 18 лютого 2017 у Wayback Machine.]. 17.02.2017
  17. ↑ Бойовики Бородай і Прилєпін стануть депутатами російської Держдуми. 24 Канал (укр.). Архів оригіналу за 23 вересня 2021. Процитовано 23 вересня 2021. 
  18. ↑ Search results - EUR-Lex. eur-lex.europa.eu (англ.). Процитовано 27 березня 2023. 
  19. ↑ ЕС ввел персональные санкции против Пескова, Сечина и других – DW – 28.02.2022. dw.com (рос.). Процитовано 27 березня 2023. 
  20. ↑ The UK Sanctions List. GOV.UK (англ.). Процитовано 27 березня 2023. 
  21. ↑ Government of Canada, Public Works and Government Services Canada (20 липня 2022). Canada Gazette, Part 2, Volume 156, Number 15: Regulations Amending the Special Economic Measures (Russia) Regulations. gazette.gc.ca. Процитовано 27 березня 2023. 
  22. ↑ УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №726/2022 Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 19 жовтня 2022 року «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)». 

ПосиланняРедагувати

Вікіцитати містять висловлювання від або про: Захар Прилєпін
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Захар Прилєпін
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Захар_Прилєпін&oldid=39043351