Дубенка (Чортківський район)

село у Монастириській міській громаді Чортківського району Тернопільської області, Україна

Дубенка (до 2008 року — Дубенки́[1]) — село в Україні, у Монастириській міській громаді Чортківського району Тернопільської області. Розташоване на річці Коропець, на сході району. До села приєднано хутори Гута та Слобідка Долішня. У зв'язку з переселенням жителів хутори Дубовиця і Кадуби виключені з облікових даних.

село Дубенка
Країна Україна Україна
Область Тернопільська область
Район Чортківський район
Громада Монастириська міська громада
Облікова картка Дубенки 
Основні дані
Засноване 1698
Населення 679
Територія 2,694 км²
Густота населення 252,04 осіб/км²
Поштовий індекс 48350
Телефонний код +380 3555
Географічні дані
Географічні координати 49°03′19″ пн. ш. 25°10′38″ сх. д. / 49.05528° пн. ш. 25.17722° сх. д. / 49.05528; 25.17722Координати: 49°03′19″ пн. ш. 25°10′38″ сх. д. / 49.05528° пн. ш. 25.17722° сх. д. / 49.05528; 25.17722
Водойми Коропець
Відстань до
районного центру
5 км
Найближча залізнична станція Бучач
Відстань до
залізничної станції
25 км
Місцева влада
Адреса ради 48300, Тернопільська обл, Чортківський р-н, м. Монастириська, вул. Шевченка, буд. 19
Карта
Дубенка. Карта розташування: Україна
Дубенка
Дубенка
Дубенка. Карта розташування: Тернопільська область
Дубенка
Дубенка
Мапа
Мапа

CMNS: Дубенка у Вікісховищі

Населення — 689 осіб (2003).

До 2018 — центр Дубенківської сільської ради. Від 2018 року увійшло у склад Монастириської міської громади.

Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» увійшло до складу Монастириської міської громади.[2]

Історія ред.

Поблизу Дубенків виявлено археологічні пам'ятки пізнього палеоліту та трипільської культури.

Відоме з XVIII століття. 15 квітня 1823 року судом було прийнято рішення (не підлягало оскарженню), яким спірні ґрунти (земельні ділянки) ставали власністю дідича Скварчиньського, що викликало напад селян на панський маєток.[3] Діяло українське товариство «Просвіта».

Пізнішим власником маєтку був Людвік Скварчинський.

У національно-визвольній боротьбі брали участь члени ОУН та вояки УПА, серед них:

  • Ганна (1925 р. н.), Євдокія (1922 р. н.) і Марія (1927 р. н.) Білик, Михайло Волошин (1907 р. н.), Йосип Гадиняк (“Громенко”; 1923), Андрій Гала (“Трембіта”; 1921 р. н.), Анелія (1922 р. н.), Іван (1920 р. н.), Михайло (1893 р. н.), Михайло (1920 р. н.), Текля (1898 р. н.) Гриньківи, Антон Залецький (1919 р. н.), Михайло (1922 р. н.) і Михайлина (1925 р. н.) Зінькевичі, Марія Кочан (1901 р. н.), Михайло Кочерай (1930 р. н.), Антін Михайлів (1922–1941), Антон (1936 р. н.), Микола (1920–1941), Михайло (1931 р. н.), Олена (1906 р. н.) та Яків (1903 р. н.) Радомські, Петро Сабадаш (1922 р. н.), Михайло Хмарний (1922 р. н.), Василь (1905 р. н.), Костик (1907 р. н.), Панько (1922 р. н.) та Семен (1902 р. н.) Штангрети і багато інших.

1957 року внаслідок повені були підтоплені будинки.

Протягом 19621966 село належало до Бучацького району. Після ліквідації Монастириського району 19 липня 2020 року село увійшло до Чортківського району[4].

Епідемія коронавірусу ред.

Станом на 29 березня 2020 року в селі було інфіковано 2 особи COVID-19 (і 44 в районі).[5]

Пам'ятки ред.

 
Церква Успіння Пресвятої Богородиці 1878
 
Церква Петра і Павла

Церкви:

Пам'ятники ред.

Споруджено пам'ятник воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1985), насипана могила Борцям за волю України (1938; відновлена 1992), встановлено пам'ятний хрест на хуторі Слобідка Долішня з нагоди 2000-ліття народження Ісуса Христа (2000).

Соціальна сфера ред.

Діють загальноосвітня школа І-ІІ ступенів, клуб, бібліотека, ФАП.

Відомі люди ред.

Уродженці Долішньої Слобідки ред.

Уродженці Дубенки ред.



Галерея ред.

Примітки ред.

  1. Картка постанови про перейменування[недоступне посилання з липня 2019]
  2. Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області. www.kmu.gov.ua (ua). Архів оригіналу за 23 січня 2022. Процитовано 22 жовтня 2021. 
  3. T. H. Skrzypecki. Potok Złoty na tle historii polskich kresów południowo-wschodnich.— Opole: Solpress, 2010. — 256 s. — S. 90—91. — ISBN 978-83-927244-4-5. (пол.)
  4. Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
  5. В районі на Тернопільщині кількість інфікованих на коронавірус зросла [Архівовано 29 березня 2020 у Wayback Machine.], Українська правда, 29 березня 2020
  6. Щербак Л. Черемшинський Остап (Євстахій) Степанович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 598. — ISBN 978-966-528-279-2.
  7. Терпів пекельний біль і переконував рідних, що все добре. Прощаються з Михайлом Красневичем (Осифом) - 20 хвилин. te.20minut.ua (укр.). Процитовано 25 серпня 2022. 

Література ред.