Ернст (курфюрст Саксонії)

(Перенаправлено з Ернест (курфюрст Саксонії))

Ернст I (нім. Ernst, нар. 24 березня 1441 — пом. 26 серпня 1486 року) — 8-й курфюрст Саксонії в 14641486 роках, 19-й ландграф Тюрингії в 14821486 роках. Засновник Ернестинської гілки Веттінів.

Ернст I
нім. Ernst
Ернст I
8-й курфюрст Саксонії
1464 — 1486
Попередник: Фрідріх II
Наступник: Фрідріх III
ландграф Тюрингії
1482 — 1486
Попередник: Фрідріх V
Наступник: Фрідріх VI
 
Народження: 24 березня 1441(14410324)
Майсен, Саксонія, Священна Римська імперія
Смерть: 26 серпня 1486
Кольдіц
Похований: Meissen Cathedrald
Громадянство: Німеччина
Віросповідання: Римо-католицька церква
Династія: Веттіни
Батько: Фрідріх II
Мати: Маргарита Габсбург
У шлюбі з: Elisabeth of Bavaria, Electress of Saxonyd
Діти: 5 синів і 2 доньки

CMNS: Медіафайли на Вікісховищі

ЖиттєписРедагувати

Походив з династії Веттінів. Другий син Фрідріха II, курфюрста Саксонії, та Маргарити Габсбург. Народився 1441 року в Майсені. У 1451 році після смерті старшого брата Фрідріха став спадкоємцем трону. У 1455 році разом з братом Альбрехтом його було викрадено Кунцем фон Кауфунгеном з замку Альтенбург. Втім невдовзі був визволений. 1460 року оженився на представниці династії Віттельсбахів.

У 1464 році після смерті батька успадкував титул курфюрства, проте усіма володіннями розпоряджався спільно з братом Альбрехтом. Спрямував усі зусилля на збільшення родинних володінь. При цьому маневрував між Ягеллонами і Габсбургами. 1466 року придбав Фогтланд. Водночас курфюрст Ернст сприяв розвитку міст, особливо Лейпцигу, Віттенбергу, Дрездену й Майсену. Відновив владу над імперським містом Ерфурт.

1472 року викупив у Яна II П'яста Жаганське князівство (Сілезія). У 1476 році домігся обрання сина Ернста архієпископом Магдебургу, незважаючи, що тому виповнилося лише 12 років. Завдяки цьому зумів посилити свій вплив в архієпископстві. 1477 році разом з братом підтримав сестру Гедвігу, княгиню-аббатису Кведлінбургу, змусивши містян знову визнати її влади. Водночас в Кведлінбурзі було розміщено саксонську залогу. Того ж року було приєднано володіння Бєркоу, Сторкоу, Сорау, що спричинило конфлікт з Бранденбургом.

1480 рокувідвідав Рим, де зумів домогтися від папи римського Сікста IV визнання сина Альбрехтамайнцьким коад'ютером. У 1482 році після смерті стрйика Вільгельма II, ландграфа Тюрингії, разом з братом успадкував володіння останнього. Того ж року домігся обрання сина Альбрехта архієпископом Майнцьким, що сприяло загальному посиленню Веттінів в Німеччині.

У 1485 році на вимогу Альбрехта вимушений був погодитися на поділ володінь, що відбувся у Лейпцигу. В результаті Ернст отримав герцогство Сакс-Віттенберг, половину пфальцграфства Саксонського, Фогтланд, франконськіволодіння навколо Кобургу, південну частину Плайсенланду і Остерланду (біля Альтенбургу), бургграфство Магдебург, фогтства в єпископаті Наумбургу і графства Ройс, Глайхен і Кірхберг (в Тюрингії). При цьому Ернст зберіг титул курфюрства Саксонського і ландграфа Тюринзького. також брати продовжили спільне карбування монети.

У 1486 році в Кольдіці невдало впав з коня й невдовзі помер. Йому спадкував син Фрідріх III.

РодинаРедагувати

Дружина — Єлизавета, донька Альбрехта III Віттельсбаха, герцога Баварсько-Мюнхенського

Діти:

  • Христина (1461—1521), дружина Ганса I, короля Данії
  • Фрідріх (1463—1525), 9-й курфюрст Саксонії
  • Альбрехт (1464—1484), архієпископ Майнцький
  • Ернст (1466—1513), архієпископ Магдебурзький і адміністратор Гальберштадту
  • Йоганн (1468—1532), 10-й курфюрст Саксонії
  • Вольфганг (1473—1478)
  • Маргарита (1470—1528), дружина Генріх Вельфа, герцога Брауншвейг-Люнебурзького

ДжерелаРедагувати

  • Trim, David J. B. (2003). The Chivalric Ethos and the Development of Military Professionalism. BRILL. ISBN 978-9004120952.
  • Matthias Donath: Die Grabmonumente im Dom zu Meissen, Leipziger Universitätsverlag 2004, S. 358 ff.
  • Frank-Lothar Kroll: Die Herrscher Sachsens: Markgrafen, Kurfürsten, Könige 1089—1918, Verlag C. H. Beck 2004, S. 65 ff.