Ельчин Сафарлі
| Ельчин Сафарлі | ||||
|---|---|---|---|---|
| азерб. Elçin Səfərli | ||||
 | ||||
| Народився |
12 березня 1984 (40 років) Баку, Азербайджанська РСР, СРСР | |||
| Країна |
 Азербайджан | |||
| Діяльність | письменник, журналіст | |||
| Мова творів | російська | |||
| Роки активності | 2008 — тепер. час | |||
| Magnum opus | «Солодка сіль Босфора» (2008) | |||
| Сайт: elchinsafarli.net | ||||
|
| ||||
 Ельчин Сафарлі у Вікісховищі | ||||
 Висловлювання у Вікіцитатах | ||||
Ельчин Сафарлі (азерб. Elçin Səfərli) — сучасний азербайджанський письменник та журналіст. У своїх книгах розповідає про східні традиції, культуру, побут та кохання. Насамперед відомий як автор роману «Солодка сіль Босфору» (2008), в центрі сюжету якого — журналіст із Баку та «місто душі» Стамбул.
Під час російсько-української війни, що розпочалася 24 лютого 2022 року, не засудив російську агресію.
Біографія ред.
Народився 12 березня 1984 року в Баку, Азербайджан. З дванадцяти років під псевдонімом публікував невеличкі розповіді у молодіжних газетах[яких?]. З шістнадцяти років працював у друкованих ЗМІ[яких?]}, вступив до університету[якого?] на журналістський факультет. Останні декілька років займався тележурналістикою, співпрацював із турецькими телеканалами[якими?]. Сафарлі — професійний журналіст, лауреат цілого ряду молодіжних літературних конкурсів[яких?]. Протягом тривалого часу жив у Стамбулі, тому події його перших романів відбувається саме у Туреччині. 2011 року про Сафарлі зняли короткометражний фільм «Наодинці зі всіма» (рос. «Наедине со всеми»; режисер Сергій Сараханов).[1][2]
Переклади українською ред.
- Ельчін Сафарлі. Про море мені розкажи. — Book Chef, 2017. — 272 с. — ISBN 978-617-7347-89-6.
- Ельчін Сафарлі. Чекай удома, коли повернуся. — Book Chef, 2018. — 288 с. — ISBN 978-617-7559-12-1.
- Ельчін Сафарлі. Дім, де жевріє світло. — Book Chef, 2019. — 288 с. — ISBN 978-617-7764-26-6.
Бібліографія ред.
- 2008 — «Сладкая соль Босфора» — «Солодка сіль Босфору»;
- 2008 — «Туда без обратно» — «Туди без повернення»;
- 2009 — «Я вернусь» — «Я повернусь»;
- 2010 — «Мне тебя обещали» — «Мені тебе обіцяли»;
- 2010 — «…Нет воспоминаний без тебя» — «…Нема спогадів без тебе»;
- 2010 — «Тысяча и две ночи: Наши на Востоке» (збірка оповідань) — «Тисяча і дві ночі»;
- оповідання «Там, где должна быть» — «Там, де повинна бути»;
- повість «Запрет на себя» — «Заборона на себе»;
- 2010 — Оповідання «Угол её круглого дома» у збірці «Контурные карты для взрослых» (укладач Алмат Малатов) — «На розі її круглого будинку» зі збірки «Контурні карти для дорослих»;
- 2012 — «Легенды Босфора» — «Легенди Босфору»;
- 2012 — «Если бы ты знал…» — «Якщо б ти знав»;
- 2013 — «Рецепты счастья» — «Рецепти щастя»;
- 2012 — «Когда я без тебя» (авторська збірка; у співавторстві з Я. Шакуновою) — «Коли я без тебе»;
- 2015 — «Я хочу домой» — «Я хочу додому»;
- 2016 — «Расскажи мне о море» — «Про море мені розкажи»;
- 2017 — «Когда я вернусь, будь дома» — «Чекай удома, коли повернуся».
- 2019 — «Дом, в котором горит свет» — «Дім, де жевріє світло»
Примітки ред.
- ↑ Наедине со всеми. Эльчин Сафарли в коротком метре. [Архівовано 11 вересня 2017 у Wayback Machine.] 1NEWS.AZ, Баку, 30.11.2011
- ↑ Наедине со всеми. Эльчин Сафарли в коротком метре — ВИДЕО — Рамблер-Новости. Архів оригіналу за 16 січня 2014. Процитовано 16 січня 2018.
Посилання ред.
| Вікіцитати містять висловлювання від або про: Ельчин Сафарлі |