Дубравка Томшич (словен. Dubravka Tomšič Srebotnjak; нар. 6 лютого 1940, Дубровник, СФР Югославія) — словенська піаністка.

Дубравка Томшич
Основна інформація
Повне ім'я хорв. Dubravka Tomšič
Дата народження 7 лютого 1940(1940-02-07) (84 роки)
Місце народження Дубровник, Югославія
Громадянство СФРЮ і Словенія
Професії піаністка, музична педагогиня
Освіта Джульярдська школа
Інструменти фортепіано
Нагороди
CMNS: Файли у Вікісховищі

Життєпис ред.

Дубравка Томшич народилась 1940 року. Вона навчалася у Вищій школі музики в Любляні, потім у Словенській академії музики у Зари Зарникової. За порадою Клаудіо Аррау в 12-річному віці переїхала до США. У 1957 році закінчила Джульярдську школу. Згодом займалася в Артура Рубінштейна, який передбачив їй велике майбутнє.[1]

З 1967 року викладала в Словенській академії музики в Любляні, з 1975 року — повний професор. З успіхом гастролювала по Європі, США, Мексиці, Азії, Африці, Австралії; починаючи з 1962 року не раз виступала в радянському Союзі. Багаторазовий член журі найбільших піаністських конкурсів світу.

Чоловік — словенський композитор Алоїз Среботняк (19312010), син — Мартін Среботняк, кінорежисер.

Репертуар ред.

Основа репертуару піаністки — європейські композитори-романтики (Л. ван Бетховен, Ф. Ліст, Ф. Шопен, Р. Шуман, Е. Гріг, Й. Брамс, С. Франк, С. В. Рахманінов).

Визнання ред.

Третя премія на Конкурсі піаністів імені Бузоні (Больцано, 1961), премія Франце Прешерена (1975), Золота медаль Люблянського університету за педагогічну майстерність і художні досягнення (1989) та ін.

Через її надзвичайний талант Артур Рубінштейн особисто передав Посольству Югославії в США для неї стипендію на перший рік навчання в Сполучених Штатах і на другий — від Фонду надзвичайних ситуацій для музикантів[1]

У 2005 році її обрали почесним громадянином міста Любляни, а в 2018 році президент Борут Пахор нагородив її Золотим орденом «За заслуги» Республіки Словенія.

Посилання ред.

Примітки ред.

  1. а б Dubravka Tomšič Srebotnjak [Архівовано 13 жовтня 2016 у Wayback Machine.], Sensa.si, 15. 3. 2012