Еуґеніюс Іґнатавічюс
Еуґе́ніюс Іґната́вічюс (лит. Eugenijus Ignatavičius; *8 травня 1935, Пайшлініс, Литва — 16 травня 2020, Вільнюс, там же) — литовський письменник, драматург, перекладач.
| Еуґеніюс Іґнатавічюс | ||||
|---|---|---|---|---|
| Народився |
8 травня 1935 Q14919306?, Šimkaičiai Eldershipd, Юрбаркський район, Литва | |||
| Помер |
16 травня 2020[1] (85 років) Вільнюс, Литва | |||
| Країна |
 Литва | |||
| Діяльність | перекладач, письменник | |||
|
| ||||
Життєпис ред.
1945-1953 роки навчався у Важгірській восьмирічній школі, Расейняйській середній школі.
„Literatūra ir menas“в 1953 році заарештований за поширення антирадянських віршів і літератури і засуджений на 10 років колонії, яку відбував у таборах Куйбишевської області та Ставропольського краю. Звільнений через 2 роки.
1955-1956 роки навчався у вечірній технічній школі Шилуте.
1956-1960 роки навчався на театральному факультеті Литовської консерваторії, 1971-1973. Вищі літературні курси Інституту світової літератури імені Горького в Москві .
1960-1964 роки працював на Литовському телебаченні, 1964-1967 у тижневику „Literatūra ir menas“ «Література і мистецтво », 1967-1971 В Управлінні у справах мистецтв Міністерства культури.
1973-1980 роки — керівник літературної частини Каунаського драматичного театру. 1980-1984 роки працював у Театральному товаристві, 1989-1990 у Видавництві Спілки письменників Литви.
1991-1993 роки начальник відділу театрів Міністерства культури і освіти. 1994-1998 роки керівник Студії документальних фільмів Литовського радіо і телебачення, редактор.
Починаючи від 1971 року Член Спілки литовських письменників.
Доробок ред.
Основна тема творів Еуґеніюса Іґнатавічюса — литовське село в повоєнні та наступні роки, долі його людей. Авторові притаманні колоритні образи селян, реалістичність оповіді, багатий словниковий запас. У новелах здебільшого зображено сільське життя, розкрито психологію старої людини, розклад традиційних етичних цінностей.
Роман „Marso pilnatis“ («Марсівська повня») розповідає про повоєнне село, побачене очима підлітка. Писав драми, п'єси, п'єси для дітей, сценарії телевізійних художніх і документальних фільмів, публіцист. Підготував мемуари про заслання.
Збірка оповідань письменника видана російською мовою, окремі твори перекладені українською, англійською, вірменською, грузинською, хорватською, латиською, сербською та ін. мови
Знімався у фільмах «Чужі» (1962, реж. Маріонас Ґедрис), «Куди йдуть казки» (1973, реж. Альгірдас Дауса ).
Бібліографія ред.
- Оригінальні твори
- Sekmadienio pieva: novelės. – Vilnius: Vaga, 1966
- Baltaragio malūnas: pjesė. Каунаський державний драматичний театр, 1968
- Pradalgių tyla: novelės. – Vilnius: Vaga, 1971
- Svajonių piligrimas: pjesė. Каунаський державний драматичний театр, 1975, про М. К. Чюрльоніса
- Sidabrinės skyrybos: novelės. – Vilnius: Vaga, 1976
- Šuo danguje: pjesė. Каунаський державний драматичний театр, 1979 .
- Ir namų amžinoji šviesa: novelės. – Vilnius: Vaga, 1983
- Šyvio dalia: pjesės. – Vilnius: Vaga, 1983
- Žalčio karūna: scenarijus meniniam kino filmui. – Vilnius, 1986, реж. Бронюс Талачка
- Chrizantemų autobuse: novelės. – Vilnius: Vaga, 1989
- Garibaldžio tyla: scenarijus dokumentiniam kino filmui. 1994, реж. Юозас Саболіус, про К. Байерчяй
- Ketvirtasis prezidentas: scenarijus dokumentiniam kino filmui. 1995, реж. Я. Саболіус, про Й. Жямайтіса
- Marso pilnatis: romanas. – Vilnius: Lietuvos rašytojų s-gos l-kla, 2000
- Obelis Katedros aikštėje: apsakymų rinktinė. – Vilnius: Vaga, 2005
- Kiparisų tamsa: romanas. – Vilnius: Lietuvos rašytojų sąjungos leidykla, 2005.
- Упорядник
- Kauno valstybinis dramos teatras (kartu su Antanu Žeku): albumas. – Kaunas: Kauno valstybinis dramos teatras, 1984.
- Kryžius šiaurėje. – Vilnius: Vyturys, 1992
- Переклад з російської
- Aleksandras Solženicynas. Pirmajame rate: romanas. – Vilnius: Lietuvos rašytojų sąjungos leidykla, 1991.
Нагороди та відзнаки ред.
- 2 премії імені Бориса Даугувієтіса за одноактні п'єси для народних театрів і за п'єси для лялькових театрів.
- Літературна премія Жемайте: за збірку оповідань „Ir namų amžinoji šviesa“ («І вічне світло хати», 1985) та за „Obelis katedros aikštėje“ («Яблуня на Соборній площі», 2005).
- Премія імені Пятраса Цвірки за книжку оповідань „Chrizantemų autobuse“ (1989).
- премія ALF за документальний фільм „Garibaldžio tyla“ («Мовчання Гарібальді», 1994).
- міжнародний приз кінофестивалю за фільм „Lietuvos pajūris“ («Литовське море», 1995).
- Премія Уряду Литовської Республіки в галузі культури і мистецтва (2006).
- Кавалерський хрест ордену «За заслуги перед Литвою» (09.05.2007; 1К-952)