Еміліо Алонсо Ларрасабаль (ісп. Emilio Alonso Larrazábal, [em'ilio alon's̺o laɾas̻a'bal]; 25 травня 1912, Лас-Аренас, Біскайя, Країна Басків, Іспанія — 29 грудня 1989, Мехіко, Мексика) — іспанський футболіст, нападник. У футбольних колах також відомий як Емілін (ісп. Emilín).

Ф
Еміліо Алонсо
Особисті дані
Народження 25 травня 1912(1912-05-25)
  Гечо, Біская, Країна Басків, Іспанія
Смерть 29 грудня 1989(1989-12-29) (77 років)
  Мехіко, Мексика
Зріст 174 см
Громадянство  Іспанія
Позиція нападник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1929–1933 Іспанія «Аренас» (Гечо) 44 (13)
1933–1936 Іспанія «Реал» (Мадрид) 42 (16)
1938–1939 Мексика «Депортіво Еускаді» 8 (2)
1939–1940 Аргентина «Сан-Лоренсо» 1 (0)
1940–1944 Мексика «Реал Еспанья»  ? (?)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
1936 Іспанія Іспанія 2 (0)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

Спортивна кар'єра

ред.

На початку футбольної кар'єри захищав кольори команди «Аренас» (Гечо). У Прімері дебютував 30 березня 1930 року, у переможному матчі проти столичного «Атлетіко». У 20 років перейшов до мадридського «Реала». У складі «Королівського клуба» тричі був віце-чемпіоном Іспанії і двічі перемагав у національному кубку. За шість сезонів у Прімері провів 86 ігор, забив 29 голів.

На початку 1936 року провів дві товариські гри у складі національної збірної, проти команд Австрії і Німеччини. Влітку в Іспанії почалася громадянська війна і внутрішні футбольні змагання не проводилися.

Протягом 1937—1939 років захищав кольори збірної Країни Басків, яка проводила турне по країнам Європи та Південної Америки і допомагала коштами постраждалим у громадянській війні. 15 липня баски провели поєдинок у Києві з «динамівцями». Гра завершилася перемогою гостей з рахунком 3:1; хет-триком відзначився Ісідро Лангара, а єдиний м'яч у господарів забив Віктор Шиловський.

Під назвою «Депортіво Еускаді» стала віце-чемпіоном Мексики 1939 року. По завершенні сезону команда припинила існування, а гравці роз'їхалися по мексиканським і аргентинським клубам. Хосе Ірарагоррі, Еміліо Алонсо, Анхель Субієта і Ісідро Лангара обрали «Сан-Лоренсо». Через рік повернувся до Мексики, захищав кольори клубу «Реал Еспанья», основу якого складали іспанські футболісти.

Досягнення

ред.
  • Володар кубка Іспанії (2): 1934, 1936
  • Чемпіон Мексики (1): 1942

Статистика

ред.

У клубах:

Сезон Команда Чемпіонат Кубок
Л І Г І Г
1929/30   «Аренас» Д-1 1 0
1930/31   «Аренас» Д-1 12 3
1931/32   «Аренас» Д-1 18 3
1932/33   «Аренас» Д-1 13 7
1933/34   «Реал» (Мадрид) Д-1 11 2
1934/35   «Реал» (Мадрид) Д-1 10 5
1935/36   «Реал» (Мадрид) Д-1 21 9 1+
Усього в Іспанії Д-1 86 29
1938/39   «Еускаді» Д-1 8 2
1939/40   «Сан-Лоренсо» Д-1 1 0
1940/41   «Реал Еспанья» Д-1 1
1941/42   «Реал Еспанья» Д-1 5
1942/43   «Реал Еспанья» Д-1 1 1
1943/44   «Реал Еспанья» Д-1 2
Усього в Мексиці Д-1

У збірній:

Дата Місто Господарі Рахунок Гості Голи
1 19.01.1936 Мадрид Іспанія   4:5   Австрія Лангара (2), Регейро (2) — Цишек, Біндер, Біцан, Ганрайтер (2)
2 23.02.1936 Барселона Іспанія   1:2   Німеччина Регейро — Фат[en] (2)

Посилання

ред.
  • Еміліо Алонсо на сайті National-Football-Teams.com (англ.)
  • Профіль (анг.) . BDFutbol.com. Архів оригіналу за 28 липня 2017. Процитовано 24 січня 2018.
  • Профіль (анг.) . EU-Football.info. Архів оригіналу за 29 березня 2015. Процитовано 24 січня 2018.