Ез-Зарка
Ез-Зарка[2][3], або просто Зарка (араб. الزرقاء) — місто в Йорданії, адміністративний центр провінції Ез-Зарка. Є другим за населенням містом країни. З арабської назва міста перекладається як «синя».
| Ез-Зарка الزرقاء | ||||
|---|---|---|---|---|
|
| ||||
 | ||||
  | ||||
| Основні дані | ||||
| 32°05′ пн. ш. 36°06′ сх. д. / 32.083° пн. ш. 36.100° сх. д. | ||||
| Країна |
 Йорданія | |||
| Регіон | Провінція Ез-Зарка | |||
| Столиця для | Провінція Ез-Зарка (мухафаза Йорданії) | |||
| Засновано | 1920 | |||
| Площа | 60 км² | |||
| Населення | 635 160 (2015)[1] | |||
| · густота | 8,000 осіб/км² | |||
| Висота НРМ | 568 м | |||
| Міста-побратими | Оран | |||
| Телефонний код | +(962)5 | |||
| Часовий пояс | UTC+2 | |||
| GeoNames | 250090 | |||
| OSM | ↑2925597 ·R (Провінція Ез-Зарка) | |||
| Міська влада | ||||
| Мер міста | Мухаммед Аль-Гвері | |||
| Вебсайт | zm.gov.jo/ar | |||
| Мапа | ||||
 | ||||
|
| ||||
|
| ||||
 Ез-Зарка у Вікісховищі | ||||
Географія ред.
Місто розташоване в 20 км на північний схід від Амману, на річці Ез-Зарка, на висоті 568 м над рівнем моря. Клімат в Ез-Зарці пустельний, набагато сухіший, ніж в сусідньому Аммані.
Історія ред.
Місто Ез-Зарка було засноване чеченцями в 1902 році, які змушені були покинути свою батьківщину в результаті воєн між Російською і Османською імперіями.
З часом в Зарці побудували станцію Хіджазької залізниці. Вокзал перетворив Ез-Зарку у важливий транспортний центр. 10 квітня 1905 Османський губернатор видав указ, який дозволив чеченським іммігрантам володіти землями, на яких вони оселилися, у зв'язку з цим швидко зросла кількість населення. Міграція населення до Ез-Зарки поступово посилювалася з 1940-х років. Більше 50 % населення міста біженці з Західного берега річки Йордан, які переселились сюди під час Шестиденної війни.
Після формування Трансйорданських прикордонних військ в 1926 році, британською армією у місті були побудовані військові бази, згодом місто стало відомим як «військовоме місто». В Ез-Зарці була штаб-квартира Йорданського Арабського легіону.
Населення ред.
За даними станом на 2007 рік населення Ез-Зарки становить 494 655 осіб, що робить її другим за величиною містом в країні після Аммана. Населення міської агломерації за даними станом на 2010 рік налічує близько 700 000 осіб, що робить її найбільшою агломерацією Йорданії (після Амману і Ірбіда). Близько 98 % населення міста мусульмани, є також християнська діаспора.
Райони муніципалітету Великої Зарки ред.
Місто Ез-Зарка ділиться на п'ять районів, які всі разом мають площу близько 60 м² і ще два райони в радіусі впливу міста.
| Район | Площа (км²) | |
|---|---|---|
| 1 | Центр міста | 2.96 |
| 2 | Аль-Саура Аль-Арабія | 11.3 |
| 3 | Ewajan | 12.2 |
| 4 | Zawahreh) | 16 |
| 5 | Нова Зарка | 17 |
| 6 | Спорткомплекс | 3.5 |
| 7 | Зарка Сіті Ґарденс | 19 |
Економіка ред.
Ез-Зарка — промисловий центр Йорданії, у якому розташовано понад 50 % йорданських підприємств. Зростання промисловості в місті є результатом низьких цін на нерухомість і близькості до столиці Йорданії Аммана.
В Зарці розташовано декілька об'єктів, які життєво важливі для економіки Йорданії, зокрема єдиний в Йорданії нафтопереробний завод. Згідно з даними Торгово-промислової палати міста Ез-Зарки, 10 % від загального обсягу експорту Йорданії в 2011 році вийшло з мухафази Ез-Зарка, на суму більш 512 млн. доларів США.
Транспорт ред.
Через Ез-Зарку проходить Хіджазька залізниця, яка з'єднує місто з Амманом в південному напрямку і Сирією в північному. Нова залізнична гілка до Аммана на даний час у стадії будівництва.
Ез-Зарка лежить на міжнародній автомагістралі, що з'єднує Саудівську Аравію з Сирією, і на міжнародному шосе Амман — Багдад.
Освіта ред.
У Зарці є три університети, найбільший з яких Хашимітський університет. Два інших: Аль-Балка і Університет Ез-Зарки.
Примітки ред.
- ↑ City Population, Jordan
- ↑ Атлас світу. — К. : ДНВП «Картографія», 2005. — 336 с. ISBN 966-631-546-7
- ↑ Йорданія // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.