Вікіпедія

Доріс Лессінг

британська феміністська письменниця та поетеса, лавреатка Нобелівської премії з літератури
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Лессінґ.

Доріс Мей Лессінґ
Doris May Lessing
Доріс Лессінг у 2006 р.
Ім'я при народженніангл. Doris May Tayler
ПсевдонімДжейн Сомерс, англ. Jane Somers
Народилася22 жовтня 1919(1919-10-22)
Керманшах, тепер Іран Іран
Померла17 листопада 2013(2013-11-17) (94 роки)
Лондон
·інсульт
ПохованняҐолдерс-Ґрін (крематорій)[1]
Країна Велика Британія
 Сполучене Королівство
Діяльністьпрозаїк
Сфера роботипоезія і есей
Alma materDominican Convent High Schoold
Мова творіванглійська
Роки активностіз 1950
Напрямокфемінізм, модернізм, наукова фантастика
Жанрнаукова фантастика
Magnum opusсерія фантастичних романів Canopus in Argos (1979—1983)
ЧленствоModern Language Associationd[2], Королівське літературне товариство і Баварська академія витончених мистецтв
РодичіСаймон Лессінг[3]
У шлюбі зGottfried Lessingd і невідомо[4]
Автограф
Премії Нобелівська премія з літератури (2007)
Сайт: dorislessing.org
CMNS: Доріс Лессінг у Вікісховищі
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах

До́ріс Мей Тейлор, у шлюбі Ле́ссінґ (англ. Doris May Lessing, англ. Taylor); 22 жовтня 1919(19191022), Керманшах, Персія — 17 листопада 2013, Лондон) — англійська феміністська письменниця та поетеса, лавреатка Нобелівської премії з літератури.

Біографія

ред.

Народилася в британській сім'ї за місцем служби батька, банківського клерка. 1925 року батько придбав кукурудзяну ферму в Південній Родезії (тепер Зімбабве), й родина переїхала туди.

Доріс рано почала самостійне життя, працювала нянею, телефоністкою, стенографісткою, опублікувала кілька оповідань. До 1939 року була двічі одружена, потім разом із сином виїхала до Лондона, де почала справжню літературну кар'єру.

Дебютний роман — «Трава співає» (1950). Згодом опублікувала збірки оповідань «Країна старого вождя» (1951), «Звичка любити» (1957), «Африканські оповідання» (1961). До пенталогії «Діти насильства» увійшли романи «Марта Квест» (1952), «Пристойний шлюб» (1954), «Відгомін бурі» (1958), «Середземне» (1965) та «Місто за чотирма брамами» (1969).

Ці твори належать до першого етапу її творчості, що характеризується гострою критикою расизму на півдні Африки та лівими політичними уподобаннями (протягом 1952–1956 років вона була членкинею Британської комуністичної партії, а в'їзд до Південної Африки був для неї заборонений від 1956 до 1995).

Від 1960-х років проблеми дискримінації залишаються провідною темою її прози, але поширюються з суто расових на молодь, жінок тощо. Крім того, посилюється психологічний аналіз. До цього періоду належать романи «Золотий щоденник»[6] (1962; був сприйнятий як маніфест фемінізму), «Інструкція до спуску в пекло» (1972), «Мемуари вцілілого» (1974), «Літо перед смерком» (1976), «Добрий терорист» (1985).

Третій етап — дослідження альтернативного (інопланетного) погляду на стан і перспективи людської цивілізації в циклі науково-фантастичних (з елементами антиутопії) романів «Канопус в Аргосі: архіви» (відкривається романом «До відома: колонізована планета 5, Шикаста») (1979—1983; сама Лессінг вважає цей цикл своїм найкращим твором, хоч не всі критики з цим погоджуються). Характерною прикметою цих романів є широке використання суфійських ідей. Фантастичними є також романи «Мара та Данн» (1999) та його продовження «Історія дочки генерала Дана та Мари, Гріота й Сніжного Собаки» (2005), де розповідається про глобальну катастрофу та поворот до примітивніших форм людського існування, але з надією на відродження людяності.

Романи «Щоденник доброго ближнього» (1983) та «Якби старі могли» (1984) опублікувала під псевдонімом Джейн Сомерс[7].

Лавреатка Нобелівської премії 2007 року (найстаріша за віком лавреатка у галузі літератури на момент присудження)[8]. Вона також була лише одинадцятою жінкою, нагородженою Нобелівською премією з літератури Шведської академії за її 106-річну історію[9]. 2017 року, всього через 10 років, її Нобелівська медаль була виставлена на аукціон[10][11]. Раніше на аукціоні була продана лише одна Нобелівська медаль з літератури — Андре Жида в 2016 році[12].

Українські переклади

ред.
  • Українською мовою перекладено повість «Домівка гірської худоби» («Всесвіт», 1977, № 5; перекладач — Ростислав Доценко) зі збірки «Five» (1953).

Джерела

ред.

Примітки

ред.
  1. ↑ Find a Grave — 1996.
  2. ↑ List of 2011 MLA Members / за ред. Modern Language Association — Нью-Йорк: 2011. — С. 100.
  3. ↑ Olympedia – Simon Lessing — 2006.
  4. ↑ німецька Вікіпедія — 2001.
  5. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  6. ↑ Номер 64 у Рейтингу 100 найкращих книг усіх часів журналу Ньюсвік (Newsweek's Top 100 Books — список 100 найкращих книг усіх часів журналу Ньюсвік [Архівовано 6 січня 2015 у Wayback Machine.] (англ.))
  7. ↑ If the Old Could by Doris Lessing. www.dorislessing.org.
  8. ↑ Ніч на Венері, 2020, с. 271.
  9. ↑ Reynolds, Nigel. «Doris Lessing wins Nobel prize for literature». The Telegraph. Retrieved 15 October 2007.
  10. ↑ Valuable Books and Manuscripts. Cristies. 13 грудня 2017. Процитовано 7 грудня 2017.
  11. ↑ Alison Flood (7 грудня 2017). Doris Lessing's Nobel medal goes up for auction. The Guardian. Процитовано 7 грудня 2017.
  12. ↑ Flood, Alison (7 грудня 2017). Doris Lessing's Nobel medal goes up for auction. The Guardian (брит.). ISSN 0261-3077. Процитовано 12 грудня 2023.


  Це незавершена стаття про письменницю.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Доріс_Лессінг&oldid=43392270