Вікіпедія

Івлін Лінтотт

вчитель, футболіст, військовик
(Перенаправлено з Евелін Генрі Лінтотт)

Івлін Генрі Лінтотт (англ. Evelyn Henry Lintott; 1 листопада 1883, Годалмінг, Суррей, Велика Британія — 1 липня 1916, Сомма, Пікардія, Франція) — англійський учитель, футболіст і профспілковий діяч. Гравець національної і аматорської збірних Англії. Під час Першої світової війни — офіцер британської армії, учасник операції на Суецькому каналі і битви на Соммі.

Ф
Івлін Лінтотт
Івлін Лінтотт
Івлін Лінтотт
Особисті дані
Народження 1 листопада 1883(1883-11-01)
  Годалмінг[en], Велика Британія
Смерть 1 липня 1916(1916-07-01) (32 роки)
  Сомма, Пікардія, Франція
Зріст 178 см
Громадянство Велика Британія
Позиція півзахисник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1899–1908 Англія «Вокінг» ? (?)
1906–1907 Англія «Плімут Аргайл» 2 (0)
1907–1908 Англія КПР (Лондон) 35 (1)
1908–1912 Англія «Бредфорд Сіті» 53 (2)
1912–1914 Англія «Лідс Сіті» 43 (1)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
1907–1908 Англія Англія (аматори) 5 (0)
1908–1909 Англія Англія 7 (0)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

Дитинство та юність ред.

Народився у родині Артура і Елеонори Лінтотт. Батько займався торгівлею свійською худобою. Івлін був другою дитиною з п'яти; старший брат Фредерік стане журналістом, буде працювати у газеті «Бредфорд Дейлі Телеграф». Мешкала сім'я у Фарнкомбі (Суррей). Навчався в гімназії короля Едуарда VI (Гілфорд)[1][2].

Футбольну кар'єру розпочав у сезоні 1899/1900 виступами за клуб «Вокінг» з ліги Західного Суррею. Спочатку виступав у нападі, але через дефіцит гравців середини поля перекваліфікувався у півзахисника[3]. 1905 року переїхав до міста Ексетер, адміністративного центру графства Девон і протягом двох років здобував педагогічну освіту в коледжі Святого Луки. У вихідні дні приїздив до Вокінга і продовжував захищати кольори місцевої футбольної команди[1][2].

Південна ліга ред.

В сезоні 1906/07 провів два матчі за клуб «Плімут Аргайл» з Південної футбольної ліги. 1907 року отримав посаду вчителя у лондонській школі Олдфілд-роуд. Паралельно продовжував грати у футбол. 7 вересня дебютував за «Квінз Парк Рейнджерс» у матчі проти «Нью-Бромптон». Столична команда впевнено провела сезон і стала переможцем Південної ліги[4][5]. Одним з партнерів Лінтотта був Фредерік Пентланд, майбутній тренер «Атлетіка» (Більбао) та декількох інших іспанських клубів.

Того року відбувся перший розіграш суперкубка, в якому «Квінз Парк Рейнджерс» грав проти клубу «Манчестер Юнайтед», чемпіона більш потужної Футбольної ліги. 27 квітня 1908 року на «Стемфорд Бридж» була зафіксована нічия: на початку гри Френк Кеннон вивів лондонців уперед, а на 60-й хвилині рахунок зрівняв Біллі Мередіт. У другому матчі, який відбувся 29 серпня, «манкуніанці» здобули переконливу перемогу 4:0 (голи: Джиммі Тернбулл (3), Джордж Волл) і стали першими переможцями в історії цього турніру.[1]

Своєю грою Івлін Лінтотт зацікавив керівництво команди «Бредфорд Сіті». Клуб став переможцем другого дивізіону і намагався підсилити свій склад: вони запропонували «рейнджерам» 1000 фунтів стерлінгів. Столичний колектив знаходився у скрутному фінансовому стані і контракт за перехід Лінтотта мав істотно покращити становище. Але за тогочасними правилами колишній клуб міг отримати кошти лише за футболіста-професіонала. Шкільний учитель підписав професіональний контракт з КПР, лондонці отримали гроші, а він поїхав до Бредфорда.[2]

У збірних ред.

Професійна ліга в Англії була створена 1888 року, але за клуби продовжували виступати аматори. Найбільш відомими серед них на початку XX століття були лікар-бактеріолог Дік Руз[en] і архітектор Вів'єн Вудворд[6][7][8]. 1906 року була створена аматорська збірна Англії, яка провела першу гру на стадіоні «Парк де Пренс» проти команди Франції 1 листопада того ж року. Матч завершився перемогою гостей з рахунком 15:0, сім голів забив Стенлі Гарріс[en] («Корінтіан»[en]) і чотири — Вів'єн Вудворд («Тоттенгем»)[9].

Наступного року до виступів за аматорську збірну почав залучатися Івлін Лінтотт. У грудні зіграв у двох товариських матчах проти Ірландії[10] і Нідерландів, а навесні 1908 року — ще три з командами Франції, Бельгії і Німеччини. Всі поєдинки завершилися перемогами із загальною різницею забитих і пропущених м'ячів 43:6. Влітку він підписав професіональний контракт з «Бредфорд Сіті» і вже не мав змоги захищати кольори цієї команди[4].

15 лютого 1908 року вперше зіграв за національну збірну, яка на той час брала участь лише в домашньому чемпіонаті Великої Британії. У Белфасті команда Ірландії вдало захищалася і гості забезпечили собі перевагу лише в останні десять хвилин завдяки влучним пострілам Джорджа Гілсдона і Вів'єна Вудворда[11]. У другому турі Лінтотт персонально діяв проти лідера збірної Уельсу Біллі Мередіта і не дав тому зіграти у притаманній манері. Щоправда, головною причиною перемоги з рахунком 7:1 став струс мозку у голкіпера валлійців Діка Руза, який був змушений залишити поле у другій половині першого тайму[12]. За тогочасними футбольними правилами заміни не дозволялися і англійці до завершення матчу мали перевагу на одного гравця. 4 квітня збірні Шотландії і Англії зіграли внічию на «Гемпден-Парку» і обидві команди стали переможцями 25-ї першості Великої Британії. На матчі були присутні більше 121 000 глядачів[13]. У червні відбулося перше турне національної збірної по континентальній Європі, але Лінтотт у ньому участі не брав[14].

Домашній чемпіонат Великої Британії

Чемпіонат-1908[en] Чемпіонат-1909[en]
М Команда І О М Команда І О
1   Англія 3 5 1   Англія 3 6
  Шотландія 3 5 2   Уельс 3 4
3   Ірландія 3 2 3   Шотландія 3 2
4   Уельс 3 0 4   Ірландія 3 0

У турнірі 1909 року англійці здобули три перемоги і знову стали переможцями, а Лінтотт зіграв у двох матчах проти збірних Ірландії і Шотландії. У першій грі результат забезпечили голи Джорджа Гілсдона і Вів'єна Вудворда, а в другій — Джорджа Волла[en] з «Манчестер Юнайтед»[15][16]. Наприкінці травня поїхав у турне до Центральної Європи. На поле виходив у двох перших поєдинках проти команди Угорщини, а за перебігом подій гри з Австрією спостерігав з лави запасних. Загалом за національну збірну провів сім офіційних матчів: 6 перемог, 1 нічия, різниця м'ячів — 29:7[14].

Статистика виступів у збірних

№ Дата Місто Господарі Рахунок Гості Турнір
Аматорська збірна
1 07.12.1907 Лондон Англія   6:1   Ірландія[10] ТМ
2 21.12.1907 Дарлінгтон Англія   12:2   Нідерланди ТМ
3 23.03.1908 Лондон Англія   12:0   Франція ТМ
4 18.04.1908 Брюссель Бельгія   2:8   Англія ТМ
5 20.04.1908 Берлін Німеччина   1:5   Англія ТМ
Національна збірна
1 15.02.1908 Белфаст Ірландія   1:3   Англія ЧБ
2 16.03.1908 Кардіфф Уельс   1:7   Англія ЧБ
3 04.04.1908 Глазго Шотландія   1:1   Англія ЧБ
4 13.02.1909 Бредфорд Англія   4:0   Ірландія ЧБ
5 03.04.1909 Лондон Англія   2:0   Шотландія ЧБ
6 29.05.1909 Будапешт Угорщина   2:4   Англія ТМ
7 31.05.1909 Будапешт Угорщина   2:8   Англія ТМ

Цікаві факти:

Футбольна ліга ред.

Дебют у першому дивізіоні виявився для «Бредфорд Сіті» складним, у стартових 12 матчах клуб набрав шість очок, забив сім голів і знаходився на останньому 20-му місці. 21 листопада 1908 року «Бредфорд Сіті» поступився «Манчестер Юнайтед» (2:0) і того ж дня був підписаний контракт з Івліном Лінтоттом. У другому колі команда грала краще і змогла піднятися на 18-ту позицію, яка давала можливість продовжити виступи в еліті клубного англійського футболу, а до другого дивізіону вилетіли «Манчестер Сіті» та «Лестер Сіті».[22][14]

У наступних трьох сезонах «Бредфорд Сіті» завершував чемпіонат у першій половині турнірної таблиці, а найбільшим досягненням того складу стала перемога у Кубку Англії 1910/11[en]. Але у розіграші цього турніру Лінтотт участі не брав, йому у той час почали дошкуляти травми. У Бредфорді йому запропонували роботу на фабриці з виготовлення спортивного одягу, але він знайшов місце вчителя у школі Дадлі Гілл[23].

У 1911—1912 роках очолював «Асоціацію футболістів і тренерів». Цю профспілку заснували 2 грудня 1907 року Біллі Мередіт і Чарлі Робертс[en] (гравці клубу «Манчестер Юнайтед»). Її метою було скасування максимального рівня заробітної плати у чотири фунти і збільшення виплат футболістам під час переходів з однієї команди до іншої. Разом зі старшим братом Фредеріком працював над газетою цього об'єднання Football Player Magazine[24][2].

1912 року молодий тренер Герберт Чепмен запросив Лінтотта до складу своєї команди, його обрали капітаном «Лідс Сіті». Чемпіонат 1912/13 став найкращим у його спортивній біографії: у першості відіграв у всіх матчах, а клуб піднявся з 19-го на 6-те місце (у порівнянні з попереднім турніром). Наступного сезону знову почали дошкуляти травми, він провів декілька матчів, передав капітанську пов'язку Джиммі Спірсу[en] і завершив футбольну кар'єру. Всього провів у першому дивізіоні 53 матчі, у другому — 43, у Кубку Англії — 6[3][25].

Статистика клубних виступів:

Сезон Команда Чемпіонат Кубок
Л І Г І Г
1899/04 «Вокінг» ЛЗС
1904/05 «Вокінг» ЛЗС 32 27
1905/06 «Вокінг» ЛЗС
Усього за «Вокінг»
1906/07 «Плімут Аргайл» ПФЛ 2 0
1907/08 «Квінз Парк» ПФЛ 35 1 2[26] 0
Усього в Південній лізі 37 1 2 0
1908/09 «Бредфорд Сіті» Д-1 20 1 2 0
1909/10 «Бредфорд Сіті» Д-1 24 1 2 0
1910/11 «Бредфорд Сіті» Д-1 7 0
1911/12 «Бредфорд Сіті» Д-1 2 0
Усього за «Бредфорд» 53 2 4 0
1912/13 «Лідс Сіті» Д-2 38 1 1 0
1913/14 «Лідс Сіті» Д-2 5 0 1 0
Усього за «Лідс» 43 1 2 0

Війна ред.

Військовик
Приналежність   Велика Британія
Роки служби 1914—1916
Звання лейтенант[27]
Формування 15-й батальйон Західно-Йоркширського полку
Війни / битви Перша світова війна
Синайсько-Палестинська кампанія
Битва на Соммі

4 серпня 1914 року Велика Британія оголосила війну Німецькій імперії. Військовий міністр лорд Кітченер вважав, що Британська імперія не зможе брати участь у тривалій війні лише за допомогою існуючих на той час регулярних військ, і тому по всій державі розпочався набір добровольців під гаслом «Ви необхідні своїй країні»[28].

14 вересня 1914 року шкільний вчитель Івлін Лінтотт записався у Лідсі до 15-го батальйону Західно-Йоркширського полку. Це формування також відоме як «Товариші з Лідсу»[29][30][31] і вважається одним з перших у так званій «Армії Кітченера»[en]. Незабаром Лінтотт отримав звання сержанта, а 20 грудня 1914 року став першим лейтенантом британської армії з осередку колишніх професіональних футболістів[27][32]. У цьому батальйоні також служив відомий гравець у крикет лейтенант Вільям Бут[en].

У грудні наступного року його частину направляють для захисту найважливішої транспортної артерії на всьому Близькому Сході — Суецького каналу від військ Османської імперії, які захопили Синайський півострів. У Єгипті 15-й батальйон перебував три місяці і в березні 1915 року був переведений на Західний фронт, до Франції[25].

1 липня 1916 року розпочалася наступальна операція на річці Сомма у Північній Франції. «Товариші з Лідсу» отримали наказ зайняти село Серре. Взвод Лінтотта потрапив під шквальний вогонь, лейтенант намагався продовжити наступ, але під час третьої спроби загинув від кулеметної черги у груди. Тіло лейтенанта Лінтотта залишилося на полі бою. Місце поховання невідоме. Особисті речі, у тому числі три книги і 78 фунтів стерлінгів, були відправлені матері у Суррей. Його ім'я викарбувано на пам'ятнику меморіалу загиблим британським воякам у французькому місті Тьєпваль[1][14].

Молодший брат капрал Кіт Лінтотт служив у Королівському новозеландському інженерному корпусі[33]. Загинув 23 вересня 1916 року, у віці 21 року[34].

  •  
    Агітаційний плакат часів Першої світової війни, із закликом вступати до британського війська.
  •  
    Пам'ятник учасникам світових воєн у Лідсі.
  •  
    Меморіал у французькому місті Тьєпваль.

Спортивні досягнення ред.

Примітки ред.

  1. ↑ а б в г Івлін Лінтотт (анг.) . The Mighty Leeds. Архів оригіналу за 31 січня 2018. Процитовано 24 березня 2018.
  2. ↑ а б в г Івлін Лінтотт (анг.) . Leeds United F.C. History. Архів оригіналу за 30 жовтня 2017. Процитовано 16 березня 2018.
  3. ↑ а б Команды лейтенанта. Как стать настоящей легендой английского футбола, не бросая профессию учителя (рос.) . Еженедельник «Футбол-Хоккей» (15.05.2015). Архів оригіналу за 21 березня 2018. Процитовано 20 березня 2018.
  4. ↑ а б Івлін Лінтотт (анг.) . Godalming Museum. Архів оригіналу за 7 липня 2017. Процитовано 16 березня 2018.
  5. ↑ Південна футбольна ліга (анг.) . RSSSF. Архів оригіналу за 2 жовтня 2018. Процитовано 31 березня 2018.
  6. ↑ Контракт на особых условиях, личное шоу и звёздная жизнь. Как любители играли в футбол (рос.) . Footballhd.ru. Архів оригіналу за 10 квітня 2018. Процитовано 23 березня 2018.
  7. ↑ Вратарь, готовый к бою. История Дика Руза — голкипера, заигравшегося со смертью (рос.) . Sports.ru. Архів оригіналу за 10 квітня 2018. Процитовано 23 березня 2018.
  8. ↑ Вівіан Вудворд (укр.) . Football.ua. Архів оригіналу за 9 квітня 2018. Процитовано 23 березня 2018.
  9. ↑ а б Статистика аматорської збірнї Англії (1906–1939) (анг.) . England Football Online. Архів оригіналу за 21 березня 2019. Процитовано 23 березня 2018.
  10. ↑ а б Аматорська збірна Ірландії з футболу (1906—1974) (анг.) . NIFG. Архів оригіналу за 30 березня 2018. Процитовано 30 березня 2018.
  11. ↑ Ірландія — Англія (1908) (анг.) . England Football Online. Архів оригіналу за 9 квітня 2018. Процитовано 23 березня 2018.
  12. ↑ Уельс — Англія (1908) (анг.) . England Football Online. Архів оригіналу за 10 квітня 2018. Процитовано 23 березня 2018.
  13. ↑ Шотландія — Англія (1908) (анг.) . England Football Online. Архів оригіналу за 10 квітня 2018. Процитовано 23 березня 2018.
  14. ↑ а б в г Івлін Лінтотт (анг.) . England Football Online. Архів оригіналу за 16 березня 2018. Процитовано 23 березня 2018.
  15. ↑ Англія — Ірландія (1909) (анг.) . England Football Online. Архів оригіналу за 10 квітня 2018. Процитовано 23 березня 2018.
  16. ↑ Англія — Шотландія (1909) (анг.) . England Football Online. Архів оригіналу за 10 квітня 2018. Процитовано 23 березня 2018.
  17. ↑ Вів'єн Вудворд (анг.) . RSSSF. Архів оригіналу за 27 серпня 2014. Процитовано 23 березня 2018.
  18. ↑ Футбольна збірна Великої Британії на Олімпіаді-1908 (анг.) . Sports Reference.com. Архів оригіналу за 24 січня 2010. Процитовано 23 березня 2018.
  19. ↑ Хавин Б. Н. Всё об олимпийских играх. — 2-е изд., доп. — М.: Физкультура и спорт, 1979. С.449. (рос.)
  20. ↑ «Квінз Парк Рейнджерс» (анг.) . England Football Online. Архів оригіналу за 13 січня 2019. Процитовано 23 березня 2018.
  21. ↑ «Бредфорд Сіті» (анг.) . England Football Online. Архів оригіналу за 13 січня 2019. Процитовано 23 березня 2018.
  22. ↑ Чемпіонат Англії 1908/09 (рос.) . WildStat.ru. Архів оригіналу за 28 березня 2018. Процитовано 27 березня 2018.
  23. ↑ Англійською мовою: Dudley Hill (анг.) . The Royal British Legion. Архів оригіналу за 16 березня 2018. Процитовано 28 березня 2018.
  24. ↑ Івлін Лінтотт (анг.) . Spartacus Educationals. Архів оригіналу за 16 березня 2018. Процитовано 28 березня 2018.
  25. ↑ а б Івлін Лінтотт (анг.) . Football and the First World War. Архів оригіналу за 16 березня 2018. Процитовано 28 березня 2018.
  26. ↑ Суперкубок Англії з футболу 1908 року.
  27. ↑ а б Згідно сайту «Spartacus Educationals» йому присвоїли звання другого лейтенанта, у всіх інших джерелах — лейтенанта («Football and the First World War», «The Royal British Legion», «Kieranrobinson.com») (анг.) . Spartacus Educationals. Архів оригіналу за 16 березня 2018. Процитовано 30 березня 2018.
  28. ↑ Англійською мовою: Your country needs you [Архівовано 21 березня 2018 у Wayback Machine.]
  29. ↑ Англійською мовою: Leeds Pals
  30. ↑ Leeds Pals. — Pen & Sword Books Limited 47 Church Street, Barnsley South Yorkshire S70 2AS, 1991 — C.23 ISBN 0-85052-335-4 (англ.)
  31. ↑ Hugh Sebag-Montefiore. Soome: Into the Breach — The Belknap Press of Harvard University Press, Cambridge, Massachusetts, 2016 — C.85 ISBN 978-0-674-54519-9 (англ.)
  32. ↑ Івлін Лінтотт — перший лейтенант серед футболістів (анг.) . Kieranrobinson.com. Архів оригіналу за 17 березня 2018. Процитовано 30 березня 2018.
  33. ↑ Англійською мовою: Corps of Royal New Zealand Engineers
  34. ↑ Івлін Лінтотт (анг.) . The Royal British Legion. Архів оригіналу за 16 березня 2018. Процитовано 30 березня 2018.

Посилання ред.


Ця стаття належить до добрих статей української Вікіпедії.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Івлін_Лінтотт&oldid=38144693