Ерьзя Степан Дмитрович
Степа́н Е́рьзя (ерз. Степан Эрьзя; справжнє Степан Дмитрович Нефьодов, ерз. Нефёдовонь Митреень Стёпук; * (8 листопада) 1876, село Баєво Алатирського повіту Симбірської губернії, тепер Ардатовський район Республіки Мордовія,— † 24 листопада 1959, Москва) — ерзянський скульптор, представник стилю модерн; один із найвідоміших митців у світі, що працював із деревом. Працював у Ерзянії, Татарстані, Франції, Азербайджані та Аргентині. Псевдонім декларує належність митця до фіно-волзького народу ерзя.
Ерьзя Степан Дмитрович | |
---|---|
Ім'я при народженні | рос. Степан Дмитриевич Нефёдов |
Народився | 27 жовтня (8 листопада) 1876[1] Баєво, Алатирський повіт, Симбірська губернія, Російська імперія |
Помер | 24 листопада 1959 (83 роки) Москва, СРСР |
Поховання | Саранськ |
Країна | Російська імперія СРСР |
Діяльність | скульптор, художник, унаочнювач |
Галузь | образотворче мистецтво[2] і скульптура[2] |
Alma mater | Московське училище живопису, скульптури та зодчества |
Відомі учні | Грицюк Михайло Якимович |
Знання мов | російська[3] |
Нагороди | |
Біографія
ред.Степан Нефьодов народився 27 жовтня (8 жовтня) 1876 року в ерзянському селі Баєво в сім'ї селянина. Перші уроки образотворчого мистецтва отримав в іконописних майстернях Алатира (Мордовія) і Казані (Татарстан).
З 1902 по 1906 рік вчився в Московському училищі живопису, творення і зодчества у Сергія Волнухіна і Павла Трубецького.
З 1906 по 1914 рік скульптор жив в Італії та Франції.
З 1918 по 1920 рік жив на Уралі, в селі Мраморське і Єкатеринбурзі.
З 1920 по 1926 рік переважно жив на Кавказі, Азербайджані, де познайомився з Володимиром Маяковським. 1926 виїхав із виставкою у Францію, після чого вирішив остаточно емігрувати з Європи.
З 1927 по 1950 рік скульптор працює в Аргентині. Тут, між іншим, стає наставником молодого українського скульптора Михайла Грицюка, емігранта з Закарпаття.
1950 році посольство СРСР умовило його емігрувати до Москви. 1951 він прибув до України, міста Одеса, а звідти поїхав до Росії — у Москву. Привіз величезну колекцію своїх робіт (180 скульптур з дерева, гіпсу, бронзи, мармуру — загальною вагою 175 тонн).
Художник помер у Москві 24 листопада 1959 року. Похований у рідній країні, місті Саранськ.
Пам'ять
ред.У Мордовії діє Мордовський республіканський музей образотворчих мистецтв ім. С. Д. Ерьзя, який є великим власником його робіт, та Дім-музей С. Д. Ерьзі. Його творчість була гідно оцінена на світовому рівні. Художник є одним із найвідоміших людей Ерзянської землі.
Твори
ред.«Норвезька жінка» (1910) | Портрет балерини Федорової (1915) |
«Ерзянка» (1915) | «Каліпсо» (1917) |
«Іоанн Хреститель» (1919) | «Мрія» (1919) |
«Спокій» (1919) | «Єва» (1919, мармур) |
«Спокій» (1919, мармур) | «Голова Карла Маркса» (1919, мармур) |
«Пам'ятник уральським комунарам» (1920; гіпс, залізо) | «Пам'ятник великому ковалю світу» (1920, гіпс) |
«Пам'ятник звільненій праці» (1920, мармур) | «Мордовка» (1917) |
«Народний трибун» (1920) | «Актриса» (1922) |
«Шепіт» (1922) | Людвиг ван Бетховен (1929) |
Мати з дитиною (1929) | «Оголена» (1930) |
«Ассирійка» (1931) | Жінка з Індокитаю (1931) |
Портрет секретаря Рабіндраната Тагора (1931) | «Олена» (1934) |
«Болівієць» (1933) | Аргентинець (1934) |
Полум'яний (1934) | Аргентинка (1935) |
Спляча мати (1937) | Портрет мордовки (1938) |
Француженка (1938) | Портрет матері (1940) |
Чорниця (1941) | Козак (1942) |
Парагвайка (1941) | Іспанка (1942) |
Чилійка (1943) | Старий-мордвин (1943) |
Тоска (1944) | Болівієць (1945) |
Портрет російської жінки (1948) | Жіночий портрет (1949) |
Москвичка (1953) | Любов (1955) |
«Портрет студентки» (1954) |
Галерея
ред.Примітки
ред.- ↑ Исаев Ю. Н. Чувашская энциклопедия — Чувашское книжное издательство, 2006. — 2567 с. — ISBN 978-5-7670-1471-2
- ↑ а б Чеська національна авторитетна база даних
- ↑ CONOR.Sl
Бібліографія
ред.- Сутеев Г. О. Биографические заметки и воспоминания. Саранск, 1968;
- Баранова М. Н. Степан Дмитриевич Эрьзя (Нефедов). Саранск: Мордовское издательство, 1981;
- С. Д. Эрьзя. Альбом. Автор-составитель М. Н. Баранова. Изд. 2-е. Саранск, 1989;
- Блинов В. А. Недорисованный портрет. Саранск, 1991.
- Скульптор Эрьзя. Биографические заметки и воспоминания. Саранск, 1995