Альбрехт III (герцог Баварії)

Альбрехт III Побожний (нім. Albrecht III, der Fromme; 27 березня 1401 — 29 лютого 1460) — герцог Баварсько-Мюнхенський у 14381460 роках.

Альбрехт III
нім. Albrecht III. der Fromme
Albrecht III von Bayern lehnt Königskrone ab.jpg
Народився 27 березня 1401
Мюнхен, Баварія
Помер 29 лютого 1460[1] (58 років)
Мюнхен, Баварія
·чума
Поховання Монастир Андекс
Країна Німеччина
Національність німець
Діяльність суверен
Знання мов німецька[2]
Титул герцог Баварії-Мюнхена
Посада герцог Баварії[d]
Термін 1438—1460 роки
Попередник Ернст I
Наступник Сигізмунд I
Іоганн IV
Конфесія католицтво
Рід Віттельсбахи
Батько Ернст
Мати Elisabetta Viscontid
Родичі Federico I Gonzaga, Marquess of Mantuad і Ернст (курфюрст Саксонії)
Брати, сестри Elisabeth von Bayernd і Beatrix of Bavariad
У шлюбі з Anna of Brunswick-Grubenhagen-Einbeckd і Agnes Bernauerd
Діти Іоганн IV[3], Сигізмунд[3], Margaret of Bavaria, Marchioness of Mantuad, Єлизавета Баварська, Альбрехт IV, Крістоф, Wolfgang von Bayernd і Barbara von Bayernd
Wittelsbach Arms.svg

ЖиттєписРедагувати

Молоді рокиРедагувати

Походив з династії Віттельсбахів. Син Ернста I, герцога Баварсько-Мюнхенського, та Єлизавети (доньки Бернабо Вісконті, сеньйора Міланського). Народився у 1401 році. У 1420—1422 роках брав участь в Баварської війні проти Людвіга VII, герцога Баварсько-Інгольштадтського. Відзначився у вирішальній битві при Аллінзі 1422 року, в якій його батько герцог Ернст врятував Альбрехтові життя. 1429 року планувалася влаштувати його шлюб з Єлизаветою, донькою Ебергарда III, графа Вюртемберзького. Втім заручини не відбулися.

У 1433—1435 роках Альбрехт обіймав посаду керуючого справами герцога (адміністратора) в окрузі Штраубін (центральна частина колишнього Баварсько-Штраубінського герцогства, яке дісталася герцогу Ернесту за Прессбурським рішенням 1429 року). В цей час закохався в доньку банника з Аугсбургу — Агнес Бернауер, з якою близько 1434 року обвінчався. Дізнавшись про це за відсутності Альбрехта (був на полюванні з Генріхом XVI, герцогом Ландсгут-Баварським) герцог Ернст наказав заарештувати дівчину і 12 жовтня 1435 року втопити її в Дунаї поблизу Штраубіну. Дізнавшись про те, що трапилося, Альбрехт втік до Баварії-Інгольштадт, де уклав з тамтешнім герцогом — Людвігом VII — військовий союз проти свого батька. Втім військові дії тривалий не довго: у листопаді того ж року Альбрехт замирився з герцогом Ернстом.

Після примирення з батьком, Альбрехт в 1436 році пошлюбув доньку Еріка I, герцога Брауншвейг-Грубенгагена. Весілля відбулося в Мюнхені. Незабаром став співправителем батька. В цей час набув більшої релігійності в думках та вчинках, що вплинуло в подальшому на його дії як герцога.

ГерцогуванняРедагувати

У 1438 році, після смерті батька, Альбрехт III стає герцогом Баварії-Мюнхена. У 1440 році він відхиляє пропозицію стати королем Богемії, яку отримав він чеських станів. Це було викликано побоюванням наразитися на інтердикт, оскільки чехів все ще вважали єретиками-гуситами. У 1442 році наказав усім жидам залишити межі Баварії-Мюнхена, чим завдав значної шкоди економіці держави.

У 1444 та 1445 роках здійснив 2 військові кампанії проти місцевих лицарів, які займалися грабунками на важливих торговельних шляхах герцогства. Після припинення роду Віттельсбахів у 1445 році в герцогстві Баварія-Інгольштадт Альбрехт III був невдоволений діями Генріха XVI, який приєднав це герцогство до Ландсгут-Баварії. Втім у 1450 році залагодив цей конфлікт з новим ландсгут-баварським правителем Людвігом IX.

У 1451 та 1453 роках видав додаткові нормативні акти, спрямовані проти поселення жидів на території герцогства. 1455 року заснував бенедиктинський монастир в Андексі на горі Хайлінберг. Також надавав значні кошти монастирям та церквам Баварії. За це отримав своє прізвисько — «Побожний». Водночас тісно співпрацював з кардиналом Миколою Кузанським в справі реформування баварських монастирів.

У 1457 році після смерті короля Ладислава, Альбрехт III вдруге відмовився стати Богемським королем. Водночас підтримував дружні стосунки з Їржі з Подєбрад, якого стани обрали королем Богемії. Помер у 1460 році під час епідемії чуми в Мюнхені. Поховано в монастирі в Андесі. Йому спадкували сини Іоганн та Сигізмунд.

РодинаРедагувати

1. Дружина — Агнес Бернауер

дітей не було

2. Анна, донька Еріка I, герцога Брауншвейг-Грубенгагена

Діти:

  • Іоганн (1437—1463), герцог Баварсько-Мюнхенський у 1460—1463 роках
  • Ернст (1438—1460)
  • Сигізмунд (1439—1501), герцог Баварсько-Мюнхенський у 1460—1467, герцог Дахау-Баварський у 1467—1501 роках
  • Маргарита (1442—1479), дружина Федеріго I Гонзаго, маркіза Мантуї
  • Єлизавета (1443—1486), дружина Ернста Веттіна, курфюрста Саксонії
  • Альбрехт (1447—1508), герцог Баварсько-Мюнхенський у 1463—1508 роках
  • Крістоф (1449—1493), герцог Баварсько-Мюнхенський у 1463—1493 роках
  • Вольфганг (1451—1514), канонік Пассау, Аугсбурга, Кельна
  • Барбара (1454—1472), черниця-кларисинка в монастирі Санкт-Якоб в Мюнхені
  • Альбрехт (1440—1445)

ПриміткиРедагувати

ДжерелаРедагувати

  • Georg A. Gut: Albrecht III., Herzog in Bayern, Gemahl der Agnes Bernauer. Das Leben des Herzogs und das Geschehen in München und Bayern. Selbstverlag, München 1993