Юдея і Самарія

	Юдея і Самарія
Континент	Азія
Країна	Ізраїль
Адміністративно-територіально поділяється на	Efratd, Бейтар-Іліт, Модіін-Іліт, Арієль, Кір'ят-Арба, Бейт Ар'є-Офарім, Beit Eld, Маалє-Адумім, Har Adard, Alfei Menashed, Oranitd, Gush Etzion Regional Councild, Mateh Binyamin Regional Councild, Кдумімd, Elkanad, Giv'at Ze'evd, Шомронська регіональна рада, Immanueld, Регіональна рада Гар-Хеврон, Bik'at HaYarden Regional Councild, Karnei Shomrond, Megilot Regional Councild, Ma'ale Efrayimd, Area Cd
Спільний кордон із	Хайфський округ, Північний округ
Займає ту саму територію з	Західний берег річки Йордан
	Юдея і Самарія у Вікісховищі

О́круг Юде́я і Сама́рія (івр. מחוז יהודה ושומרון‎) — один з семи адміністративних округів Ізраїлю. Територія округу зазвичай відома за межами Ізраїлю як Західний берег річки Йордан.

Координати: 32°06′18″ пн. ш. 35°11′23″ сх. д. / 32.10513900002777632° пн. ш. 35.18992800002777699° сх. д.

Про історію та географію історичної області Юдея див. Юдея.

Про історію та географію історичної області Самарія див. Самарія.

Про Палестинську національну адміністрацію на цій території див. статтю див. Західний берег річки Йордан.

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Юдея (значення).

Статус ред.

Округ Юдея і Самарія належать до Центрального військового округу^[en] Армії Оборони Ізраїлю, й адміністративні рішення ухвалюються командувачем округу. Чинний командувач Центральним військовим округом, командувач ізраїльськими військами в Юдеї та Самарії — генерал-майор Ніцан Алон.

Після Арабо-ізраїльської війни (1947—1949) цей регіон знаходився під контролем Йорданії до 1967 року. У результаті перемоги Ізраїлю у Шестиденній війні контроль над ним перейшов до Ізраїлю. Згідно Резолюції 242 Ради Безпеки ООН, Ізраїль повинен піти з територій, захоплених у ході конфлікту, за умови припинення всіх взаємних претензій і виконання Резолюції та припинення стану війни. Майбутній статус регіону є ключовим чинником у поточному ізраїльсько-палестинському конфлікті. Нині це регіон Ізраїлю, населення якого зростає найбільш швидко: щорічно на 5 %.

Історія ред.

Поняття «Округ Юдея і Самарія» було офіційно затверджене ізраїльським урядом 1967 року, але стало повсюдно використовуватися тільки після приходу до управління країною партії Лікуд у 1977 році^[1].

Назва «Юдея», при використанні у назві округу, відноситься до всього регіону на південь від Єрусалиму, включаючи поселення в Ґуш-Еціон і Хар-Хеврон. Область «Самарія» знаходиться з іншого боку і відноситься до всіх пунктів у всіх районах на північ від Єрусалиму.

Міста ред.

№	Назва	Число жителів	Площа (в дунамах)	Рік будівництва	Статус міста з
1	Модіїн Іліт	40,700	4,746	1990	2008
2	Бейтар-Іліт	34,100	3,970	1988	2001
3	Маалє-Адумім	33,700	49,177	1977	1991
4	Аріель	16,700	14,677	1978	1998

Адміністративні органи місцевого самоврядування ред.

Територія поділяється на вісім військово-адміністративних регіонів: Менаше (район Дженін), Ха-Біка (долина Йордану), Шомрон (район Шихем, відомий арабською як Наблус), Ефраїм (район Тулькарм), Біньямін (Рамалла/аль-Бірех^[en]), Маккавім (район Маккавім), Еціон (район Віфлеєму) та Єгуда (район Хеврону).

Ізраїльські поселення ред.

Міста	Місцеві ради	Регіональні ради
Арієль Бейтар-Іліт Маалє-Адумім Модіїн Іліт	Алфей Менаше^[en] Бейт-Ар'є-Офарім Бейт Ель^[en] Ефрат^[en] Елкана^[en] Гів'ат Зеєв^[en] Хар Адар^[en] Емануїл^[en] Карней Шомрон^[en] Кедумім^[en] Кір'ят-Арба Маале Ефраїм^[en] Ораніт^[en]	Бік'ат Ха-Ярден^[en] Гуш Еціон^[en] Гар-Хеврон Мате Біньямін^[en] Мегілот Мертве море^[en] Шомрон

Див. також ред.

Примітки ред.

↑
- Ian Lustick (2002). The Riddle of Nationalism: The Dialectic of Religion and Nationalism in the Middle East. Logos, Vol.1, No-3. с. 18–44. The terms “occupied territory” or “West Bank” were forbidden in news reports. Television and radio journalists were banned from initiating interviews with Arabs who recognized the PLO as their representative.
- Myron J. Aronoff (1991). Israeli Visions and Divisions: Cultural Change and Political Conflict. Transaction Publishers. с. 10. [...] “Judea and Samaria”, the biblical terms that the Likud government succeeded in substituting for what had previously been called by many the West Bank, the occupied territories, or simply the territories. The successful gaining of the popular acceptance of these terms was a prelude to gaining popular acceptance of the government’s settlement policies.
- Shlomo Gazit (2003). Trapped Fools: Thirty Years of Israeli Policy in the Territories. Routledge. с. 162. [...] the Likud Government was not satisfied with the name ‘Administered Territories’. Even though the name ‘Judea and Samaria’ had been officially adopted as early as the beginning of 1968 instead of the ‘West Bank’, it has hardly been used until 1977.
- Emma Playfair (1992). International Law and the Administration of Occupied Territories: Two Decades of Israeli Occupation of the West Bank and Gaza Strip. Oxford University Press. с. 41. On 17 December 1967, the Israeli military government issued an order stating that “the term “Judea and Samaria region” shall be identical in meaning for all purposes . .to the term “the West Bank Region”. This change in terminology, which has been followed in Israeli official statements since that time, reflected a historic attachment to these areas and rejection of a name that was seen as implying Jordanian sovereignty over them.
- Ran HaCohen (1992). Influence of the Middle East Peace Process on the Hebrew Language. Undoing and Redoing Corpus Planning, Michael G. Clyne (ed.). с. 385–414, 397. During a short period immediately after the 1967 war, the official term employed was ‘the Occupied Territories’ (ha-shetahim ha-kevushim). It was soon replaced by ‘the Administered Territories’ (ha-shetahim ha-muhzakim) and then by the (biblical) Hebrew geographical terms “Judea and Samaria”. The latter were officially adopted and successfully promoted by the right wing governments (since 1977) and are still the official terms in use.

[Judea_and_Samaria-1] 
Ian Lustick (2002). The Riddle of Nationalism: The Dialectic of Religion and Nationalism in the Middle East. Logos, Vol.1, No-3. с. 18–44. The terms “occupied territory” or “West Bank” were forbidden in news reports. Television and radio journalists were banned from initiating interviews with Arabs who recognized the PLO as their representative.

Myron J. Aronoff (1991). Israeli Visions and Divisions: Cultural Change and Political Conflict. Transaction Publishers. с. 10. [...] “Judea and Samaria”, the biblical terms that the Likud government succeeded in substituting for what had previously been called by many the West Bank, the occupied territories, or simply the territories. The successful gaining of the popular acceptance of these terms was a prelude to gaining popular acceptance of the government’s settlement policies.

Shlomo Gazit (2003). Trapped Fools: Thirty Years of Israeli Policy in the Territories. Routledge. с. 162. [...] the Likud Government was not satisfied with the name ‘Administered Territories’. Even though the name ‘Judea and Samaria’ had been officially adopted as early as the beginning of 1968 instead of the ‘West Bank’, it has hardly been used until 1977.

Emma Playfair (1992). International Law and the Administration of Occupied Territories: Two Decades of Israeli Occupation of the West Bank and Gaza Strip. Oxford University Press. с. 41. On 17 December 1967, the Israeli military government issued an order stating that “the term “Judea and Samaria region” shall be identical in meaning for all purposes . .to the term “the West Bank Region”. This change in terminology, which has been followed in Israeli official statements since that time, reflected a historic attachment to these areas and rejection of a name that was seen as implying Jordanian sovereignty over them.

Ran HaCohen (1992). Influence of the Middle East Peace Process on the Hebrew Language. Undoing and Redoing Corpus Planning, Michael G. Clyne (ed.). с. 385–414, 397. During a short period immediately after the 1967 war, the official term employed was ‘the Occupied Territories’ (ha-shetahim ha-kevushim). It was soon replaced by ‘the Administered Territories’ (ha-shetahim ha-muhzakim) and then by the (biblical) Hebrew geographical terms “Judea and Samaria”. The latter were officially adopted and successfully promoted by the right wing governments (since 1977) and are still the official terms in use.

[2] Ian Lustick (2002). The Riddle of Nationalism: The Dialectic of Religion and Nationalism in the Middle East. Logos, Vol.1, No-3. с. 18–44. The terms “occupied territory” or “West Bank” were forbidden in news reports. Television and radio journalists were banned from initiating interviews with Arabs who recognized the PLO as their representative.

[3] Myron J. Aronoff (1991). Israeli Visions and Divisions: Cultural Change and Political Conflict. Transaction Publishers. с. 10. [...] “Judea and Samaria”, the biblical terms that the Likud government succeeded in substituting for what had previously been called by many the West Bank, the occupied territories, or simply the territories. The successful gaining of the popular acceptance of these terms was a prelude to gaining popular acceptance of the government’s settlement policies.

[4] Shlomo Gazit (2003). Trapped Fools: Thirty Years of Israeli Policy in the Territories. Routledge. с. 162. [...] the Likud Government was not satisfied with the name ‘Administered Territories’. Even though the name ‘Judea and Samaria’ had been officially adopted as early as the beginning of 1968 instead of the ‘West Bank’, it has hardly been used until 1977.

[5] Emma Playfair (1992). International Law and the Administration of Occupied Territories: Two Decades of Israeli Occupation of the West Bank and Gaza Strip. Oxford University Press. с. 41. On 17 December 1967, the Israeli military government issued an order stating that “the term “Judea and Samaria region” shall be identical in meaning for all purposes . .to the term “the West Bank Region”. This change in terminology, which has been followed in Israeli official statements since that time, reflected a historic attachment to these areas and rejection of a name that was seen as implying Jordanian sovereignty over them.

[6] Ran HaCohen (1992). Influence of the Middle East Peace Process on the Hebrew Language. Undoing and Redoing Corpus Planning, Michael G. Clyne (ed.). с. 385–414, 397. During a short period immediately after the 1967 war, the official term employed was ‘the Occupied Territories’ (ha-shetahim ha-kevushim). It was soon replaced by ‘the Administered Territories’ (ha-shetahim ha-muhzakim) and then by the (biblical) Hebrew geographical terms “Judea and Samaria”. The latter were officially adopted and successfully promoted by the right wing governments (since 1977) and are still the official terms in use.

[1]