Вікіпедія

Жан-Батіст Грез

(Перенаправлено з Жан Батіст Грез)
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Грез.

Жан-Баті́ст Ґрез (фр. Jean-Baptiste Greuze; 21 серпня, 1725 — 21 березня, 1805, Париж) — французький художник XVIII ст. перехідної доби від рококо до сентименталізму.

Жан Батіст Грез
фр. Jean-Baptiste Greuze
Автопортрет Греза
Народження21 серпня 1725(1725-08-21)
Турню
Смерть21 березня 1805(1805-03-21) (79 років)
 Париж
ПохованняЦвинтар Монмартр[1]
Національністьфранцуз
КраїнаФранція Франція
Жанрпобутовий жанр, портрет
НавчанняПариж
Діяльністьхудожник, рисувальник
Напрямокакадемізм, реалізм, сентименталізм
Роки творчості1850—1800
ПокровительCharles-Nicolas Duclos du Fresnoyd
ВчительCharles Grandond і Charles-Joseph Natoired
Відомі учніGeneviève Brossard de Beaulieud, Jeanne-Philiberte Ledouxd, Констанція Маєр, Pierre-Alexandre Willed і Mikhail Ivanovich Belskyd
ЧленКоролівська академія живопису і скульптури
ТвориThe Village Brided, The Father's Curse - The Ungrateful Sond, The broken pitcherd і Broken Eggsd
ДітиAnna-Geneviève Greuzed[3]
Роботи в колекціїМузей Бойманса - ван Бенінгена, Штедель, Міннеаполіський інститут мистецтва, Музей Прадо, Музей мистецтв Нельсона-Аткінсаd, Оклендська галерея мистецтвd, Фінська національна галерея, Музей Ґетті, Національна галерея Вікторії, Національна галерея мистецтв, Національний музей Швеції, Національна галерея Канади, Національний музей образотворчого мистецтва Квебекуd[4], Палац витончених мистецтв[5], Колекція Фріка[6], Музей мистецтва Метрополітен[7], Королівські музеї витончених мистецтв[8], Музей витончених мистецтв, Морганівська бібліотека і музей, Рейксмузей, Національні галереї Шотландіїd, Культурний фонд Еми Гордон Клабінd, Sheffield Galleries and Museums Trustd, Музей Вікторії та Альберта, Національний музей у Варшаві, Музей Фабра, Нантський музей образотворчого мистецтва, Альбертіна, Реннський музей образотворчого мистецтва, Музей образотворчих мистецтв, Музей мистецтв округу Лос-Анжелес, Витончено-мистецькі музеї Сан-Франциско, Державний музей мистецтв, Музей мистецтв Філадельфії, Ермітаж, Національна галерея, Баварські державні колекції картин, Національна галерея Вірменії, Державний музей образотворчих мистецтв імені О. С. Пушкіна, Вустерський музей мистецтв, Музей образотворчих мистецтв (Бордо), Художня галерея Єльського університету, Музей Фіцвільяма, Музей образотворчих мистецтв, Клівлендський музей мистецтв, Зібрання Воллеса, Детройтський інститут мистецтв, Rhode Island School of Design Museumd, Музей Конде, Художній музей Фогга[d], Гарвардський художній музей, Балтиморський музей мистецтв, Музей мистецтв Кімбеллаd, Chrysler Museum of Artd, Національна галерея Ірландії, Далласький музей мистецтв, Рінглінг музей, Columbus Museum of Artd, New Orleans Museum of Artd, Портландський мистецький музей, Ліонський музей красних мистецтв, Ackland Art Museumd, Wadsworth Atheneum Museum of Artd, Музей Боуз, Бостонський музей образотворчих мистецтв, Shipley Art Galleryd, Russell-Cotes Art Gallery & Museumd, Державна картинна галерея (Карлсруе), Menard Art Museumd, Yamazaki Mazak Museum of Artd, Brighton Museum & Art Galleryd, Musée de la Cour d'Ord, Musée des Beaux-Arts de Carcassonned, Музей Кон'як-Жеd, Національна галерея старовинного мистецтва, Редінзький громадський музейd, Vanderbilt Museum of Artd, Інститут мистецтв Кларкаd, Musée Léon-Dierxd, Музей образотворчих мистецтв (Марсель), Музей витончених мистецтв Парижаd, Національний музей образотворчого мистецтва[9], Пінакотека замку Сфорца, Currier Museum of Artd, The Hyde Collectiond, Музей фюрера, Cantor Arts Center at Stanford Universityd, Берлінська картинна галерея, Монтклерський художній музей, Waddesdon Manord, Chimei Museumd, Amgueddfa Cymru – Museum Walesd, музей Пікардіїd, Musée Boucher-de-Perthesd, Pierre de Luxembourg museumd, Hôtel-Dieu de Tournusd, Гантінгтонська бібліотека, Menil Collectiond, Музей герцога Антона Ульріха, Museum Kunsthaus Heylshofd, Herzogliches Museum Gothad, Musée d'art moderne (Saint-Étienne)d, Musée Feschd, Музей Сюрмондта — Людвіга, Музей Жакмар-Андре, Страсбурзький музей образотворчого мистецтва, Музей Вальрафа-Ріхарца, Музей образотворчих мистецтв Нансі, Musée des Beaux-Arts d'Agend, Fortabat Art Collectiond, Musée des Beaux-Arts et d'Archéologie de Besançond, Національна галерея, Азербайджанський державний музей мистецтв імені Рустама Мустафаєва, Abbot Hall Art Galleryd, Gallery Oldhamd, Ferens Art Galleryd, Musée de la Chartreuse de Douaid, Musée des Beaux-Arts d'Angersd, paintings collection of Musée des beaux-arts de Chartresd[10], Єкатеринбурзький музей образотворчих мистецтв, Chaalis Abbeyd, Монреальський музей красних мистецтв, Павловськ, Музей мистецтв Фенікса, Musée des Beaux-Arts de Chartresd, American Philosophical Society Library & Museumd, Queensland Art Gallery & Gallery of Modern Artd і Victoria Art Galleryd
CMNS: Жан-Батіст Грез у Вікісховищі

Життєпис

ред.
 
« Молода дівчина вітає божка Купідона»

Майбутній художник народився в місті Турню. Родина була забезпеченою. Батько прагнув, аби син був негоціантом або архітектором.

Художні навички Грез здобув в майстерні художника Шарля Грандона в місті Ліон. Власну майстерність він удосконалював в Паризькій академії.

Коло академічних сюжетів

ред.

Як і всі учні академії, він старанно вивчав Біблію, давньоримську історію, що відбилось у створенні низки малюнків академічного забарвлення («Розп'ятий Христос») або нещирого запозичення схем академічних сюжетів («Кімон і Перо»). Він і надалі звертатиметься до академічних тем («Портрет дружини в образі весталки»), подаючи власну дружину то як давньоримську храмову служницю, то як вагітну в сентиментально-реалістичному образі. Дослідник Ю. Золотов наполягав, що Грез мав складний шлях творчого розвитку, повний протиріч і банальності[11].

Перший успіх художник отримав після оприлюднення моралізаторської картини «Батько пояснює родині Біблію». З 1755 року почав виставляти власні твори в Паризькому салоні.

3 лютого 1757 року він одружився.[12]

Відвідини Італії

ред.

Лише у тридцять два роки він відвідав Італію, де попрацював у Римі, Форенції і в Неаполі. Грез вивіз звідти маленькі картини побутового жанру. Їх аналіз відкрив, що класичне мистецтво Італії він сприйняв слабко і поверхнево[11]. Він навіть казав, що в Італії йому було нецікаво.

Повернення до Парижа

ред.

Грез залишився прихильником мистецтва французького рококо з усіма його недоліками — еротикою, наслідуванням модних стандартів, бажанням сподобатись замовникам, банально-академічними темами («Молода дівчина вітає божка Купідона», на забувши розкрити її коліно і груди, накидати троянд на підлогу, вставити поцілунок і пестощі двох голубів тощо). Він привіз із Італії картину «Север і Каракалла», але черговий твір на римську історію не мав успіху. Грез звернувся до побутового жанру і до створення портретів.

Портрети його роботи

ред.

Художник не надавав особливої уваги портретам власної роботи[13] , але мав непогану художню техніку і старанно відтворював зовнішні риси замовників. Конкретність портретного жанру примушувала його напружуватись, доробляти твір і в портретах Грез ставав найбільш правдивим[13].

Моралізаторство в побутовому жанрі

ред.
 
«Гітарист», 1757 р.,Національний музей, Варшава

Сучасникам Грез запам'ятався моралізаторством у численних картинах побутового жанру. Воно присутнє вже в картині «Батько пояснює родині Біблію». Грез почав демонструвати свою прихильність до буржуазної добропорядності, що нібито свідчила про моральність третього стану. Але картини цього напрямку були театральними, нещирими, подавали не стільки реальні ситуації, скільки мелодрами, аби зачепити покупців. Серед них — «Наслідки доброго виховання», «Багата пані благодійниця», «Каяття винуватого сина» тощо.

Іноді сама модель підказувала художнику нетривіальні рішення, далекі від моралізаторства і сентиментальності. Тоді виникали картини на межі жанрів — портрета в інтер'єрі і побутової сцени («Гітарист», Національний музей, Варшава). Але далі поодиноких зразків в цьому напрямку він не пішов.

Водночас він створював еротичні картинки з молодими дівчатами, аби зачепити і тих покупців, котрим проблеми моральності народжених буржуа були ні до чого. Ще менше дотримання мральності було в його поведінці. Грошей не вистачало і він припускався до спекуляцій і ризикованих фінансових справ.

Останні роки

ред.

У роки французької революції 1789—1795 рр. Грез втратив більшу частину власного майна. Він не емігрував, а заробляв в Парижі уроками малювання, ставав бідним і мало кому потрібним. 1795 року йому виповнилось 70 і він вже не встигав мінятися за стрімким і небезпечним перебігом подій.

Помер 21 березня 1805 року вкрай збіднілим в холодній квартирці в Луврі, де його розмістили як ветерана-художника разом з іншими літніми митцями.

Перелік картин і портретів

ред.
  • «Автопортрет»
  • «Сільська наречена»
  • «Дівчинка з собакою»
  • «Розбитий глечик»
  • «Дівчинка оплакує смерть своєї пташки»
  • «Наслідки поганого виховання»
  • «Покарання сина»
  • «Софі Арну, оперна співачка»
  • «Портрет шляхетного пана в чорному»
  • «Гітарист», 1757 р., Національний музей, Варшава
  • «Маркіз де Сент-Поль», 1760 р., Державний музей (Амстердам)
  • «Маркіз Ніколя де Кондорсе», Версаль
  • «Королівський архітектор Анж Жак Ґабріель», Лувр, Париж
  • «Юнак в трикутному капелюсі», Ермітаж, Санкт-Петербург
  • «Графиня Катерина Шувалова», Ермітаж, Санкт-Петербург
  • «Портрет невідомої пані в білому», Х'юстон
  • «Клод Анрі Вателе», Лувр, Париж
  • « Жозеф, натурник в художній академії», Лувр, Париж
  • «Дівчина з листом»
  • «Хтивість»
  • «Смерть батька після родинного скандала» або «Каяття винуватого сина»

Портрети роботи Греза

ред.
 
Королівський архітектор Анж Жак Ґабріель, Лувр, Париж.

Малюнки Греза

ред.
 
« Дені Дідро у профіль», 1766 р.
  •  
    «Етюд старої жінки», 1756 р., Музей Гетті, Каліфорнія
  •  
    «Голівка дівчинки»
  •  
    «Дружина художника з собакою», Державний музей (Амстердам)
  •  
    «Закохана молодість покидає старість»

Жанрові картини

ред.
 
«Батько прокляв сина», 1777 р.
  •  
    Жан Батіст Грез, «Спогади», Лондон
  •  
    «Омана сліпого»
  •  
    «Клопіт навколо паралічного» або «Наслідки доброго виховання»
  •  
    «Багата пані благодійниця»
  •  
    «Праля», Музей Гетті, Каліфорнія

Див. також

ред.

Примітки

ред.
  1. ↑ Find a Grave — 1996.
  2. ↑ а б RKDartists
  3. ↑ Зведений список імен діячів мистецтва — 2021.
  4. ↑ collections.mnbaq.org — Національний музей образотворчого мистецтва Квебеку.
  5. ↑ http://pba-opacweb.lille.fr/fr/search-notice?type=list&filters%5Bfacets.id%5D%5B%5D=5cc2aee05c0284355b8b4efd
  6. ↑ https://collections.frick.org/people/103/jeanbaptiste-greuze/objects
  7. ↑ Музей мистецтва Метрополітен — 1870.
  8. ↑ https://www.fine-arts-museum.be/nl/de-collectie/artist/greuze-jean-baptiste-1
  9. ↑ https://www.bellasartes.gob.ar/
  10. ↑ https://www.photo.rmn.fr/archive/08-505349-2C6NU0JOUI12.html
  11. ↑ а б Золотов Ю. К. «Французский портрет 18 века», М., «Искусство», 1968, с. 135
  12. ↑ Anne-Gabrielle Babuti. www.myheritage.com.ua. MyHeritage Ltd. 26 травня 2023. Процитовано 26 травня 2023.
  13. ↑ а б Золотов Ю. К. «Французский портрет 18 века», М., «Искусство», 1968, с. 145

Джерела

ред.
  • Emma Barker: Greuze and the painting of sentiment, University Press, Cambridge 2005, ISBN 0-521-55508-6.
  • Angelika Euchner: Untersuchung zum Werk Jean Baptiste Greuzes (1725—1805), insbesondere zu seinen Todesmotiven, Universität Dissertation, Freiburg/B. 1989.
  • James Thompson: Jean Baptiste Greuze, MOMA, New York 1990.
  • Золотов Ю. К. «Французский портрет 18 века», М., «Искусство», 1968
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Жан-Батіст_Грез&oldid=39565404