Дрозд Володимир Григорович

Володи́мир Григо́рович Дрозд (нар. 25 серпня 1939(19390825)[3], с. Петрушин, Чернігівський район, Чернігівська область — пом. 23 жовтня 2003, Київ) — український письменник. Член НСПУ з 1962 року. Лауреат Державної премії України імені Тараса Шевченка (1992).

Дрозд Володимир Григорович
Дрозд В.jpg
Народився 25 серпня 1939(1939-08-25)[1][2]
Петрушин, Чернігівський район, Чернігівська область, Українська РСР, СРСР
Помер 23 жовтня 2003(2003-10-23)[2] (64 роки)
Київ, Україна
Поховання Байкове кладовище
Країна Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Flag of Ukraine.svg Україна
Діяльність журналіст, письменник, прозаїк, головний редактор
Alma mater Київський національний університет імені Тараса Шевченка (1968)
Мова творів українська
Роки активності з 1962
Жанр роман, повість і оповідання
У шлюбі з Жиленко Ірина Володимирівна
Нагороди

Q:  Висловлювання у Вікіцитатах
Могила Володимира Дрозда на Байковому кладовищі

БіографіяРедагувати

Володимир Дрозд народився 25 серпня 1939 року в селі Петрушин на Чернігівщині.

«Син колгоспника з глухого поліського села» відразу після школи став журналістом у районній газеті, закінчив університет, доріс до відомого столичного письменника.

У 1968 році закінчив Київський університет.

Працював у часописах:

  • олишівська районна газета «Голос колгоспника» (1959—1960 роки),
  • обласна молодіжгна газета «Комсомолець Чернігівщини» (1961—1962 роки),
  • газета «Літературна Україна» (1962—1963 рокі),
  • газета Молодь України (1963 рік).

Протягом 1966—1970 років працював старшим редактором видавництва Радянський письменник.

Перший головний редактор журналу «Київ» (1983—1985 роки).

Протягом 1991—1999 років був секретарем та заступником голови НСПУ.

Помер Володимир Дрозд 23 жовтня 2003 року в місті Києві, та похований на Байковому кладовищі.

ТворчістьРедагувати

Володимир Дрозд із перших кроків у літературі тяжіє до філософських узагальнень, фантастики та до соціально-правдивих тем. І відразу ж отримує заслін на оприлюднення своїх творів.

Володимир Дрозд двадцятирічним юнаком видав першу книжку новел та оповідань («Люблю сині зорі», 1962) і одразу був прийнятий до Спілки письменників України. Розпочавши літературну працю як новеліст і продовжуючи друкувати новели, Дрозд поступово утверджується як автор повісті й роману.

РодинаРедагувати

ТвориРедагувати

Новели й оповіданняРедагувати

  • «Колесо» (1961)
  • «Люблю сині зорі» (1962)
  • «Парость» (1966)
  • «Білий кінь Шептало» (1969)
  • «Ніч у вересні» (1980)
  • «Три чарівні перлини» (1981)
  • «Крик птаха у сутінках» (1982)
  • «Новосілля» (1986)
  • «Подих чудесного» (1988)

ПовістіРедагувати

РоманиРедагувати

  • «Добра вість» (1967)
  • «Вовкулака» («Самотній вовк», екранізовано у 1991 як «Оберіг»)
  • «Катастрофа» (1968)
  • «Ювеналій Мельников» (1972)
  • «Ритми життя» (1974)
  • «Дорога до матері» (1979)
  • «Інна Сіверська, суддя» (1985)
  • «Спектакль» (1985)
  • «Листя землі»[4] (1992; 2000) (Національна премія України імені Тараса Шевченка, 1992)
  • «Убивство за сто тисяч американських доларів» (1992; 2003)
  • «Злий дух. Із житієм» (1995)
  • «Пришестя» (1996)
  • «Острів у Вічності» (2001)
  • «Книга отця Йосипа» (2003)
  • «Сто літ любові» (2003)

Нагороди та преміїРедагувати

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати

ДжерелаРедагувати