Дьозо Шомодьї

угорський художник

Дьозо Шомодьї (угор. Somogyi Győző) (Будапешт, 28 липня 1942) видатний[hu] угорській художник та графічний дизайнер, нагороджений Кошутською преміїєю. Досліджує та малює угорські історичні костюми, народну архітектуру. Член Угорської академії мистецтв[hu] (1997).

Дьозо Шомодьї

Somogyi Győző.PNG

Народження 28 липня 1942(1942-07-28) (77 років)
Будапешт, Королівство Угорщина
Громадянство Flag of Hungary.svg Угорщина
Релігія Римо-католицька церква
Діяльність священник, письменник, художник, графічний дизайнер
Нагороди

CMNS: Дьозо Шомодьї у Вікісховищі

БіографіяРедагувати

Батьки — Віктор Шомодьї і Роза Борзак. У 1956—60 навчався у вищій школі образотворчого мистецтва. У період з 1960 по 1964 рр. працював допоміжним працівником у друкарні «Кошут»[hu], пізніше вже як кваліфікований робітник. Обравши священство, між 1962—1968 навчався у будапештській Академії католицької теології. У 1967 році був рукоположений у священики. У 1968 році отримав степень доктора з церковної історії. З 1968 по 1975 рр. був практикуючим священиком. У період з 1971 по 1975 рр. був помічником у каплиці на вулиці Томо.

У 1972 році Марко Дьордь показав Шомодьї мистецтво трафаретного друку. У 1970-х роках побував у Парижі, Риму, Румунії та найбільше вплинула на нього як на митця поїздка у Грецію у 1980-х. З 1973 року організовує графічні виставки і з того часу є членом Фонду мистецтв та Угорської асоціації образотворчого мистецтва. У 1975 році Шомодьї вийшов з церковного ордену і став вільним художником. З 1980 року малює свої перші твори. З 1985 року займається землеробством у Салфьольді. З 1997 року є членом Угорської Академії мистецтв, з 2004 року є членом правління. Член екологічного товариства басейну Калі.

Теми мистецтва Шомодьї витягнуті з природи, повсякденного життя, біблійних і військово-історичних подій. Це традиційний історико-фольклорний стиль, але тенденції стилю 20-го століття, включаючи конструктивістське мистецтво, також вплинули на нього, особливо на його пейзажі. Найбільшим його твором є живопис портретів 100 угорських військово-історичних особистостей (1986—1996), у вигляді залі Угорських героїв, представленої на виставках і книгах.[1] «Зал портретів угорських героїв від короля Аттіли до Малетера бажає вшанувати пам'ять героїв, які захищали свою батьківщину під час нашої бурхливої історії. Художник з особливою ретельністю намалював одяг зображуваних людей: уніформа, зброя, герби, нагороди — їх ретельна проработка потребувала серйозного попереднього дослідження».[2] Також Дьозо Шомодьї написав та проілюстрував серію книжок присвячених угорським воякам минулого — від стародавніх угрів, до війська Угорської народної республіки.

Виставки (вибірково)Редагувати

ОсобистіРедагувати

 
Портрет Балажа Мадьяра[hu] з галереї угорських героїв

ГруповіРедагувати

  • 2006 • Великі повертачі[3] культурний центр Надькереш Арані Янош, Надькереш
  • 2008 • Сонячні вуличні хлопці — 12 художників відгукнулися на 12 художніх фільмів Дьордя Сом'яша, галерея Форрас, Будапешт

КартиниРедагувати

КнигиРедагувати

  • Лицарі в обладунках (Páncélos lovagok; у співавторстві з Ференцом Бодором (1983))
  • Армія війни за незалежність (A szabadságharc hadserege; у співавторстві з Золтаном Барчі (1986))
  • Угорські гусари (Magyar huszárok (1987))
  • За короля і батьківщину (Királyért és hazáért; у співавторстві з Золтаном Барчі (1990))
  • Басейн Калі (Káli medence (1992))
  • Внутрішня виставка (Belső tárlat (1993))
  • Тихань (Tihany; у співавторстві (1995))
  • Військо князівства Трансільванія (Az erdélyi fejedelemség hadserege; у співавторстві з Яношом Сабо (1996))
  • Портретна зала угорських героїв (Magyar hősök arcképcsarnoka (1996))
  • Угорсько-візантійські війни (Magyar-bizánci háborúk; у співавторстві з Яношом Сабо (1998))
  • Велика гусарська книга (Nagy huszárkönyv; у співавторстві з Дьордєм Шагварі (1999))
  • Забута війна (Elfelejtett háború (2000))
  • Гонведські гусари 1920—1945 (Honvédhuszárok 1920—1945; у співавторстві з Дьордєм Шагварі та Петером Сабо (2001))
  • Мала гусарська книга (Kis huszárkönyv (2001))
  • Він жив золотим віком. Шалфольдські[en] розмови (Megélt aranykor. Salföldi beszélgetések (2004))
  • Угорський королівський портрет (Magyar királyok arcképcsarnoka (2006))
  • Святі будинку Арпадів (Az Árpád-ház szentjei (2007))
  • Солдати війни за незалежність (A szabadságharc katonái (2011))
  • Угорські знамена (Magyar hadizászlók (2011))
  • Угорські солдати Марії Терезії (Mária Terézia magyar katonái (2011))
  • Угорські війська 1768—1848 (Magyar katonaság 1768—1848 (2013))
  • Військо короля Матьяша 1458—1526 (Mátyás király hadserege 1458—1526 (2014))
  • Вояки угорського кордону 1526—1686 (Végvári vitézek 1526—1686 (2014))
  • Угорській королівській гонвед 1868—1814 (Magyar királyi honvédség 1868—1914 (2014))
  • Угорські полки Франца-Йозефа 1850—1914 (Ferenc József magyar ezredei 1850—1914 (2015))
  • Угорські вояки світових війн 1914—1918, 1939—1945 (A világháborúk magyar katonái 1914—1918, 1939—1945 (2015))
  • Зброя кінних лучників (Lovasíjász-fegyverzet; у двох томах (2016))
  • Військо гонведу 1848—1849 (A Honvédsereg 1848—1849 (2016)
  • Військо династії Арпадов 896—1301 (Az Árpádok Hadserege 896—1301 (2017))
  • Угорська лицарська епоха 1301—1456 (Magyar Lovagkor 1301—1456 (2017))
  • Військо Ракоці 1703—1711 (A Rákóczi-szabadságharc hadserege 1703—1711 (2018))
  • Угорська народна армія 1945—1990 (Magyar honvédség 1945—1990 (2019))

Нагороди, відзнакиРедагувати

ПриміткиРедагувати

Джерела та літератураРедагувати

ПосиланняРедагувати