Відкрити головне меню

Жилко́ Федо́т Трохи́мович (1 (14) березня 1908(19080314), с. Соловцовка, тепер Кондольського району Пензенської області, Росія — 17 грудня 1995, м. Пушкіно Московської області) — український мовознавець, доктор філологічних наук з 1960, професор з 1961.

Зміст

БіографіяРедагувати

Закінчив 1932 Київський інститут професійної освіти.

З 1938 викладав у вишах, протягом 19481973 працював в Інституті мовознавства АН УРСР (тепер - Інститут мовознавства імені О. О. Потебні НАН України) (19501972 — завідувач відділу діалектології).

У 19511958 — головний редактор журналу «Українська мова в школі».

У 70-ті роки за наклепом був звинувачений в українському буржуазному націоналізмі і звільнений з Інституту мовознавства. Поселився в місті Пушкіно Московської області, де продовжив свою наукову роботу, публікуючи її результати у фахових виданнях і беручи участь в міжнародних конференціях з різних лінгвістичних питань.

Наукова діяльністьРедагувати

Розробив концепцію і керував підготовкою, був одним з авторів і редакторів «Атласу української мови» (т. 1—3, 19842001).

У 40-70-х рр. координував діалектологічні дослідження в Україні.

Праці з теоретичних проблем української лінгвогеографії («Діалектологічний атлас української мови. Проспект», 1952; «Деякі питання картографування в національних атласах слов'янських мов», 1975; «Проблеми регіональних атласів слов'янських мов», 1976; «Концепція Атласу української мови», 1980), фонології української та ін. слов'янських мов («Фонологічні особливості української мови в порівнянні з іншими слов'янськими», 1965; «Деякі особливості фонем слов'янських мов», 1986, рос. мовою), діалектного членування української мови («Говори української мови», 1958; «Ареальні системи української мови», 1990).

Уклав карту українських говорів (1955), підготував програму і перший підручник з української діалектології для вишів («Нариси з діалектології української мови», 1955, 1966).

ЛітератураРедагувати

У мережіРедагувати