Жолдаки

село в Сумській області, Україна

Жолдаки́станове козацьке село в Україні, Сумській області, Конотопському районі. Населення становить 149 осіб. Орган місцевого самоврядування — Кузьківська сільська рада.

село Жолдаки
Країна Україна Україна
Область Сумська область
Район Конотопський район
Рада Кузьківська сільська рада
Облікова картка Жолдаки 
Основні дані
Населення 149
Поштовий індекс 41634
Телефонний код +380 5447
Географічні дані
Географічні координати 51°23′21″ пн. ш. 33°20′17″ сх. д. / 51.38917° пн. ш. 33.33806° сх. д. / 51.38917; 33.33806Координати: 51°23′21″ пн. ш. 33°20′17″ сх. д. / 51.38917° пн. ш. 33.33806° сх. д. / 51.38917; 33.33806
Середня висота
над рівнем моря
137 м
Місцева влада
Адреса ради 41632, Сумська обл., Конотопський р-н, с. Кузьки, вул. Шевченка, 12
Сільський голова Новіков Ігор Володимирович
Карта
Жолдаки. Карта розташування: Україна
Жолдаки
Жолдаки
Жолдаки. Карта розташування: Сумська область
Жолдаки
Жолдаки
Мапа
Мапа

Географія

ред.

Село Жолдаки знаходиться на лівому березі річки Сейм, вище за течією на відстані 6 км розташоване село Новомутин, на протилежному березі - село Заболотове (Кролевецький район). Річка в цьому місці звивиста, утворює лимани, стариці та заболочені озера. До села примикає великий лісовий масив (дуб, осика, сосна).

Назва

ред.

За Польщі żоłdak – це назва найманого вояка, що отримував żоłd, тобто платню.[1]

Історія

ред.

Засноване 1721.

При гетьмані Івані Скоропадському служилі жолдаки (жолнери) попросили у гетьмана біля урочища Стара на березі Сейму землю для поселення своїх сімей. Так і виникло село Жолдаки. 1726, після ревізії власностей покійного гетьмана Івана Мазепи, населення Жолдаків приписане до "Батуринського присуду"[2]. А 1729 село було вже настільки значним, що в ньому побудували церкву.

Кріпосне московське право на село Жолдаки не поширилося, бо тут мешкали заможні станові козаки. В кінці XIX і на початку XX століття основні маси орної землі, ліси, луки зосередилися в їхніх руках. Це були козаки А. Лелека, І. Максименко, І. Ткаченко, родина Каліфських та інші. Кожен з них мав по 25-30 десятин землі. І. Качура володів 70 десятинами. Малоземельні та безземельні селяни змушені були йти в найми або до поміщика Терещенка. Деякі селяни виїжджали на Далекий Схід або на Кубань.

1917 село визнало владу УНР, згодом - Української держави Гетьмана Павла Скоропадського. 1919 окуповано по черзі російськими комуністами та монархістами. Стабільний окупаційний режим московських більшовиків встановлено 1921.

Комуністичні Голодомори

ред.

Колективізація в Жолдаках розпочалася в 1930 році. На місці пограбованої комуністами садиби козака І. Ткаченка окупанти створили колгосп, у який зігнали місцевих селян. У 1931 комуністи сколотили ще два колгоспи: "Третій вирішальний" та "Червоний Перекоп". Після цього почали терор голодом, від якого гинули переважно старі та діти. У вересні 1941 сталіністи, які організували Голодомор, утекли із села, а через 2 роки у вересні 1943 року вони знову прийшли сюди. 1946 року в селі знову організовано голод, яким убивали або упокорювали членів родин солдатів, насильно загнаних у сталінську армію.

1959 жолдаківський колгосп було приєднано до колгоспу "Україна" (центральна садиба - с. Кузьки).

Сьогодення

ред.

На території села діє будинок відпочинку, зведений силами каторжних працівників під час Голодомору 1933 року. Також літній табір для відпочинку школярів.

Пам'ятки

ред.
 
Ботанічний заказник місцевого значення "Мутинський"
  • На південний схід від с. Жолдаки та на захід від с. Прилужжя знаходиться ботанічний заказник місцевого значення "Мутинський". Територія заказника займає кілька лісових кварталів Ново-Мутинського лісництва Конотопського лісгоспу загальною площею 348 га. Це дві територіально роз’єднані лісові ділянки, розміщені на терасі Сейму. Добре збережена і різноманітна ділянка з дуже багатим рослинним і тваринним світом. Заказник входить до складу Сеймського РЛП.

Відомі люди

ред.

Посилання

ред.

Погода в селі [Архівовано 19 грудня 2011 у Wayback Machine.]

  1. Тищенко Костянтин. Про географічні назви Конотопщини
  2. Лазаревский А. Описание старой Малороссии. ‒ Т. 2: Полк Нежинский. ‒ К., 1893. ‒ с. 221-222.