Альбрехт III (герцог Саксонії)

Альбрехт Хоробрий, також Альбрехт Сміливий, Альбрехт Мужній (нім. Albrecht der Beherzte, («Animosus»); 31 липня 1443(14430731), Грімма — 12 вересня 1500, Емден) — герцог Саксонії, губернатор Фризії та засновник Альбертинської лінії Веттінів. Як маркграфа мейсенського його також називають Альбрехт III.

Альбрехт Хоробрий
нім. Albrecht der Beherzte
Альбрехт Хоробрий
Blason Albert III de Saxe (1443 † 1500) Orn ext.svg
герцог Саксонії
1485 — 1500
Попередник: Фрідріх II
Наступник: Георг Бородатий
маркграф Мейсена
(як Альбрехт III)
1464 — 1500
Співправитель: Ернст (1464 — 1485)
Попередник: Фрідріх VI
Наступник: Георг Бородатий
 
Народження: 31 липня 1443
Грімма, Німеччина[1]
Смерть: 12 вересня 1500(1500-09-12)[2][3][…] (57 років)
Емден, Нижня Саксонія, Німеччина[1]
Поховання: Мейсенський соборd
Країна: Саксонія
Релігія: Римо-католицька церква
Рід: Веттіни
Батько: Фрідріх II (курфюрст Саксонії)
Мати: Маргарита Австрійська
Шлюб: Сидонія Богемська
Діти: Катаріна Саксонська[3], Георг Багатий, Генріх IV, Фрідріх Саксонський, Anne von Sachsend[3], Ludwig von Sachsend[3], Johann von Sachsend[3] і Johann von Sachsend[3]
Нагороди:
лицар Єрусалимського Ордена Святого Гробу Господнього Орден Золотого руна

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

БіографіяРедагувати

Молодший син курфюрста Фрідріха II Лагідного народився 31 липня 1443 в замку в Гріммі.

У 1455 році, у віці 12 років він разом з братом Ернестом був викрадений із замку Альтенбург.

Частину молодості він провів при дворі імператора Фрідріха III в Відні.

11 листопада 1459 у Хебі з великою пишністю відбулося одруження Альбрехта з Сидонією, дев'ятирічною дочкою богемського короля Георга Подебрада, прихильника гуситів, але шлюб цей був здійснений лише після смерті його батька.

7 вересня 1464 помер його батько, і Альбрехт разом з братом Ернестом, який отримав звання курфюрста, приступили до спільного правління.

У 1466 році брати завоювали у Генріха II, колишнього бургграфа мейсенського, місто і замок Плауен. В 1471 вони разом почали будівництво нової резиденції в Мейсені, яка з 1676 була названа на честь Альбрехта Альбрехтсбург.

Коли ж їх володіння збільшилися ще й родовими тюрингськими землями, що дісталися їм у 1482 році у спадщину від дядька Вільгельма III, це привело до розділу родових саксонських володінь і до поділу їхнього роду на лінію Ернестинську та Альбертинську. За « Лейпцігським договором», укладеним 26 серпня 1485, Альбрехт, як молодший син, який мав за старовинними законами право вибору, узяв собі так звану мейсенську частину.

За звання «маршала і могутнього прапороносця» він допомагав імператору Фрідріху III в його війні з Карлом Сміливим; в 1476 році відправився на прощу в Єрусалим, а після повернення звідти виступив посередником в переговорах імператора з Матьяшем Корвіном Угорським і згодом командував військами імператора у війні з Корвіном, але через брак коштів був змушений укласти в 1487 році вкрай невигідний Маркесдорфський договір.

Незабаром після цього, залишивши в Саксонії своїм заступником свого сина Георга, він поспішив до Нідерландів, щоб звільнити Максиміліана I, взятого в полон обивателями міста Брюгге в 1488 році. Прийнявши там начальство над імперським військом, він воював з Нідерландами кілька років з малими проміжками.

На Фрейбургському сеймі він отримав в 1498 році спадкове намісництво у Фрисландії.

Альбрехт помер 12 вересня 1500 в Емдені. За заповітом, написаним ним в Маастрихті в 1499 році, він надав управління мейсенськими володіннями старшому синові, Георгу, а Генріха затвердив спадковим штатгальтером Фрисландії, забезпечивши таким чином в Альбертинській лінії успадкування за старшим у роді.

8 листопада 1876 в Мейсені відбулося відкриття пам'ятника Альбрехту.

НащадкиРедагувати

В 1459 одружився з Сідонією Богемською (14491510), діти:

ПриміткиРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • Hans von Mergenthal:Gründliche und wahrhafftige Beschreibung Der löblichen und Ritterlichen Reise und Meerfahrt in das heilige Land nach Jerusalem / Des Durchlauchtigen / Hochgebornen […]. Darbey ein kurtzer Auszug der Pilgramschafft ins gelobte Land / Hertzog Wilhelms zu Sachsen / Auch andere Fürsten auß diesem Hochlöblichen Stammen ... / Jetzo in Rheimen verfasset durch Johann Steurlein den Eltern […], Jena, 1611
  • Langenn,Herzog Albrecht der Beherzte, Leipzig, 1838
  • André Thieme (Hrsg.):Herzog Albrecht der Beherzte. Ein sächsischer Fürst im Reich und in Europa (Quellen und Materialien zur Geschichte der Wettiner, Bd. 2), Köln, Weimar, Wien 2002
  • Enno Bünz, Christoph Volkmar:Die albertinischen Herzöge bis zur Übernahme der Kurwürde, in: Frank-Lothar Kroll:Die Herrscher Sachsens. Markgrafen, Kurfürsten, Könige 1089—1918, München 2007.

ПосиланняРедагувати