Відкрити головне меню

Микола Дмитрович Дятленко
Народився 26 листопада 1914(1914-11-26)
Куличка
Помер 1996(1996)
Діяльність перекладач
Alma mater Київський університет
Сфера інтересів історія
Науковий ступінь кандидат історичних наук
Нагороди
Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора Орден Червоної Зірки
Орден Вітчизняної війни I ступеня

Микола Дмитрович Дятленко (26 листопада 1914, Куличка — 1996) — український історик, дослідник історії України періоду Другої світової війни, кандидат історичних наук; перекладач, член Спілки письменників України[1].

БіографіяРедагувати

Народився 26 листопада 1914 року в селі Куличці (нині Лебединського району Сумської області)[2]. Учасник німецько-радянської війни, напередодні якої був студентом факультету західних мов і літератур Київського університету. Проходив службу при 7-му відділі Політуправління ряду фронтів, який займався агітацією ворожих військ здаватися в полон та співпрацювати. Микола Дмитрович брав безпосередню участь у цій роботі, зокрема був літературним працівником газети для німецьких солдатів «Солдатська правда». Був перекладачем на допиті генерал-фельдмаршала Паулюса[3]. За бойові заслуги нагороджений двома орденами Червоного Прапора, орденами Вітчизняної війни І ступеня, Червоної Зірки, сімома медалями[1].

1946 року закінчив філологічний факультет Київського державного університету. У 19461950 роках працював у Міністерстві закордонних справ УРСР, у 19501951 роках — завідувач відділу журналу «Україна», у 19511952 роках — редактор журналу «Більшовик України». 1955 року закінчив Академію суспільних наук при ЦК КПРС, де спеціалізувався в галузі історії міжнародних відносин і світового робітничого та національно-визвольного руху. У 1955 році захистив кандидатську дисертацію на тему: «Боротьба СРСР проти використання Сполученими Штатами Америки ООН як засобу агресії проти Китаю та Кореї (1950–1953 рр.)». У 19551959 роках — редактор журналу «Комуніст України», завідувач редакцією «Української радянської енциклопедії», у 19591964 роках — на творчій роботі (літератор-перекладач). У 19641974 роках — старший науковий співробітник відділів історії зарубіжних країн Сходу, нової та новітньої історії, Великої Вітчизняної війни Інституту історії АН УРСР. У цей період був співавтором праць:

  • Україна і Близький та Середній Схід. — Київ, 1968;
  • Міжнародна солідарність в боротьбі проти фашизму. 1933–1945 рр. — Київ, 1970[2].

З 1974 року на творчій роботі. Помер у 1996 році[4].

ПриміткиРедагувати

  1. а б Лебединська районна держадміністрація. Архів оригіналу за 18 травень 2013. Процитовано 15 травень 2013. 
  2. а б Інститут історії України НАН України[недоступне посилання з липень 2019]
  3. Газета Київського національного університету імені Тараса Шевченка[недоступне посилання з липень 2019]
  4. Центральний державний архів-музей літератури і мистецтва України[недоступне посилання з травень 2019]

ЛітератураРедагувати

  • Вчені Інституту історії України: Біобібліографічний довідник / Серія «Українські історики». — Випуск 1. — Київ, 1998.