Західний берег річки Йордан
32°00′ пн. ш. 35°21′ сх. д. / 32° пн. ш. 35.35° сх. д.
| Західний берег річки Йордан | |
| Дата створення / заснування | 1949 |
|---|---|
 | |
| Вокалізована назва | الضِّفَّةُ الْغَرْبِيَّةُ |
| Названо на честь | захід |
| Катойконім | cisjordà[1], cisjordana[1], cisjordans[1] і cisjordanes[1] |
| Офіційна мова | арабська |
| Континент | Азія |
| Країна |
 Палестинська держава[2] |
| Столиця | Рамалла |
| Адміністративна одиниця | Палестинська держава |
| Часовий пояс | UTC+2 і UTC+3 |
| Місце розташування | Southern Levantd |
| Розташовується на водоймі | Мертве море, Йордан, Тиверіадське озеро |
| У межах природно-географічного об'єкта | Палестина |
| На територію претендує | Палестинська держава, Ізраїль і Йорданія |
| Геодані | Data:West Bank.map |
| Найвища точка | Mount Nabi Yunisd |
| Найнижча точка | Мертве море |
| Керівник виконавчої влади | Махмуд Аббас |
| Кількість населення | 2 881 687 осіб |
| Адміністративно-територіально поділяється на | Quds Governorated, Хеврон (провінція), Вифлеєм (провінція), Джанін (провінція), Муніципалітет Тулькармd, Муніципалітет Калькіліяd, Муніципалітет Салфітd, Муніципалітет Рамалла та ель-Біраd, Муніципалітет Наблусd, Tubas Governorated, Jericho Governorated |
| Валюта | ізраїльський новий шекель |
| Спільний кордон із | Ізраїль, Йорданія, Зелена лінія |
| Займає ту саму територію з | Юдея і Самарія |
| Обмеження швидкості | 22 метр на секунду |
| Персонаж твору | West Bank Wall graffiti artd |
| Площа | 5860 км² |
| Гештег | westbank |
 | |
 | |
.svg) | |
| Класифікація клімату Кеппена | hot-summer Mediterranean climated[3] |
 | |
.jpg) | |
| Довжина берегової лінії | 40 км |
| Телефонний код країни | +970 |
 | |
 Західний берег річки Йордан у Вікісховищі | |
Західний берег Йордану (араб. الضِّفَّة الْغَرْبِيَّة; івр. הַגָּדָה הַמַּעֲרָבִית) — це територія біля узбережжя Середземного моря в регіоні Леванту в Західній Азії, що становить основну частину палестинських територій[4]. Межує з Йорданією та Мертвим морем на сході, а також з Ізраїлем (див. статтю про Зелену лінію) на півдні, заході та півночі. Регіон перебуває під ізраїльською військовою окупацією[en] з часів арабо-ізраїльської війни 1967 року. Після підписання Угоди «Осло-2»[en] (див. також: Угоди в Осло) у 1995 році територія Палестинської автономії була розділена на 165 палестинських анклавів[en], які перебувають під повним або частковим цивільним управлінням Палестинської національної адміністрації (ПНА), і прилеглу територію, на якій розташовані 230 ізраїльських поселень, на які «поширюється» ізраїльське законодавство. Західний берег включає Східний Єрусалим. Ізраїль управляє Західним берегом, за винятком Східного Єрусалиму, як районом Юдеї та Самарії через Ізраїльську цивільну адміністрацію.
Спочатку вона виникла як окупована Йорданією територія після арабсько-ізраїльської війни 1948 року, а потім була повністю анексована Йорданією в 1950 році[en], і отримала свою назву за місцем розташування на західному березі річки Йордан. Територія залишалася під владою Йорданії до 1967 року, коли її захопив і окупував Ізраїль під час Шестиденної війни[5].
Угодами в Осло, підписаними між Організацією визволення Палестини та Ізраїлем, було створено адміністративні райони з різним рівнем палестинської автономії в конкретних областях: Зона А, яка управляється виключно ПНА; Зона В, яка управляється як ПНА, так і Ізраїлем; і Зона С, яка управляється виключно Ізраїлем. Зона С займає понад 60 % території Західного берега річки Йордан.
Західний берег, включаючи Східний Єрусалим, має площу 5 640 км² плюс акваторію площею 220 км², що складається з північно-західної чверті Мертвого моря. За оцінками, на ньому проживає 2 747 943 палестинців, і понад 670 000 ізраїльських поселенців живуть на Західному березі, з яких приблизно 220 000 живуть у Східному Єрусалимі[6][7]. Міжнародне співтовариство вважає ізраїльські поселення на Західному березі і в Східному Єрусалимі незаконними згідно з міжнародним правом, хоча Ізраїль оскаржує це[8][9][10]. Консультативне рішення Міжнародного суду ООН від 2004 року дійшло висновку, що події, які відбулися після захоплення Ізраїлем Західного берега в 1967 році, включаючи Закон про Єрусалим, мирний договір між Ізраїлем і Йорданією та Угоди в Осло, не змінили статус Західного берега і Східного Єрусалиму як окупованої Ізраїлем території[11]. Поряд із самоврядним сектором Гази, окуповані Ізраїлем Західний берег річки Йордан і Східний Єрусалим визнані Державою Палестина своєю суверенною територією і, таким чином, залишаються гарячою точкою ізраїльсько-палестинського конфлікту.
Примітки
ред.- ↑ а б в г ésAdir > cisjordà | cisjordana
- ↑ archINFORM — 1994.
- ↑ Ralph J., Nikischer T., Hudson Institute of Mineralogy Mindat.org: The Mineral and Locality Database — [Keswick, VA], Coulsdon, Surrey: 2000.
- ↑ West Bank. The World Factbook (англ.). Central Intelligence Agency. 25 вересня 2023. Процитовано 7 жовтня 2023.
- ↑ WEST BANK AND GAZA - Area C and the Future of the Palestinian Economy (PDF). worldbank.org.
- ↑ Population. Peace Now (амер.). Процитовано 7 жовтня 2023.
- ↑ Israel’s Rush to ‘Apply Sovereignty’ in the West Bank: Timing and Potential Consequences. The Washington Institute (англ.). Процитовано 7 жовтня 2023.
- ↑ Drew, Catriona (1997). «Self-determination and population transfer». In Bowen, Stephen (ed.). Human rights, self-determination and political change in the occupied Palestinian territories. International studies in human rights. Vol. 52. Martinus Nijhoff Publishers. pp. 151—152. ISBN 978-90-411-0502-8.
It can thus clearly be concluded that the transfer of Israeli settlers into the occupied territories violates not only the laws of belligerent occupation but the Palestinian right of self-determination under international law. The question remains, however, whether this is of any practical value. In other words, given the view of the international community that the Israeli settlements are illegal under the law if belligerent occupation, what purpose does it serve to establish that an additional breach of international law has occurred?
- ↑ Barak-Erez, Daphne (1 липня 2006). Israel: The security barrier—between international law, constitutional law, and domestic judicial review. International Journal of Constitutional Law. Т. 4, № 3. с. 540—552. doi:10.1093/icon/mol021. ISSN 1474-2659. Процитовано 7 жовтня 2023.
- ↑ Roberts, Adam. Prolonged Military Occupation: The Israeli-Occupied Territories Since 1967 (PDF). web.archive.org. Архів оригіналу (PDF) за 15 лютого 2020. Процитовано 7 жовтня 2023.
- ↑ Schmitt, Michael N.; Pejic, Jelena (2007). International law and armed conflict: exploring the faultlines essays in honour of Yoram Dinstein. International humanitarian law series. Leiden: M. Nijhoff. ISBN 978-90-04-15428-5.
.svg){kind=small}
|
Це незавершена стаття з географії Ізраїлю. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
|
Це незавершена стаття з географії Палестини. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |