Дрозд Володимир Григорович

Володи́мир Григо́рович Дрозд (25 серпня 1939(19390825), с. Петрушин, Чернігівський район, Чернігівська область — 23 жовтня 2003) — український письменник. Перший головний редактор журналу «Київ» (1983—1985). Лауреат Державної премії України імені Тараса Шевченка (1992).

Дрозд Володимир Григорович
Народився	25 серпня 1939(1939-08-25) Петрушин, Чернігівський район, Чернігівська область, Українська РСР, СРСР
Помер	23 жовтня 2003(2003-10-23) (64 роки) Київ, Україна
Поховання	Байкове кладовище
Країна	СРСР  Україна
Діяльність	журналіст, письменник, прозаїк, головний редактор
Мова творів	українська
Роки активності	з 1962
Жанр	роман, повість і оповідання
Нагороди	Премія імені Миколи Гоголя «Тріумф»
Висловлювання у Вікіцитатах

Чоловік української поетеси Ірини Жиленко.

Біографія

Володимир Дрозд народився 25 серпня 1939 року в селі Петрушин на Чернігівщині.

Володимир Дрозд із перших кроків у літературі тяжіє до філософських узагальнень, фантастики та до соціально-правдивих тем. І відразу ж отримує заслін на оприлюднення своїх творів.

Володимир Дрозд двадцятирічним юнаком видав першу книжку новел та оповідань («Люблю сині зорі», 1963) і одразу був прийнятий до Спілки письменників України. Розпочавши літературну працю як новеліст і продовжуючи друкувати новели, Дрозд поступово утверджується як автор повісті й роману.

«Син колгоспника з глухого поліського села» відразу після школи став журналістом у районній газеті, закінчив університет, доріс до відомого столичного письменника.

Був одружений з поетесою Іриною Жиленко.

Могила Володимира Дрозда на Байковому кладовищі

Помер Володимир Дрозд 23 жовтня 2003 року в місті Києві, та похований на Байковому кладовищі.

Твори

Оповідання

• Люблю сині зорі (1962)

• Білий кінь Шептало (1969)

• Парость (1966)

• Ніч у вересні (1980)

• Три чарівні перлини (1981)

• Крик птаха у сутінках (1982)

Повісті

• Семирозум (1967)

• Маслини (1969)

• Ирій (1974)

• Самотній вовк (1983)

• Музей живого письменника (1994)

Романи

• Катастрофа (1969)

• Добра вість (1971)

• Ритм життя (1974)

• Дорога до матері (1978)

• Люди на землі (1976)

• Земля під копитами (1981)

• Інна Сіверська, суддя (1985)

• Спектакль (1985)

• Новосілля (1987)

• Листя землі (1992; 2000)

• Злий дух. Із житієм. Пришестя (1999)

Відзнаки

• Національна премія України імені Тараса Шевченка (1992) — за роман-епопею «Листя землі», книга перша — друга.
• Лауреат Міжнародної літературної премії імені Миколи Гоголя «Тріумф» (посмертно, 2017).

Посилання

• «Дрозд Володимир Григорович» // Сервер журналістів. Верховна Рада України.
• Дрозд Володимир Григорович // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.

Джерела

• Бондаренко А. І. Художнє мовомислення новели Володимира Дрозда «Білий кінь Шептало» // Дивослово. — 2004. — № 11. — С. 57-60.
• Жадько В. О. Некрополь на Байковій горі: літ.-публіц. вид. — К. : Фенікс, 2008. — С. 210—211, 282. — ISBN 978-966-8567-13-1.
• Жадько В. О. Український некрополь: іст. наук. довід. — К. : СПД Жадько В. О., 2005. — С. 117. — ISBN 966-8567-01-3.
• Жадько В. О. У пам'яті Києва: Столичний некрополь письменників: наук. фотоіл. довідник-посібник. — К. : СПД Жадько В. О., 2005. — С. 222. — ISBN 966-8567-03-X.
• Володимир Дрозд: «Письменник — лише уста народу»: біобібліогр. нарис / М-во культури України, Нац. парлам. б-ка України ; авт. нарису Л. Б. Тарнашинська ; упоряд. Г. В. Волянська, Т. М. Заморіна ; наук. ред. І. О. Негрейчук. — Київ: Нац. парлам. б-ка України, 2013. — 175 с. — (Шістдесятництво: профілі на тлі покоління ; вип. 15).