Доріс Лессінг
| Доріс Мей Лессінґ | ||||
|---|---|---|---|---|
| Doris May Lessing | ||||
 Доріс Лессінг у 2006 р. | ||||
| Ім'я при народженні | англ. Doris May Tayler | |||
| Псевдонім | Джейн Сомерс, англ. Jane Somers | |||
| Народилася |
22 жовтня 1919 Керманшах, тепер  Іран | |||
| Померла |
17 листопада 2013 (94 роки) Лондон ·інсульт | |||
| Поховання | Ґолдерс-Ґрін (крематорій) | |||
| Країна |
.svg){kind=small} Велика Британія Сполучене Королівство | |||
| Діяльність | прозаїк | |||
| Сфера роботи | поезія і есей | |||
| Alma mater | Dominican Convent High Schoold | |||
| Мова творів | англійська | |||
| Роки активності | з 1950 | |||
| Напрямок | Фемінізм, Модернізм, Наукова фантастика | |||
| Жанр | наукова фантастика | |||
| Magnum opus | серія фантастичних романів Canopus in Argos (1979–1983) | |||
| Членство | Modern Language Associationd[1], Королівське літературне товариство і Баварська академія витончених мистецтвd | |||
| У шлюбі з | Gottfried Lessingd і невідомо[2] | |||
| Автограф |
 | |||
| Премії |
 Нобелівська премія з літератури (2007) | |||
| Сайт: dorislessing.org | ||||
|
| ||||
 Доріс Лессінг у Вікісховищі | ||||
 Висловлювання у Вікіцитатах | ||||
До́ріс Мей Ле́ссінґ (англ. Doris May Lessing, уроджена Тейлор, англ. Taylor); 22 жовтня 1919, Керманшах, Персія — 17 листопада 2013, Лондон) — англійська письменниця, лавреатка Нобелівської премії з літератури.
БіографіяРедагувати
Народилася в британській сім'ї за місцем служби батька, банківського клерка. 1925 року батько придбав кукурудзяну ферму в Південній Родезії (тепер Зімбабве), й родина переїхала туди.
Доріс рано почала самостійне життя, працювала нянькою, телефоністкою, стенографісткою, опублікувала кілька оповідань. До 1939 року двічі була одружена, потім разом із сином виїхала до Лондона, де й почалася її справжня літературна кар'єра.
Дебютний роман — «Трава співає» (1950). Згодом опублікувала збірки оповідань «Країна старого вождя» (1951), «Звичка любити» (1957), «Африканські оповідання» (1961). До пенталогії «Діти насильства» увійшли романи «Марта Квест» (1952), «Пристойний шлюб» (1954), «Відгомін бурі» (1958), «Середземне» (1965) та «Місто за чотирма брамами» (1969).
Ці твори належать до першого етапу її творчості, що характеризується гострою критикою расизму на півдні Африки та лівими політичними уподобаннями (1952–1956 років вона була членкинею Британської комуністичної партії, а в'їзд до Південної Африки був для неї заборонений від 1956 до 1995).
Від шістдесятих років проблеми дискримінації залишаються провідною темою її прози, але поширюються з суто расових на молодь, жінок тощо. Крім того, посилюється психологічний аналіз. До цього періоду належать романи «Золотий щоденник»[4] (1962; був сприйнятий як маніфест фемінізму), «Інструкція до спуску в пекло» (1972), «Мемуари вцілілого» (1974), «Літо перед смерком» (1976), «Добрий терорист» (1985).
Третій етап — спроба показати альтернативний (інопланетний) погляд на стан і перспективи людської цивілізації в циклі науково-фантастичних (з елементами антиутопії) романів «Канопус в Аргосі: архіви» (відкривається романом «До відома: колонізована планета 5, Шикаста») (1979–1983; сама Лессінг вважає цей цикл своїм найкращим твором, хоч не всі критики з цим погоджуються). Характерною прикметою цих романів є широке використання суфійських ідей. Фантастичними є також романи «Мара та Данн» (1999) та його продовження «Історія дочки генерала Дана та Мари, Гріота й Сніжного Собаки» (2005), де розповідається про глобальну катастрофу та поворот до примітивніших форм людського існування, але з надією на відродження людяності.
Романи «Щоденник доброго ближнього» (1983) та «Якби старі могли» (1984) опублікувала під псевдонімом Джейн Сомерс.
Лавреатка Нобелівської премії 2007 року (найстаріший за віком лавреат у галузі літератури на момент присудження)[5].
Українські перекладиРедагувати
- Українською мовою перекладено повість «Домівка гірської худоби» («Всесвіт», 1977, № 5; перекладач — Ростислав Доценко) зі збірки «Five» (1953).
ДжерелаРедагувати
| Вікіцитати містять висловлювання від або про: Доріс Лессінг |
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Доріс Лессінг |
- Р. І. Доценко. Лессінг Доріс Мей // Українська літературна енциклопедія : В 5 т. / редкол.: І. О. Дзеверін (відповід. ред.) та ін. — К. : Голов. ред. УРЕ ім. М. П. Бажана, 1995. — Т. 3 : К–Н., c. 168.
- Ганна Улюра. Ніч на Венері: 113 письменниць, які сяють у темряві. — Київ : ArtHuss, 2020. — 464 с. — ISBN 978-617-7799-43-5.
- Анатолій Шпиталь: Дорріс Лесінг — нобелянт-2007
- Біографія на Pegasos Author's Calendar
- Прес-реліз [Архівовано 11 жовтня 2007 у Wayback Machine.] та біобібліографія [Архівовано 27 жовтня 2007 у Wayback Machine.] Нобелевського комітету.
- Доріс Лессінг. Про те, як не отримують Нобелівську премію. Нобелівська лекція. Журнал «Всесвіт» № 11-12 за 2008 рік
ПриміткиРедагувати
- ↑ List of 2011 MLA Members / за ред. Modern Language Association — Нью-Йорк: 2011. — С. 100.
- ↑ німецька Вікіпедія — 2001.
- ↑ Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ Номер 64 у Рейтингу 100 найкращих книг усіх часів журналу Ньюсвік (Newsweek's Top 100 Books — список 100 найкращих книг усіх часів журналу Ньюсвік [Архівовано 6 січня 2015 у Wayback Machine.] (англ.))
- ↑ Ніч на Венері, 2020, с. 271.
|
Це незавершена стаття про письменницю. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |