Відкрити головне меню

Засенко Олексій (Олекса) Єлисейович (21 вересня (4 жовтня) 1907, Любарці, Російська імперія — 13 травня 1993(1993-05-13)) — український радянський літературознавець. Член Комуністичної партії з 1942. Учасник Другої світової війни, пішов на фронт добровольцем.

Засенко Олексій Єлисейович
Народився 21 вересня (4 жовтня) 1907
Любарці, Переяславський повіт, Полтавська губернія, Російська імперія
Помер 13 травня 1993(1993-05-13) (85 років)
Громадянство
(підданство)
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Flag of Ukraine.svg Україна
Діяльність науковець
Alma mater Філологічний факультет Київського університету[d]
Науковий ступінь доктор філологічних наук[d]
Нагороди
Орден Вітчизняної війни II ступеняОрден Червоної ЗіркиМедаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Національна премія України імені Тараса Шевченка — 1988

Зміст

БіографіяРедагувати

Народився 21 вересня (4 жовтня) 1907(19071004) року в с. Любарці, тепер Бориспільський район, Київська область, Україна. Закінчив філологічний факультет Київського університету (1934).

Доктор філологічних наук. Докторська дисертація — «Марко Вовчок. Життя, творчість, місце в історії літератури» (1963; однойменна книга 1964). У центрі наукових інтересів Засенка — проблема становлення і розвитку реалізму в українській літературі 19 — поч. 20 ст., питання взаємодії української літ-ри з російською та іншими слов'янськими літературами. По війні працював директором і головним редактором видавництва «Радянський письменник»;

Заступник директора, завідувач відділом Інституту літератури імені Т. Г. Шевченка Академії наук України у 1950—1973 роках.

Був заступником голови редакційної колегії колективного видання науковців Інституту літератури імені Тараса Шевченка АН УРСР «Історія української літератури. Том перший. Дожовтнева література», що вийло в Києві в 1954 році[1].

Лауреат Державної премії України імені Т. Шевченка (1988).

Автор ліричних новел «Дорога в життя», сатиричної поеми «Гряде розплата», літературно-критичних нарисів «Марко Вовчок і зару біжні літератори», «Осип Маковей», «Марко Черемшина», «Дорогі мої сучасники» тощо.

Помер 13 травня 1993 року.

ТвориРедагувати

  • Марко Вовчок і зарубіжні літератури, Київ, 1959;
  • Літературно-критичні нариси і статті, Київ, 1962;
  • Осип Маковій. (Життя і творчість), Київ, 1968;
  • Марко Черемшина. Життя і творчість, 2 изд., Київ, 1974.

ПриміткиРедагувати

  1. Колективна праця науковців Інституту літератури імені Тараса Шевченка АН УРСР. Історія української літератури. Том перший. Дожовтнева література.. — Київ : Видавництво Академії наук УРСР, 1954. — 731 с.

ПосиланняРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • Дмитрук. Книга про Марка Черемшину, «Вітчизна», 1952, № 6;
  • Гресько М., Цінний здобуток літературознавства, «Жовтень», 1961, № 2;
  • Іванов Л., Нові рубежі «ВЛ», 1962, № 12;
  • Борщевський Ф., «Марко Вовчок…».