Заклинський Корнило Гнатович
Корнило Гнатович Закли́нський (криптонім: З. К.; 18 червня 1857, с. Маріямпіль, нині Івано-Франківського району Івано-Франківської області — 13 лютого 1884, Львів) — український історик, етнограф, письменник. Брат Романа та Леоніда Заклинських.
| Заклинський Корнило Гнатович | |
|---|---|
 | |
| Народився |
18 червня 1857 с. Маріямпіль, нині Галицький район, Івано-Франківська область) |
| Помер |
13 лютого 1884 (26 років) Львів |
| Поховання | Личаківський цвинтар |
| Країна |
 Австрійська імперія Австро-Угорщина |
| Національність | українець |
| Діяльність | історик, етнограф, письменник |
| Alma mater | Львівський університет |
| Заклад | Львівська академічна гімназія |
| Рід | Заклинські |
Життєпис ред.
Під час навчання в Станиславівській гімназії (1868—1877) був душею таємного гуртка «Громада». Закінчив філософський факультет Львівського університету. Працював у Львівській академічній гімназії (1881—1883)[1].
Записував народні говірки в околицях м. Станиславів (нині Івано-Франківськ), фольклорні й етнографічні матеріали, опубліковані в «Етнографічному збірникові» (1914, т. 36) і у збірці «Колядки та щедрівки» (Київ, 1965); на їх основі створив низку оповідань, схвально оцінених професором Омеляном Огоновським («Домарчук», 1878; «Дві вдови», «Федиха», обидва 1880) та інші.
Корнило Заклинський у своїх прозових творах (оповідання «Домарчук» (1878), «Федиха» (1880), «Дві вдови» (1880)) піднімав переважно проблеми виховання.
Також займався вивченням етнографії, фольклору, історії, історико-літературознавства.
Основні праці ред.
Заклинський прожив усього 27 років та залишив багато праць, які ще й досі не відомі читачам.
- «Йосиф Годермадський, іменований єпископ Мункацький, і плани Петра Великого щодо Північної Угорщини»,
- «Літопис Хмельницька»,
- «Зносини цісаря Рудольфа II з козаками і їх участь у війні російсько-турецькій 1592—1594 рр.».
Ці праці надрукували в журналі «Зоря». Багато праць залишилося неопублікованими:
- «Якого роду і народності був Михайло Хмельницький, отець гетьмана, і історія Богдана Хмельницького від єго молодих літ аж до спору з Чаплинським»,
- «Про німих і живих свідків руської бувальщини»,
- «Письмо до академіків»,
- «Семен Ковцуняк, війт з Ковалівки»,
- «Про Т. Шевченка»,
- «Михайло Максимович і його заслуги для української літератури»,
- «Павло Полуботок», «Історія нападу татарів на наддністрянське Підгір'я 1594 р.»,
- "Критичний розгляд українського альманаха «Лука»,
- «Про весільні пісні руського народу»,
- «Оцінка повістей Квітки-Основ'яненка».
Записував галицький фольклор, який був опублікований в «Етнографічному збірнику» (т. 36, 1914) й збірнику «Колядки та щедрівки» (1965).
Помер 13 лютого 1884 р. у Львові. Похований на Личаківському цвинтарі, поле № 54[2].
Примітки ред.
- ↑ Українці в світі [Архівовано 22 лютого 2014 у Wayback Machine.].
- ↑ Криса Л., Фіголь Р. Личаківський некрополь. — Львів, 2006. — С. 306. — ISBN 966-8955-00-5.
Джерела ред.
- Г. П. Герасимова. Заклинський Корнило Гнатович [Архівовано 30 червня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — С. 206. — 672 с. : іл. — ISBN 966-00-0610-1.
- Заклинський Корнило Гнатович, Провідники духовності в Україні — Курас І. Ф. Бібліотека українських підручників
|
Це незавершена стаття про особу. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |