Загной Володимир Карпович
Володимир Карпович Загной (нар. 8 січня 1926, Рубанівка — пом. 27 січня 1945, Польща) — радянський воїн, учасник німецько-радянської війни, Герой Радянського Союзу.
| Володимир Карпович Загной | |
|---|---|
 | |
| Народився |
8 січня 1926 Великолепетиський район, Херсонська область |
| Помер |
27 січня 1945 (19 років) Республіка Польща |
| Поховання | Опольське воєводство |
| Національність | українець |
| Учасник | німецько-радянська війна |
| Військове звання |
 Рядовий |
| Нагороди |
    |
Біографія ред.
Народився 8 січня 1926 року в селі Рубанівці (тепер Каховський район[1] Херсонської області, Україна) в селянській сім'ї. Українець. Жив в селі Новомиколаївці Мелітопольського району Запорізької області. Закінчив 5 класів школи. З вересня 1941 року по листопад 1943 року перебував на території, окупованій ворогом.
У грудні 1943 року, після звільнення села, призваний в Червону армію і направлений на фронт кулеметником 175-го гвардійського стрілецького полку 58-ї гвардійської стрілецької дивізії. У складі 57-ї армії 2-го Українського фронту брав участь в боях на річці Інгулець; в складі 37-ї армії 3-го Українського фронту в розгромі Нікопольсько-криворізького угрупування противника, боях в межиріччі Інгульця та Південного Бугу в ході Березнеговато-Снігурівської операції, звільнення Миколаївської, Одеської областей та Молдови в ході Одеської операції; в складі 5-ї гвардійської армії 1-го Українського фронту — у форсуванні Вісли і боях на Сандомирському плацдармі.
Особливо відзначився в ході Сандомирско-Сілезької наступальної операції. 23 січня 1945 року одним із перших переправився через Одер в районі села Дьоберен (нині гміна Добжень-Велькі, Опольське воєводство, Польща). При підході човна до берега виявив групу противника і відкрив по ним вогонь з кулемета. Після висадки з човна вступив в бій. Вогнем кулемета відтягнув на себе значні сили ворога, чим сприяв успішній переправі інших підрозділів батальйону. У цьому бою знищив близько двох взводів ворога. 24 січня в боях за плацдарм на правому березі при відбитті контратаки противника знищив близько двох десятків бійців. У цьому бою був смертельно поранений і помер в госпіталі 27 січня 1945 року. Похований у братській могилі на західній околиці села Хорст (Сверкле, Опольське воєводство, Польща).
Нагороди ред.
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 10 квітня 1945 року за мужність, відвагу і героїзм, проявлені в боротьбі з німецько-фашистськими загарбниками, гвардії червоноармійцю Загною Володимиру Карповичу посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу.
Нагороджений орденами Леніна, Слави 3-го ступеня (11 лютого 1945), медаллю «За відвагу» (30 вересня 1944)[2].
Вшанування пам'яті ред.
В селі Рубанівці встановлене погруддя Герою, в селі Новомиколаївці — стела. Його ім'я викарбуване на плиті на Алеї Героїв у Мелітополі[3].
Примітки ред.
- ↑ За адміністративним поділом 2020 року [Архівовано 9 липня 2021 у Wayback Machine.].
- ↑ Память народа. [Архівовано 19 липня 2020 у Wayback Machine.](рос.)
- ↑ Загной Володимир Карпович. // Сайт «Герои страны» (рос.).
Література ред.
- Герои твои, Херсонщина. Сімферополь, 1980(рос.);
- Герои Советского Союза: краткий биографический словарь. Том 1. — Москва, 1987.(рос.).