Жан-Батист Донасьєн де Вімер де Рошамбо (фр. Jean-Baptiste Donatien de Vimeur de Rochambeau; 1 липня 1725 — 10 травня 1807) — французький шляхтич і генерал, який відіграв значну роль у Війні за незалежність США, командуючи французьким експедиційним корпусом, який прибув на допомогу американським борцям за незалежність. Також був учасником бойових дій часів Наполеона.

Жан-Батист Донасьєн де Вімер де Рошамбо
фр. Jean-Baptiste Donatien de Vimeur de Rochambeau
Маршал де Рошамбо
Народився1 липня 1725(1725-07-01)
Вандом, (Франція)
Помер10 травня 1807(1807-05-10) (81 рік)
Торе-ла-Рошетт, (Франція)
ГромадянствоФранція
Діяльністьвійськовий діяч, генерал
Знання мовфранцузька[1]
УчасникВійна за австрійську спадщину, Семирічна війна, Війна за незалежність США і Революційні війни
Титулграф[d]
Військове званнягенерал
БатькоJoseph Charles II de Vimeur, Marquis de Rochambeaud[2]
МатиMarie Claire Thérèse Bégond[2]
ДітиDonatien-Marie-Joseph de Rochambeaud
Автограф
Нагороди

Військова діяльність у Європі

ред.

Рошамбо народився у Вандомі (провінція Орлеан, нині департамент Луар і Шер). Вчився в єзуїтському коледжі в Блуа. Після смерті свого старшого брата він вступив у кавалерійський полк і служив у Богемії, Баварії та на Рейні під час війни за австрійську спадщину. 1742 року вступив корнетом у кавалерійський полк під керівництвом герцога Бролі, що брав участь у війні за австрійський спадок, воював у Богемії, Баварії та Ельзасі, був ад'ютантом герцога Орлеанського, пізніше графа Клермона, з яким був в облозі Антверпена та в битві при Рокурі 1746 року. 1747 року отримав звання полковника. Рошамбо брав участь в облозі Маастрихта 1748 року та став губернатором Вандому 1749 року. Після того, як він відзначився у битві при Менорці 1756 року, на початку Семирічної війни, Жан-Батист був підвищений до звання бригадного генерала піхоти. В облозі Порт-Магона 1756 року він сприяв завоюванню цих місць. За заслуги названий шефом Овернського 17-го піхотного лінійного полку. 1758 року воював у Німеччині, зокрема брав участь у боях під Крефельде і Клостеркамп та отримав кілька поранень.

Війна за незалежність США

ред.
 
Битва при Йорктауні. Художник — Огюст Коде (Auguste Couder). Рошамбо і Вашингтон віддають останні накази перед битвою.
 
Капітуляція Корнуелса при Йорктауні. Художник Джон Трамбл (John Trumbull). Корнуелс капітулює перед французьким військом генерала Рошамбо (ліворуч) і американськими частинами Вашингтона (праворуч). Олія, полотно, 1820 рік.

1780 року Рошамбо призначений командувачем сухопутних військ, як частини експедиційного корпусу, який був посланий на допомогу американським повстанцям французьким урядом. Отримавши звання генерал-лейтенанта, командував близько 7000 французькими військовими, які мали наказ приєднатися до Континентальної армії Джорджа Вашингтона. У Рошамбо було більше війська, ніж мав на той час Вашингтон. У зв'язку з цим швед Ганс Аксель фон Ферзен, який був на службі у повстанців, не міг узяти командування на себе і служив у Рошамбо як ад'ютант та перекладач.

Військо під командуванням Рошамбо висадилося в Ньюпорті, штат Род-Айленд 10 липня, але не вело бойових дій протягом року, у зв'язку з тим, що французький флот був блокований англійцями в затоці Наррагансет. Французи базувалися в Браунівському університеті, який тоді ще був коледжем Род-Айленду і в коледжі Едіфас (Edifice), що був перетворений у військовий шпиталь. У липні 1781 року військо Рошамбо вийшло з Род-Айленду, йдучи через Коннектикут на з'єднання з Вашингтоном біля річки Гудзон. Об'єднані сили вирушили на облогу Йорктауна. 22 вересня вони об'єдналися з військами Маркіза де Лафайєта і 19 жовтня примусили лорда Корнуелса здатися.

Повернення до Франції

ред.
 
Генерал граф Жан де Рошамбо. Скульптура в Лафайєт парку у Вашингтоні, округ Колумбія.

Після повернення до Франції Рошамбо був прийнятий королем Людовиком XVI та призначений губернатором Пікардії, історичної провінції на півночі Франції. Під час Французької революції він командував північною армією в період між падінням старого режиму Людовика XVI 1792 року й утворенням Першої Французької Імперії Наполеона Бонапарта 1804 року. 28 грудня 1791 року йому було присвоєно звання маршала Франції завдяки швидкому відбудуванню прикордонних редутів та поновленню укріплень на півночі країни, але він пішов у відставку 1792 року. Попри те, що Рошамбо був прихильником Національних зборів Франції, він був заарештований під час революційного терору і ледве уникнув гільйотини. Згодом був відправлений на пенсію Наполеоном I. 10 травня 1807 року Рошамбо помер в Торе-ла-Рошетті

Його син, Донат'є Марі Жозеф де Вімер був поважною фігурою під час французьких революційних і наполеонівських війн.

Вшанування пам'яті

ред.

Примітки

ред.
  1. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. а б Pas L. v. Genealogics.org — 2003.