Жилко Федот Трохимович

радянський український мовознавець, діалектолог, лінгвогеограф, доктор філологічних наук з 1960, професор з 1961

Федо́т Трохи́мович Жилко́ (нар. 1 (14) березня 1908(19080314), с. Соловцовка, тепер Кондольського району Пензенської області, Росія — 17 грудня 1995, м. Пушкіно Московської області) — український мовознавець, діалектолог, лінгвогеограф, доктор філологічних наук з 1960, професор з 1961. Завідувач відділу діалектології Інституту мовознавства НАН України). Розробив концепцію і керував підготовкою, редактор «Атласу української мови» (т. 1—3, 19842001).

Жилко Федот Трохимович
Народився 1 (14) березня 1908
Solovtsovkad, Penza Uyezdd, Пензенська губернія, Російська імперія
Помер 17 грудня 1995(1995-12-17) (87 років)
Пушкіно, Московська область, Росія
Країна  Російська імперія
 СРСР
Діяльність мовознавець
Галузь діалектологія[1] і мовознавство[1]
Вчене звання професор[d]
Науковий ступінь доктор філологічних наук[d] (1960)
Аспіранти, докторанти Ткачук Петро Єфремович
Діти Жилко Віктор Федотович
Нагороди
Державна премія України в галузі науки і техніки

Біографія ред.

Закінчив 1932 Київський інститут професійної освіти.

З 1938 викладав у вишах, протягом 19481973 працював в Інституті мовознавства АН УРСР (тепер - Інститут мовознавства імені О. О. Потебні НАН України) (19501972 — завідувач відділу діалектології).

У 19511958 — головний редактор журналу «Українська мова в школі».

У 70-ті роки за наклепом був звинувачений в українському буржуазному націоналізмі і звільнений з Інституту мовознавства. Поселився в місті Пушкіно Московської області, де продовжив свою наукову роботу, публікуючи її результати у фахових виданнях і беручи участь в міжнародних конференціях з різних лінгвістичних питань.

Наукова діяльність ред.

Розробив концепцію і керував підготовкою, був одним з авторів і редакторів «Атласу української мови» (т. 1—3, 19842001).

У 40-70-х рр. координував діалектологічні дослідження в Україні.

Праці з теоретичних проблем української лінгвогеографії («Діалектологічний атлас української мови. Проспект», 1952; «Деякі питання картографування в національних атласах слов'янських мов», 1975; «Проблеми регіональних атласів слов'янських мов», 1976; «Концепція Атласу української мови», 1980), фонології української та ін. слов'янських мов («Фонологічні особливості української мови в порівнянні з іншими слов'янськими», 1965; «Деякі особливості фонем слов'янських мов», 1986, рос. мовою), діалектного членування української мови («Говори української мови», 1958; «Ареальні системи української мови», 1990).

Уклав карту українських говорів (1955), підготував програму і перший підручник з української діалектології для вишів («Нариси з діалектології української мови», 1955, 1966).

Примітки ред.

  1. а б Czech National Authority Database

Література ред.

У мережі ред.