Вікіпедія

Кучук-Алкали

населений пункт в Україні
(Перенаправлено з Завіт-Ленінський)

Кучу́к-Алкали́ (крим. Küçük Alqalı, з 1948 по 2023 рік — Заві́т-Ле́нінський) — село в Україні, у Джанкойському районі Автономної Республіки Крим.

село Кючук-Алкали
Стела колгоспу «Завіт Леніна» на в'їзді до села
Стела колгоспу «Завіт Леніна» на в'їзді до села
Стела колгоспу «Завіт Леніна» на в'їзді до села
Країна Україна Україна
Регіон Автономна Республіка Крим
Район/міськрада Джанкойський район
Рада Завіто-Ленінська сільська рада
Код КАТОТТГ UA01060090010012913
Облікова картка Завіт-Ленінський 
Основні дані
Населення 2567
Поштовий індекс 96126
Телефонний код +380 6564
Географічні дані
Географічні координати 45°51′51″ пн. ш. 34°23′22″ сх. д. / 45.86417° пн. ш. 34.38944° сх. д. / 45.86417; 34.38944
Середня висота
над рівнем моря 		6 м[1]
Місцева влада
Адреса ради с. Завіт-Ленінський, вул. Шевченка, 20
Карта
Кючук-Алкали. Карта розташування: Україна
Кючук-Алкали
Кючук-Алкали
Кючук-Алкали. Карта розташування: Автономна Республіка Крим
Кючук-Алкали
Кючук-Алкали
Мапа
Мапа

CMNS: Кучук-Алкали у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Буюк-Алкали.

Населення становить 2567 осіб. Орган місцевого самоврядування — Завіто-Ленінська сільська рада.

Від 2014 року село окуповане Росією.

Географія

ред.

Кучук-Алкали — село на півночі району, у степовому Криму, на лівому березі маловодної балки Алкали, що впадає в Сиваш, висота над рівнем моря — 6 м[2]. Сусідні села: Пушкіне за 1 км на південь вище по балці та Мілководне за 2 км на північний схід — нижче за течією. Відстань до райцентру — близько 17 кілометрів, найближча залізнична станція — Солоне Озеро — близько 4,5 км.

Історія

ред.

Поблизу села виявлено кургани доби бронзи.[3]

Перша документальна згадка села зустрічається в Камеральному Описі Криму … 1784 року, судячи з якого, в останній період Кримського ханства Кучук-Алкали входив в Діп Чонгарський кадилик Карасубазарського каймакамства[4].

Після окупації Криму Російською імперією (8) 19 квітня 1783 [5], (8) 19 лютого 1784, на території колишнього Кримського Ханства була утворена Таврійська область і село було приписане до Перекопського повіту [6]. Після Павловських реформ, з 1796 по 1802 рік, входило в Перекопський повіт Новоросійської губернії[7]. За новим адміністративним поділом, після створення 8 (20) жовтня 1802 Таврійської губернії [8], Кучук-Алкали був включений до складу Біюк-Тузакчинської волості Перекопського повіту.

За Відомостями про всі селища в Перекопському повіті… від 21 жовтня 1805 року, у селі Кючук-Алкали числилося 12 дворів, 61 кримський татарин і 5 циган[9]. На військово-топографічної карті 1817 року село позначене з тими ж 12 дворами[10]. Після реформи волосного поділу 1829 року Кучук-Алкали, згідно «Відомості про казенні волості Таврійської губернії 1829 р», залишився у складі Тузакчинской волості [11]. Потім, мабуть, внаслідок еміграції кримських татар в Туреччину[12], село помітно спорожніло і на карті 1842 Кучук-Алкали позначене умовним знаком «мале село», тобто менш як 5 дворів[13].

У 1860-х роках, після земської реформи Олександра II, село приписали до Ішуньської волості. У «Списку населених місць Таврійської губернії за відомостями 1864 року» , складеному за результатами VIII ревізії 1864 року, Кучук-Алкали — власницьке татарське поселення з 6 дворами, 24 жителями і обивательською поштовою станцією при затоці Сиваша[14]. Згідно «Пам'ятної кнги Таврійської губернії за 1867 рік», село Кучук Алколи було покинута мешканцями в 1860—1864 роках, внаслідок еміграції кримських татар, особливо масової після Кримської війни 1853—1856 років, в Туреччину[15] і залишалося в руїнах[16] і, якщо на триверстовій мапі 1865 село ще позначене[17], то на карті, з коректурою 1876 його вже немає[18]. За «Пам'ятною книгою Таврійської губернії 1889 року», за результатами Х ревізії 1887, у селі Кучук-Алхали вже числилося 2 двори і 9 жителів.

Після земської реформи 1890 року[19] Кучук-Алкали віднесли до Богемської волості. У «… Пам'ятній книзі Таврійської губернії за 1892» у відомостях про Богемську волость ніяких даних про село, крім назви, не приведено[20]. За «… Пам'ятною книгою Таврійської губернії за 1900 рік» на хуторі Кучук-Алкали числилося 45 жителів в 5 дворах[21]. У Статистичному довіднику Таврійської губернії 1915 року [22], у Богемській волості Перекопського повіту значаться 2 села Куркчи-Алкали : вакуф та Безлера [23] з населенням 19 осіб[24].

Після встановлення в Криму Радянської влади, за постановою Кримревкома від 8 січня 1921 № 206 «Про зміну адміністративних кордонів» була скасована волосна система і в складі Джанкойського повіту був створений Джанкойський район[25]. У 1922 році повіти перетворили в округи[26]. 11 жовтня 1923 року, згідно з постановою ВЦВК, до адміністративного поділу Кримської АРСР були внесені зміни, у результаті яких округи були ліквідовані, основний адміністративною одиницею став Джанкойський район[27] і село включили до його складу.

Єврейська комуна Мішмар (івр. הַמִּשְׁמָר на івриті «Гвардія») була заснована 20 квітня 1924 року 12-тьма колишніми членами нелегального крила організації Гехалуц («Національно-трудова організація Гехалуц»[28]) на 700 десятинах землі[29].

Згідно Списку населених пунктів Кримської АРСР за Всесоюзним переписом від 17 грудня 1926 року, комуна Мішмар, вона ж Кучук-Алкали входила до складу Таганашської сільради Джанкойського району [30]. Комуна проіснувала до 1934 року, коли була ліквідована, нібито, на прохання жителів сусідніх сіл[31].

Указом Президії Верховної Ради РРФСР від 18 травня 1948 року, Кучук Алкали перейменували в Завіт-Ленінський[32], з 1958 року село — центр сільради.

У 2015 році село було внесено до переліку населених пунктів, які потрібно перейменувати згідно із законом «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки»[33].

12 травня 2016 року постановою Верховної Ради України № 1352-VIII селу повернена назва Кучук-Алкали відповідно до вимог закону «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки».[34] Постанова набрала чинности у 2023 році.[35]

Примітки

ред.
Завіт-Ленінський
у сестринських Вікіпроєктах
  Портал «Крим»
  Означення у Вікісловнику?
  Проєкт «Населені пункти України»
  Проєкт «Крим»
  Завіт-Ленінський у Вікісховищі?
  1. ↑ weather.in.u. Архів оригіналу за 19 грудня 2011. Процитовано 15 січня 2012.
  2. ↑ Прогноз погоди в с. Кючук-Алкали (Крим). Weather.in.ua. Архів оригіналу за 10 квітня 2015. Процитовано 5 квітня 2015.
  3. ↑ Історія міст і сіл Української РСР. Кримська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1970.
  4. ↑ Лашков Ф. Ф. каймаканства і в оних каймаканамі хто складається. // Камеральний опис Криму, 1784 року. — 1888.
  5. ↑ Гржибовська, 1999, Маніфест про прийняття півострова Кримського, острова Тамані і всієї Кубанської сторони під російську державу. 1783 с. 96.
  6. ↑ Гржибовська, 1999, Указ Катерини II про утворення Таврійської області. 8 лютого 1784, стор. 117.
  7. ↑ Про новий поділі Держави на Губернії. (Саме, даний Сенату.)
  8. ↑ Гржибовська, 1999, З Указу Олександра I Сенатові про створення Таврійської губернії, с. 124.
  9. ↑ Лашков Ф. Ф. Відомість про всіх селищах в Перекопському повіті перебувають з показанням в якій волості скільки числом дворів і душ ... від 21 жовтня 1805. // Известия таврійської вченої комісії, т. 26. Стор. 106. — 1897.
  10. ↑ Карта Мухіна 1817 . Археологічна карта Криму. Архів оригіналу за 23 вересня 2015. Процитовано 19 березня 2015.
  11. ↑ Гржибовська, 1999, Відомість про казенних волостях Таврійської губернії 1829 р с. 136.
  12. ↑ Ляшенко В. І. = view & id = 28 До питання про переселення кримських мусульман до Туреччини наприкінці XVIII - першій половині ХІХ століть. Культура народів Причорномор'я. Том 2. Процитовано 4 січня 2015.[недоступне посилання з липня 2019]
  13. ↑ Карта Бетева і Оберга. Військово-топографічне депо, 1842 р. Археологічна карта Криму. Архів [http: //www.archmap.ru/1842/42-1-4.jpg оригіналу] за 23 вересня 2015. Процитовано 21 березня 2015.
  14. ↑ Таврійська губернія. Список населених місць за відомостями 1864 Стор. 75. Санкт-Петербург. Друкарня Карла Вульфа. 1865. Архів [http: //viewer.rusneb.ru/ru/rsl01003831183? page = 75 оригіналу] за 31 серпня 2021. Процитовано 22 березня 2015.
  15. ↑ Сейдаметов Е. Х. Еміграція кримських татар в XIX-поч. XX ст. // Культура народів Причорномор'я, № 68. — Сімферополь : Таврійський Національний Університет, 2 005. Архівовано з джерела 19 жовтня 2013
  16. ↑ Ханацкій К. В. 1867. Пам'ятна книга Таврійської губернії. — Сімферополь : друкарня Таврійського Губернського Правління, 1867. — С. 422. Архівовано з джерела 26 червня 2015
  17. ↑ Карта Шуберта - Крим (Таврійська губернія). Військово-топографічне депо - 3 версти. ЕтоМесто.ru. 1865. Архів x = 34.398723 & y = 45.861831 оригіналу за 15 березня 2016. Процитовано 24 березня 2015.
  18. ↑ Трехверстовая карта Криму ВТД 1865-1876. Лист XXXII-13-a. Археологічна карта Криму. Архів оригіналу за 23 вересня 2015. Процитовано 24 березня 2015.
  19. ↑ Борис Веселовский. Історія земства за сорок років. Т. 4; Історія земства. — 1 911.
  20. ↑ Таврический Губернский Статистический комитет. Список волостей Таврической губернии // Календарь и Памятная книжка Таврической губернии на 1892 год. — Симферополь: Таврическая губернская типография, 1892. — 270 с. (рос.)
  21. ↑ Таврический Губернский Статистический комитет. Список волостей Таврической губернии // Календарь и Памятная книжка Таврической губернии на 1900 год. — Симферополь: Таврическая губернская типография, 1900. — 568 с.
  22. ↑ Гржибовська, 1999, Статистичний довідник Таврійської губернії. Ч.I-а. Статистичний нарис, випуск четвертого Перекопський повіт, 1915 рік, с. 240.
  23. ↑ Гржибовська, 1999, Статистичний довідник Таврійської губернії. Ч.I-я. Статистичний нарис, випуск четвертого Перекопський повіт, 1915 рік, с. 234.
  24. ↑ В. А. Ауман, В. Ф. Баумгертнер, В. Бретт и другие (гл. ред. В. Ф. Дизендорф). Немцы России. Населенные пункты и места поселения: энциклопедический словарь. — М.: ЭРН, 2006. — 470 с. ISBN 5-93227-002-0 (рос.)
  25. ↑ Історія Джанкойського района. Архів IDpub = 26 оригіналу за 29 серпня 2013. Процитовано 16 серпня 2013.
  26. ↑ Население і промисловість. І.М.Саркізов-Серазини, 1925. Архів оригіналу за 8 червня 2013. Процитовано 8 червня 2013.
  27. ↑ Административно-территориальное поділ Крыма. Архів оригіналу за 29 квітня 2013. Процитовано 27 квітня 2013.
  28. ↑ Гехалуц // Электронная еврейская энциклопедия. (рос.)
  29. ↑ Яків Пасик. Єврейські поселення в Криму (1922-1926). Історія єврейських землеробських колоній Півдня України і Криму. Архів оригіналу за 11 червня 2015. Процитовано 18 травня 2015.
  30. ↑ Гржибовська, 1999, Список населених пунктів Кримської АРСР по Всесоюзної перепису 17 грудня 1926, с. 317.
  31. ↑ «respubliki-shkid» -do- «mishmara» Від «Республіки Шкід» до «Мішмар»[недоступне посилання з липня 2019]
  32. ↑ Указ Президії ЗС РРФСР від 18.05.1948 про перейменування населених пунктів Кримської області
  33. ↑ Український інститут національної пам'яті. Перелік міст та сіл до перейменування. Архів оригіналу за 17 листопада 2015. Процитовано 15 листопада 2015.
  34. ↑ Про перейменування окремих населених пунктів та районів Автономної Республіки Крим та міста Севастополя. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 6 червня 2024.
  35. ↑ Картка законопроекту - Законотворчість. itd.rada.gov.ua. Процитовано 25 серпня 2023.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Кучук-Алкали&oldid=44169387