Елювій (від лат. eluo — вимиваю) — продукти вивітрювання гірських порід, що не переносяться агентом вивітрювання, а залишаються на місці утворення і зберігають якості материнської породи, утворюючи так звану кору вивітрювання.

ОписРедагувати

Елювій формується на горизонтальних поверхнях або на схилах, де слабко протікає денудація.

У залежності від характеру материнських гірських порід і типу вивітрювання продукти вивітрювання можуть мати різну структуру (від уламкової до глинистої) і склад (каоліни, руди заліза, марганцю, алюмінію, нікелю тощо).

Процес видалення матеріалів з геологічних або ґрунтових горизонтів називається елювіацією або вилуговуванням. Існує різниця у використанні цього терміна в геології та ґрунтознавстві. У ґрунтознавстві елювіація — це транспортування ґрунтового матеріалу з верхніх шарів ґрунту на нижні рівні шляхом просочування води вниз через горизонти ґрунту, а накопичення цього матеріалу (ілювіального відкладення) на нижніх рівнях називається ілювіацією[1][2]. У геології вилучений матеріал не має значення, а родовище (елювіальне родовище) є матеріалом, що залишився. Елювіація відбувається, коли кількість опадів перевищує випаровування.

До елювіальних рудних відкладень відносяться розсипні родовища вольфраму і золота, сформовані осіданням і збагаченням рахунок винесення речовин з меншою густиною.

Алмази у ґрунті, сформованому вивітрюванням кімберліту, каситеритові вкраплення та відкладення колумбіту-танталіту можуть бути розглянуті як елювіальні відкладення. Елювіальне родовище олова Пітінга (Бразилія) є одним із найбільших у світі. Супергенне збагачення багатого апатитом карбонатиту в Онтаріо (США) призвело до утворення значних елювіальних родовищ фосфатної руди.

Поширення в УкраїніРедагувати

Елювіальні утворення поширені на всій території України.

В Українських Карпатах і Кримських горах на крутих схилах вони представлені грубоуламковим матеріалом. На відносно пологих схилах на елювії формуються ґрунти.

На річкових терасах — молода каолінова кора вивітрювання.

На кристалічних породах Українського щита розвинута потужна (до 60 м і більше) каолінова, рідше латеритна, кора вивітрювання (ортоелювій).

У Дніпровсько-Донецькій і Причорноморській западинах, Донецькому прогині, Волино-Подільській монокліналі поширені кори вивітрювання, утворені на осадових породах (метаелювій).

Своєрідні елювіальні висококремнієві пухкі утворення трапляються на карбонатних породах (півд.-зах. схили Українського щита, Львівська крейдова западина).

Всього на території України виявлено понад 16 різновікових горизонтів викопного елювію.

Див. такожРедагувати

ЛітератураРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Glossary of Soil Science Terms. Soil Science Society of America. Архів оригіналу за 27 вересня 2006. Процитовано 10 листопада 2006. 
  2. Glossary of Terms. PhysicalGeography.net. Архів оригіналу за 25 січня 2019. Процитовано 11 листопада 2006.