Відкрити головне меню

ЕтимологіяРедагувати

Морфологічний описРедагувати

Багаторічні, сукулентні, вічнозелені або іноді майже листопадні трави і чагарники. Коріння зазвичай тонке, рідко потовщене. Стебла найчастіше укорочені, прості, іноді довгі і гіллясті. Листки чергові або спіральні, або на пагонах зі зближеними міжвузлами, або в густих прикореневих розетках, зазвичай цільно-крайні і без черешків, м'ясисті або тонкі, з гострим кінцем на верхівках і відсутні при основі, голі або опушені, сизі або блискучі.

Суцвіття бічні, на прямих стеблах, з безліччю приквітників. Квітки в китицях або мітелках. Чашолистків 5, більш-менш рівні, зрощені при основі або вільні, розпростерті, частіше прямі; пелюсток 5, червоних, помаранчевих, жовтих, білих або зеленуватих, зрощених при основі в 5-гранну трубку, лопаті прямі або відхилені, товсті і кілеваті.

ПоширенняРедагувати

Рід об'єднує 150—200 видів з південно-західної частини США, Мексики, Центральної і Південної Америки (до Аргентини і Чилі, де вони ростуть на висотах 2-4,3 тис. м. над рівнем моря).

Найвідоміші видиРедагувати

  • Echeveria agavoides — з листям, прикрашеними іржаво-червоною облямівкою, особливо цікавий сорт «Red Edge».
  • Echeveria carnicolor — кольору сирого м'яса. Зростає вільно і дає відростки, можна використовувати як ампельну рослину.
  • Echeveria derenbergii — із зеленим блискучим листям і жовтогарячими квітками.
  • Echeveria gibbiflora — рослина із пісочними і пурпурними розетками, що сидять на стовбурі висотою 30-50 см. Цвіте вона світло-червоними з білою облямівкою квітками, що з'являються восени на високих напівпарасольках.
  • Echeveria harmsii — витончений напівкущик. Листя зібрані у вільні розетки. Влітку з'являються рожево-червоні квіти.
  • Echeveria laui — з товстим листям, вкритим декоративною біло-блакитною восковою осугою.
  • Echeveria leucotricha — із зеленим листям, вкритим густими білими волосками, на верхівці листа волоски коричневі.
  • Echeveria nodulosa — із візерунчастим листям з фіолетовим смугастим візерунком. Вона досягає 20 см і цвіте з березня червоно-коричневими квітками з жовтими верхівками.
  • Echeveria pulvinata — із ніби напудреними листям. Біле волоссячко — показник того, що рослина дуже любить світло. Сорт «Ruby» відрізняється червоними краями листя.
  • Echeveria setosa — з плоскими розетками без стебла. Цвіте навесні.
  • Echeveria shaviana — відрізняється хвилястим листям.

Близькі роди та міжродові гібридиРедагувати

Ечеверії знаходяться у близькому рідстві з Дудлеями і зовнішньо дуже схожі. В природі вони нерідко зростають поруч, однак дудлеї ростуть повільніше.

Гібриди серед мексиканських товстолистих дуже рідкісні в дикій природі, ймовірно, тому що ті деякі види, які зустрічаються разом і цвітуть, в той же час обслуговуються різними запильниками. Тим не менше, більшість видів і родів легко схрещуються у вирощуванні. Якобсен і Роулі у 1958 запропонували спеціальну назву для міжродових гібридів Dudleya з Echeveria — х Dudleveria.[3]

Ечеверії також мають близьку еволюційну спорідненість з родом Пахіфітум (Pachyphytum), з яким у лабораторних умовах отримано кілька міжродових гібридів під назвою х Pacheveria (укр. Пачеверія)[4].

Зустрічається також міжродовий гібрид з родом Graptopetalum — х Graptoveria.

КультивуванняРедагувати

Ечеверія — один з найпопулярніших родів товстянкових. В Європі культивують близько 70 видів.

Світлолюбні рослини. Взимку утримують сухими, за температури 10-12 °C.

Легко розмножуються листовими або стебловими живцями і столонами.

Ечеверії виглядають краще, якщо в одній композиції згрупувати рослини різних видів і сортів.

Представлені в колекції Ботанічного саду імені академіка Олександра Фоміна в Києві 30-ма видами.

ІсторіяРедагувати

Застосування у ацтеківРедагувати

У своєму фундаментальному творі «Загальна історія справ Нової Іспанії» (15471577) Бернардіно де Саагун, спираючись на свідчення ацтеків про властивості рослин, навів перші відомості про ечеверію (Echeveria gibbiflora D.C. — мовою науатль темеметла), зокрема про те, що:

Темеметла. Плямиста. Низько стелиться. Освіжаюча. Вона дуже широка. Її п'ють, вона освіжає, вона холодна. Вона робить свіжими речі. Вона пом'якшує[5].

ПриміткиРедагувати

  1. Genus: Echeveria DC.. Germplasm Resources Information Network. United States Department of Agriculture. 2003-06-13. Архів оригіналу за 2013-07-17. Процитовано 2011-12-22. 
  2. Широбокова Д. Н., Нікітіна В. В., Гайдаржи М. М., Баглай К. М. Кактуси та інші сукулентні рослини. — К. : Українські пропілеї, 2003. — 110 с. — ISBN 966-7015-28-9.
  3. Charles H. Uhl. Intergeneric hybrids in the Mexican Crassulaceae; ii. Dudleya (and plate tectonics) Архівовано 6 листопад 2013 у Wayback Machine. (англ.)
  4. Pachyphytum на сайті «International Crassulaceae Network» (англ.). Архів оригіналу за 5 листопад 2013. Процитовано 5 листопад 2013. 
  5. Саагун, 2013, с. 198

ДжерелаРедагувати

ЛітератураРедагувати

ПосиланняРедагувати