Вагаршапат

Вагаршапат; вірм. Վաղարշապատ
герб	прапор
	Вагаршапат
	Основні дані
	40°10′00″ пн. ш. 44°18′00″ сх. д. / 40.16667° пн. ш. 44.30000° сх. д.
Країна	Вірменія
Регіон	Армавір
Столиця для	Ejmiatsin regiond і Ечміадзинський повітd
Поділ	40;
Засновано	II століття до н. е.
Площа	13 км²
Населення	52 757 (2008)
Висота НРМ	853 ± 1 м
Офіційна мова	вірменська
Міста-побратими	Фресно (24 вересня 2009), Іссі-ле-Муліно (5 грудня 1989), Петрозаводськ (17 травня 2004), Гадрут (8 жовтня 2010), Агдере (8 жовтня 2010), Сергієв Посад (16 березня 2012), Даугавпілс
Телефонний код	+374 (231)
Часовий пояс	UTC+4
GeoNames	616062
OSM	↑364086 ·R (Армавір)
Поштові індекси	1101-1109
	Міська влада
Мер міста	Карен Грігорян
Вебсайт	ejmiatsin.am
	Мапа
	Вагаршапат у Вікісховищі

Вагаршапа́т (вірм. Վաղարշապատ, колишня назва Ечміадзин вірм. Էջմիածին) — церковна столиця Вірменії, одне з п'ятьох найбільших міст країни, найбільше місто марзу (області) Армавір. Місто розташоване за 20 км на захід від Єревана та за 15 км на північ від залізничної станції Ечміадзин. Одне з найвизначніших міст Вірменії у культурному та релігійному плані, оскільки саме в ньому розташована резиденція Вірменської апостольської церкви та найстаріший у країні монастирський комплекс, побудований у 302—303 рр. Місто назване на честь свого засновника, царя Вагарша I, та у II—IV століттях було столицею Великої Вірменії.

Вагаршапат

Назва ред.

Слово Ечміадзин у перекладі означає «зійшов Єдинородний», тобто Ісус Христос^[9].

Культурне та релігійне значення ред.

Кафедральний собор
Церква св. Гаяне
Церква св. Ріпсіме

Вагаршапат — історичний центр Вірменської апостольської церкви. Включене до переліку об'єктів Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. У місті розташовуються Ечміадзинський монастир з резиденцією Католикоса усіх вірмен, Ечміадзинський кафедральний собор, богословські навчальні заклади. Дерев'яний собор був вперше побудований у 302—303 роках, невдовзі після введення 301 року у Вірменії християнства як державної релігії, і потім перебудований у камені в V і VII століттях. Дзвіниця збудована у 1653—1658 роках, різниця — 1869 року.

Інтер'єр собору містить фрески, створені на межі XVII і XVIII століть Нагашем Ховнатаном, а також наприкінці XVIII ст. (роботи Х. Ховнатаньяна). До складу комплексу монастиря входять трапезна (перша половина XVII століття), готель (середина XVIII століття), будинок католикоса (1738—1741), школа (1813), кам'яне водоймище (1846) та інші споруди. За радянських часів зведені численні житлові будинки та громадські будівлі.

В Ечміадзині також є храми Ріпсіме (618), купольна базиліка Гаяне (630, реставрована 1652) з трьохарковим гавітом (1683), церква Шокагат (1694). У соборі розташований музей з колекцією творів середньовічного декоративно-прикладного мистецтва (заснований в 1955).