Вікіпедія

Еліас Черіковер

історик


Еліас Черіковер (Еліаху Черікоуер, Еліас Черікоуер, І.М. Черіковер) (1881 – 1943 роки) - історик іудаїзму та єврейського народу єврейського походження.

Еліас Черіковер
Народився 1881 рік
Полтава, Російська імперія
Помер 1943 (aged 61–62)
New York City
Країна Flag of Russia.svg Російська імперія
Flag of the United States (1912-1959).svg США[1]
Flag of Germany (1935–1945).svg Німецький рейх
Діяльність історик, публіцист
Знання мов російська[2] і їдиш[2]

БіографіяРедагувати

Ранні рокиРедагувати

Народився і виріс у місті Полтава (Україна). Батько Черіковера був піонером руху "Ховевей Сіон" [3].

Навчався у гімназії в Одесі, а потім вступив до університету в Санкт-Петербурзі.

Участь у російському революційному русі призвела до арешту на меншовицькій нараді під час революції 1905 року [4] Провів рік у в'язниці. [5] :260.

Опублікував свою першу статтю   у 1905 році на сторінках російськомовного сіоністського журналу "Єврейське життя" [6] :41 [4].

Протягом наступних десяти років писав переважно російською мовою. Після 1915 року більша частина його робіт була створена на ідиш [7] .

Черіковер сприяв появі російською мовою біографій і ряду інших статей Єврейської енциклопедії. Брав активну участь у Товаристві сприяння культурі серед євреїв Російської Імперії, освітньому та громадському об'єднанні, заснованому в 1863 році. Редагував журнал товариства і створив його історію, яка з'явилася у 1913 році. ("Історія товариства для поширення просвіти між євреями у Російській Імперії").

Під час Першої світової війни та жовтневого переворотуРедагувати

Під час Першої світової війни Черіковер мешкав у США. Прибув до Нью-Йорка влітку 1915 року. В цей час спілкувався з соціалістичним сіоністським лідером та лінгвістом їдишу Бер Борочовим, який був другом дитинства. Під впливом Борочова почав писати на ідиш для соціалістичних та націоналістично орієнтованих журналів [5] :261.

Повернувся до Російської Імперії після початку революції 1917 року.

Наприкінці 1918 року переїхав до Київа, в нову незалежну державу - УНР. За часів Української Народної Республіки етнічні меншини, включаючи євреїв, отримали певний рівень культурної та політичної автономії [4] [8]. Черіковер брав активну участь у Folks-Verlag (Народна преса), одному з кількох видавництв на ідиш, що діяли в Києві в той час.

Навесні 1919 року хвиля антиєврейського насильства поширилася на Україну і Черікоуер звернув свою увагу на збір документації про події в єврейських громадах, очоливши "Редакційну колегію збору та дослідження матеріалів, що стосуються погромів в Україні". [6]Karlip, Joshua M. (2013). The Tragedy of a Generation: The Rise and Fall of Jewish Nationalism in Eastern Europe. Cambridge, Mass.: Harvard University Press.</ref> [9] Серед його співробітників були Нохем Штіф, Яків Лещинський, Яків Зеєв Вольф Лацкі Бертольді та Нохем Гергель [10].

Життя у ЄвропіРедагувати

Коли у 1921 році більшовики окупували Україну, Черікоуер разом з іншими активістами їдишу Києва втекли з міста. Взявши з собою архів, поїхав до Берліна. [6]

У серпні 1925 року на конференції, що відбулася в Берліні, Черікоуер разом із Максом Вайнрайхом та Нохемом Штіфом став співзасновників єврейського науково-дослідного інституту YIVO, присвяченого східноєвропейській історії та культурі євреїв [11] Черікоуер став керівником Історичної секції нового інституту (одного з чотирьох дослідницьких підрозділів), яка провела своє установче засідання 31 жовтня 1925 року в квартирі Дубнова в Берліні. [12].

У 1926 - 1927 роках Черікоуер зіграв ключову роль у підготовці захисту Шолома Шварцбарда, якого судили в Парижі за вбивство українського лідера Симона Петлюри і який нібито мстився за роль Петлюри у здійснених погромах українськими формуваннями у 1919 році, під час Російської громадянської війни. [3] [6]Karlip, Joshua M. (2013). The Tragedy of a Generation: The Rise and Fall of Jewish Nationalism in Eastern Europe. Cambridge, Mass.: Harvard University Press.</ref> :179

Також Черіковер став відомим завдяки дослідженням Протоколів Сіонських старійшин у контексті Бернського процесу 1933–1935 років [3]. Він очолював групу істориків, що включала Володимира Бурцева та Сергія Сватікова, які збирали докази та давали свідчення обвинувачення щодо підробку Протоколів. [13].

Черікоуер продовжував очолювати Історичну секцію YIVO до 1939 року [14].

Під час Другої Світової війниРедагувати

З 1939 року Черіковер жив у Франції. Став співредактором журналу Oyfn sheydveg (На перехресті) [6]Karlip, Joshua M. (2013). The Tragedy of a Generation: The Rise and Fall of Jewish Nationalism in Eastern Europe. Cambridge, Mass.: Harvard University Press.</ref>

Коли в червні 1940 року німецькі війська вторглися у Францію, Черікоуер з родиною втік з паризької квартири та вирушили на південь країни. Їм вдалося отримати візи за допомогою американського відділення YIVO, і емігрувати до США у вересні 1940 року, оселившись у Нью-Йорку. [6]Karlip, Joshua M. (2013). The Tragedy of a Generation: The Rise and Fall of Jewish Nationalism in Eastern Europe. Cambridge, Mass.: Harvard University Press.</ref> Після прибуття до Нью-Йорка працював секретарем з питань досліджень у новій штаб-квартирі YIVO.

Помер у Нью-Йорку у 1943 році [15].

Особисте життяРедагувати

Дружина - Ребекка (Ріва) Черікоуер (уроджена Теплицька) (1884–1963), одружилися близько 1910 року. [3] [6]Karlip, Joshua M. (2013). The Tragedy of a Generation: The Rise and Fall of Jewish Nationalism in Eastern Europe. Cambridge, Mass.: Harvard University Press.</ref>

ПраціРедагувати

АнглійськоюРедагувати

  • «Єврейський мартиролог та єврейська історіографія». Щорічник їво з єврейських соціальних наук, вип. 1, 1946 рік, с. 9–23

ІдишРедагувати

  • Антисемітизм та погроми в Україні у 1917–1918 роках. Берлін: Yidisher literarisher farlag, 1923
  • Українські погроми 1919 року. Нью-Йорк: YIVO, 1965

Дивитися такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. ↑ LIBRIS — 2012.
  2. ↑ а б Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. ↑ а б в г "Tcherikower, Elias" (2007). Encyclopaedia Judaica, 2nd ed., vol. 19, p. 563. Detroit: Macmillan Reference USA.
  4. ↑ а б в Moss, Kenneth B. (2010, October 29). "Tsherikover, Elye [Архівовано 3 березня 2021 у Wayback Machine.]." YIVO Encyclopedia of Jews in Eastern Europe. Retrieved 2015-07-04.
  5. ↑ а б Karlip, Joshua M. (2008). "Between martyrology and historiography: Elias Tcherikower and the making of a pogrom historian." East European Jewish Affairs, 38(3), p. 257-280. doi: 10.1080/13501670802450863
  6. ↑ а б в г д е ж Karlip, Joshua M. (2013). The Tragedy of a Generation: The Rise and Fall of Jewish Nationalism in Eastern Europe. Cambridge, Mass.: Harvard University Press.
  7. ↑ Shulman, Elias (1966). Review of Di Ukrayner pogromen in yor 1919, by Elias Tcherikower. The Jewish Quarterly Review, 57(2), p. 159-166.
  8. ↑ Kuznitz, Cecile Esther (2014). YIVO and the Making of Modern Jewish Culture: Scholarship for the Yiddish Nation [Архівовано 17 червня 2016 у Wayback Machine.]. New York: Cambridge University Press. p. 26, 34.
  9. ↑ Kuznitz (2014), p. 26.
  10. ↑ Kuznitz (2014), p. 26, 35.
  11. ↑ Brenner, Michael (1996). The Renaissance of Jewish Culture in Weimar Germany. New Haven: Yale University Press. p. 195-196.
  12. ↑ Kuznitz (2014), p. 85.
  13. ↑ Melamed, Efim (2012). "'Immortalizing the Crime in History ...': The Activities of the Ostjüdisches Historisches Archiv (Kiev – Berlin – Paris, 1920–1940)." in J. Schulte, O. Tabachnikova, & P. Wagstaff (Eds.), The Russian Jewish Diaspora and European Culture, 1917–1937 (pp. 372–386). Leiden: Brill. p. 380-381.
  14. ↑ Petersen, Heidemarie (2004). "'Mir zen far zikh di geshikhte nit fun a historisher mumie': Die Historische Sektion des YIVO und die jüdische Geschichtsschreibung im Polen der Zwischenkriegszeit" (pp. 165–179). In Marina Dmitrieva and Heidemarie Petersen (Eds.), Jüdische Kultur(en) im neuen Europa: Wilna 1918–1939. Wiesbaden: Harrassowitz Verlag. p. 166.
  15. ↑ "Tcherikower" [untitled obituaries] (August 30, 1943). New York Times. "Yiddish Scientific Institute mourns the loss of its Research Secretary of the Section of History, Elias Tcherikower."

Зовнішні посиланняРедагувати

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Еліас_Черіковер&oldid=37523742