Відкрити головне меню

Закон про форму правління Швеції 1772 року

Закон про форми правління Швеції 1772 року передбачав самодержавство (фактично, в реаліях шведської політики, дуалістичну монархію). Закон був запропонований королем Густавом III і стани одноголосно схвалили 21 вересня 1772 року. За законом влада від станів переходила до короля і епоха парламентаризму, що тривала півстоліття, закінчилася. Прийняття цього закону було наслідком безкровного державного перевороту, зробленого королем 19 серпня 1772 року. Закон про союз і захист, ухвалений у 1789, остаточно підтвердив абсолютну владу короля. Закон про форму правління проіснував до введення конституції 1809 року, яка покінчила зі шведським абсолютизмом. Це привело 3 березня 1809 року до державного перевороту.

Закон, однак, зберігся у Фінляндії, яка в тому ж році стала Великим Князівством. Імператор Олександр I урочисто заявив на Боргоському сеймі: «Я обіцяв зберегти вашу конституцію, ваші корінні закони; ваше зібрання тут засвідчує виконання моїх обіцянок». На другий день члени сейму принесли присягу в тому, що «визнають своїм государем Олександра I Імператора і Самодержця Всеросійського, Великого Князя Фінляндського, і будуть зберігати корінні закони і конституції краю в тому вигляді, як вони в даний час існують». Як Закон про форму правління, так і Закон про союз та захист, залишалися в силі весь час існування Великого Князівства Фінляндського, оскільки вони підтверджували форму правління Імператора всеросійського — самодержавство. Ні один послідовник Олександра I не взявся відкрито скасувати його обіцянку, але в епоху русифікації при Миколі II були спроби зробити це підзаконними актами — маніфестами і законами, мали протиріччя конституції. 20 березня Тимчасовий уряд Росії видав маніфест[1], повертає Фінляндії всі права часів автономії і скасовує всі обмеження періоду русифікації. Після зречення імператора від престолу і в умовах відсутності претендентів створилася ситуація, яка дозволила, відповідно до параграфу 38 конституції, парламенту обрати верховну владу в країні.

15 листопада 1917 року Парламент Фінляндії, згідно з параграфом 38 Форми Правління, проголосив себе володарем вищої державної влади і призначив уряд — Сенат. Парламент поставив перед собою завдання змінити положення конституції і форму правління[2].

4 грудня уряд представив парламенту проект Конституції Фінляндії. Керівний принцип проекту полягав у тому, що Фінляндія буде суверенною республікою. Парламент схвалив проект 6 грудня 1917 року, цей день вважається днем проголошення незалежності Фінляндії[3].

Незабаром почалася громадянська війна, яка, змінила ставлення депутатів до республіканського ладу, так і кількість самих депутатів, що приєдналися до повстанців вкрай ліві не були представлені в Едускунті. У парламенті, скликаному в травні 1918 року, із 92 депутатів-соціал-демократів 40 переховувалися в Росії, а близько 50 були арештовані. На перше засідання прибули 97 правих депутатів і один соціал-демократ Матті Паасівуорі. Монархічні ідеї серед депутатів були особливо популярні. 18 серпня 1918 року парламент Фінляндії просив Сенат (44 голосами з 58) вжити необхідних заходів до здійснення переходу Фінляндії в королівство. Ці заходи були прийняті: 9 жовтня того ж року парламент проголосив Фінляндію королівством. Новий король — зять німецького імператора Вільгельма II принц гессенський Фрідріх Карл (Фредрік Каарле у фінській транскрипції) — так і не прибув у країну, його обов'язки виконував регент — голова Сенату (уряду) Фінляндії Пер Евінд Свінхувуд. Після поразки Німеччини у війні король зрікся від корони, це сталося 12 грудня 1918 року. У той же день парламент схвалив відставку Свінгувуда і обрав новим регентом генерала Маннергейма. Законодавчо зміна форми правління відбулося 17 липня 1919 року після виборів нового складу парламенту в березні 1919 року. Був прийнятий новий закон[4] про форму правління, а Закон про союз та захист підтверджений — він давав певні гарантії буржуазії і селянству. Процес — республіка — монархія завершилася. За цей час уряд подав до парламенту два проекти змін за республіку і два за монархію.

Деякі положення Закону про союз та захист проіснували в Фінляндії до 1995 року[5]. Частина змін в законодавстві протрималося до 2000 року, коли формою правління стала парламентська республіка[6].

ПриміткиРедагувати

  1. http://heninen.net/sopimus/1917j.htm Манифест об утверждении конституции Великого княжества Финляндского и о применении её в полном объёме
  2. http://heninen.net/sopimus/1917i.htm Проект новой Формы Правления Финляндии
  3. К народу Финляндии. Декларация независимости.
  4. http://www.finlex.fi/fi/laki/alkup/1919/19190094001 Форма правления Финляндии в 1919
  5. http://www.finlex.fi/fi/laki/alkup/1995/19950971 Закон об отмене особых привилегий сословий
  6. http://www.finlex.fi/fi/laki/ajantasa/1999/19990731#P131 Основной закон Финляндии

ЛітератураРедагувати