Діброва (Калуський район)
Дібро́ва — село в Войнилівській громаді Калуського району Івано-Франківської області України, розміщене у верхів'ях річки Буркач.
| село Діброва | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Івано-Франківська область |
| Район | Калуський район |
| Тер. громада | Войнилівська громада |
| Код КАТОТТГ | UA26060110020025813 |
| Основні дані | |
| Перша згадка | 1578 |
| Населення | 178 |
| Площа | 9,87 км² |
| Густота населення | 18,03 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 77311 |
| Телефонний код | +380 03472 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°11′17″ пн. ш. 24°27′34″ сх. д. / 49.18806° пн. ш. 24.45944° сх. д. |
| Водойми | річка Буркач |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 77310, Івано-Франківська обл., Калуський район, с. Лука, вул. М. Грушевського, 98 |
| Карта | |
  Діброва | |
 Діброва | |
| Мапа | |
| |
Історія
ред.У люстрації 1578 року село Діброва позначене як володіння Пресминських «Дубровляни» поряд із суміжною Довжкою (стор. 86: Dolha Minor et Dubrowlany, tenutae Przessmynskich), що цілком можливо спричинене неточністю писаря при перекладі на польську мову місцевої української назви для внесення в документ.
У 1880 році — присілок села Томашівці Калуського повіту, більшістю земель володіла родина Суходольських[1].
У 1939 році село належало до Калуського повіту, проживало 670 мешканців (585 українців, 70 польських колоністів, 10 латинників і 5 євреїв)[2]. В лютому 1940 року село включене до Войнилівського району (була утворена сільрада) і було в його складі до приходу угорців у червні 1941 р., та після повернення радянських військ у липні 1944 р. аж до ліквідації району в грудні 1962 р.
Як і в решті сіл Галичини, московські окупанти терором придушували опір жителів села[3]. В селі похований крім інших Марків Іван Дмитрович «Сорока» (1924-06.04.1946) з Топільського — ад’ютант сотенного «Ґонти».[4]
12 червня 1951 р. під приводом попереднього злиття колгоспів у колгосп «Перемога» Войнилівський райвиконком рішенням № 320 ліквідував Дубрівську сільраду з приєднанням до Довжівської сільради.
Соціальна сфера
ред.- Церква Успіння Пресвятої Діви Марії (Богородиці) (храмове свято 28 серпня) збудована 1904 року, пам'ятка архітектури місцевого значення № 761[5]. Австрійська армія конфіскувала в серпні 1916 р. у місцевій церкві 4 давні дзвони діаметром 74, 35, 32, 25 см, вагою 185, 19, 12, 10 кг, виготовлені в 1905, 1839, 1748 рр. Після війни польська влада отримала від Австрії компенсацію за дзвони, але громаді села грошей не перерахувала.[6]
- Народний дім.[7]
- Школа на 40 місць.
- ФАП.
- 95 дворів, 165 мешканців.
Вулиці
ред.У селі є вулиці[8]:
- Безруких
- Івана Котляревського
- Лесі Українки
Примітки
ред.- ↑ Географічний словник Королівства Польського, 1880, т. I, стор. 927, 15). Архів оригіналу за 7 березня 2016. Процитовано 30 листопада 2014.
- ↑ Володимир Кубійович. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939, стор. 32 — Вісбаден, 1983. — 205 с.
- ↑ Три зустрічі зі смертю Насті Поприч. Архів оригіналу за 8 серпня 2016. Процитовано 18 січня 2016.
- ↑ Шкіль. Олег. Інтерактивна карта “Рожнятівщина. Слідами нескорених”
- ↑ Церква Успіння Пр. Богородиці. Архів оригіналу за 16 серпня 2016. Процитовано 30 червня 2016.
- ↑ Австро-Угорщина реквізувала з храмів Калущини 355 дзвонів. — «Вікна», 2017.11.20. Архів оригіналу за 1 жовтня 2019. Процитовано 26 вересня 2019.
- ↑ У Діброві відкрили меморіальну дошку загиблому Герою Андрієві Кравцю (Фото)
- ↑ Довідник геонімів району // Інформаційний портал Калуського району. Архів оригіналу за 3 грудня 2016. Процитовано 26 червня 2012.
|
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |