Жовтець отруйний
Жовтець отруйний[1][2] (Ranunculus sceleratus) — вид рослин родини жовтецеві (Ranunculaceae), поширений у Європі, Азії, Північній Африці, Північній Америці.
Жовтець отруйний | |
---|---|
Біологічна класифікація | |
Царство: | Рослини (Plantae) |
Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
Клада: | Покритонасінні (Angiosperms) |
Клада: | Евдикоти (Eudicots) |
Порядок: | Жовтецевоцвіті (Ranunculales) |
Родина: | Жовтецеві (Ranunculaceae) |
Рід: | Жовтець (Ranunculus) |
Вид: | Жовтець отруйний (R. sceleratus)
|
Біноміальна назва | |
Ranunculus sceleratus |
Опис
ред.Однорічна трава 10–40 см заввишки. Стебло звичайно випростане, товстувате, порожнисте, рясно розгалужене, не вкорінене у вузлах, рифлене, голе або у верхній частині волосате. Листки чередуються, базальні листки довгочерешкові, стеблові листки від черешкових до безчерешкових. Листові пластини базальних листків ниркоподібні, м'ясисті, голі, блискучі, 3-часткові, частки далі 2–3-частково-зубчасті. Листові пластини стеблових листків 3-часткові, частки вузькі, найвище розташовані листові пластини безчастинкові, лінійно ланцетні, з цілими полями[3].
Суцвіття звичайно нещільне, рясноквіте. Квіти радіально симетричні, світло або зеленувато-жовті, 6–10 см упоперек, пелюсток 5, приблизно такої ж довжини, що й чашолистки. Чашолистків 5, волосаті, з мембранними полями. Тичинок багато. Маточок багато[3].
Поширення
ред.Поширений у Європі (уся крім Ісландії), Азії (помірна частина, Бутан, Індія (пн.), Непал, Пакистан), Африці (Алжир (пн.), Єгипет (пн.), Марокко, Туніс), Північній Америці (Канада, Сен-П'єр і Мікелон, США)[4][5]. Населяє водно-болотні угіддя або мілководні води, канави, калюжі, скельні басейни на пташиних скелях, прибережні пасовища, гноєві відвали, відходи брудної води, звалища[3].
В Україні зростає на багнистих луках, болотах і берегах водойм — на всій території звичайний, у Степу рідше, відсутній у високогір'ї Карпат; лікарська рослина[2].
Отруйна дія
ред.Має гострий смак і отруйна у всіх частинах рослина. Основними активними інгредієнтами є: ранункулін, анемонін і протоанемонін. Сіно може бути як нешкідливим, так і смертельним для тварин. Споживання тваринами може призвести до гастроентериту, геморагічного нефриту, конвульсій. Тільки надзвичайно велике споживання призводить до смерті через серцевий та дихальний параліч.
Галерея
ред.-
загальний вигляд
-
листя
-
квітка
-
плід
-
ілюстрація
Примітки
ред.- ↑ Ranunculus sceleratus // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
- ↑ а б Доброчаева Д.Н., Котов М.И., Прокудин Ю.Н., и др. Определитель высших растений Украины. — Киев : Наукова думка, 1987. — С. 51. (рос.)(укр.)
- ↑ а б в NatureGate. Архів оригіналу за 28 жовтня 2020. Процитовано 18.11.2018. (англ.)
- ↑ Plants of the World Online — Kew Science. Архів оригіналу за 1 жовтня 2020. Процитовано 18.11.2018. (англ.)
- ↑ Germplasm Resources Information Network (GRIN). Архів оригіналу за 12 лютого 2020. Процитовано 18.11.2018. (англ.)
Це незавершена стаття про жовтецеві. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |