Хіджазька залізниця
Хіджа́зька залізниця — залізниця, побудована Османською імперією у XX сторіччі.
| Хіджазька залізниця | |
 | |
| Країна |
 Сирія,  Йорданія і  Саудівська Аравія |
|---|---|
| Дата офіційного відкриття | 1908 |
| Максимальний похил | 1,8 ‰ |
| Ширина колії | 1050 mm track gauged |
| Статус спадщини | Об'єкт попереднього списку Світової спадщини ЮНЕСКО[d] |
| Початкова чи кінцева точка | Hejaz Railway Stationd |
| Розташування кінцевого пункту | Дамаск |
| Довжина або відстань | 1320 км |
 | |
| Маршрутна карта | Template:Hejaz railwayd |
| Критерій Світової спадщини (2005) | (ii)d, (iv)d і (vi)d |
 | |
 Хіджазька залізниця у Вікісховищі | |
Координати: 32°37′47″ пн. ш. 36°06′13″ сх. д. / 32.62980000002777814° пн. ш. 36.10370000002777857° сх. д.
Історія ред.
За планом залізниця мала з'єднати Дамаск і священне місто мусульман Мекку. Це значно полегшило б мусульманам всього світу скоєння хаджу. Крім того, будівництво залізниці полегшило б перекидання турецьких військ і зміцнило османський контроль над віддаленими арабськими провінціями, а також дало б імпульс до їх економічному розвитку. На півночі планувалося з'єднання з залізницею Стамбул-Багдад. Залізниця була вузькоколійною, з шириною колії 1050 мм. Довжина 1320 км. Найменший радіус кривих становив 150 м, найбільший ухил 18 ‰. Залізниця була названа Хіджазькою за регіоном Хіджаз.
Будівництво розпочалося в 1900. Роботи головним чином велися силами спеціальних залізничних батальйонів турецької армії, але залучалося і значна кількість вільнонайманих робочих. З початку будівництва армії доводилося охороняти споруджувану залізницю від нападів бедуїнів. Будівництво ускладнювалось важкими кліматичними умовами, нестачею води. Для постачання залізниці водою було вирито значна кількість артезіанських колодязів та влаштовані цистерни для збору в дощовий період. В 1908 залізниця було добудована до Медіни. Була також викуплена у приватної англійської компанії і приєднана як відгалуження залізниця Хайфа — Дару (150 км).
Під час Першої світової війни турки використовували залізницю за для перевезення військ і військових вантажів. Залізниця потерпала від диверсій арабських загонів під командуванням відомого британського розвідника Лоуренса Аравійського.
Після поразки центральних держав у війні й розпаду Османській імперії залізниця виявилася на території кількох нових незалежних держав, які не могли підтримувати її повністю в працездатному стані.
На початок ХХІ століття діють окремі дільниці залізниці: від Дамаску до Амману (не діє з 2006) і від фосфатних родовищ біля Маана до Акабської затоки.
Література ред.
- Tourret, R. (1989). Hedjaz Railway. Tourret Publishing. ISBN 0-905878-05-1.(англ.)
- Nicolson, James. The Hejaz Railway. Stacey International Publishers. ISBN 190098881X.(англ.)
Посилання ред.
- Maps of the railway [Архівовано 27 листопада 2010 у Wayback Machine.](англ.)
- pictures and report of travelogue in the Saudi Section of Hejaz railway [Архівовано 23 вересня 2009 у Wayback Machine.](англ.)
- BBC: «A piece of railway history» [Архівовано 15 лютого 2009 у Wayback Machine.](англ.)
- BBC: «Pilgrim railway back on track» [Архівовано 27 липня 2008 у Wayback Machine.](англ.)
- Extensive Hejaz Railway site at Nabataea.net [Архівовано 15 червня 2010 у Wayback Machine.](англ.)
- http://www.hejaz-railroad.info/Galerie.html(англ.) [Архівовано 15 лютого 2009 у Wayback Machine.]
- Pictures of Hejaz railway in Madina(англ.)
- The demolition of hejaz railway bridge in Medina [Архівовано 16 серпня 2016 у Wayback Machine.](англ.)
- lots of pictures from the Hidjaz Railway stations from an 2008 trip across Syria [Архівовано 14 липня 2009 у Wayback Machine.](англ.)