Доріс Гелен Кернс Гудвін (англ. Doris Helen Kearns Goodwin, нар. 4 січня 1943) – американська біографка, історикиня, політологиня, журналістка та письменниця. Авторка біографій багатьох президентів США, в тому числі Ліндона Джонсона, Кеннеді, Авраама Лінкольна, Теодора Рузвельта, Вільяма Говарда Тафта. У 1995 році книга Гудвін «No Ordinary Time: Franklin and Eleanor Roosevelt - The Home Front in World War II» отримала Пулітцерівську премію.

Доріс Гудвін
англ. Doris Goodwin
Народилася4 січня 1943(1943-01-04) (81 рік)
Бруклін, Нью-Йорк, Нью-Йорк, США
Країна США
Діяльністьжурналістка, історикиня, політолог, письменниця
Alma materГарвардський університет, Colby Colleged і South Side High Schoold
Знання мованглійська[1][2]
ЗакладГарвардський університет
ЧленствоАмериканська академія мистецтв і наук
Роки активності1977 — тепер. час
У шлюбі зRichard N. Goodwind
ДітиJoe Kearns Goodwind
Автограф
Нагороди
IMDbID 0329447
Сайтdoriskearnsgoodwin.com

Ранні роки та освіта

ред.

Доріс Кернс народилася 4 січня 1943 року в Брукліні (штат Нью-Йорк), є дочкою Гелен Вітт (до шлюбу Міллер) та Майкла Френсіса Алоїзіуса Кернса. Також має сестру, Jene Kearns.[3][4] Її дідусь і бабуся по батькові були іммігрантами з Ірландії[5]. Виросла в Роквілл-Сентрі, Нью-Йорк, де закінчила школу South Side.[6] Пізніше навчалася в Колбі, штат Мен. Вуз закінчила з відзнакою в 1964 році зі ступенем бакалавра мистецтв, та отримала стипендію Вудро Вілсона[7], щоб продовжити докторантуру.

У 1968 році здобула ступінь доктора філософії в Гарвардському університеті, захистивши дисертацію на тему «Молитва і повторна участь: аналіз відносин між Конгресом та Судом»[8].

Кар'єра й нагороди

ред.

В 1967 році Доріс Кернс потрапляє до Білого дому, за каденції Ліндона Джонсона[9]. Останній відразу зацікавився молодою спеціалісткою та запропонував попрацювати помічницею в Овальному кабінеті. Коли у «Новій Республіці» вийшла стаття Кернс щодо того, як скинути з посади Джонсона за його невдалу політику у В'єтнамі, Доріс було зараховано до Департаменту праці. Сама вона пізніше говорила: «Президент виявив, що я брала активну участь у антивоєнному русі й написала статтю під назвою «Як звалити Ліндона Джонсона». Тому думала, що він виведе мене з програми стажування. Та замість цього він сказав: «О, приведіть її сюди на рік, і якщо я не зможу перемогти її, ніхто не зможе».

Після складання Джонсоном повноважень в 1969 році, Доріс Кернс залишилась у Білому домі, де працювала з програмами боротьби з бідністю. У 1977 році було опубліковано її розмови з уже покійним президентом, книга стала бестселером «Нью-Йорк Таймс» та вдалим початком її літературної кар'єри.

В 1995 році отримала Пулітцерівську премію за книгу «No Ordinary Time: Franklin and Eleanor Roosevelt - The Home Front in World War II».

У 1996 році отримала премію «Золота плита» Американської академії досягнень.[10]

В 2005 році отримала відзнаку Лінкольна за кращу книгу про громадянську війну в Америці. Частина книги була адаптована Тоні Кушнером до сценарію фільму Стівена Спілберга «Лінкольн».

В 2008 році Доріс Кернс нагороджена званням почесного доктора Державного коледжу Вестфілд.

У 2019 році видавництво «Наш Формат» опублікувало книгу Доріс Гудвін «Авраам Лінкольн. Біографія».

Особисте життя

ред.

Зростаючи на Лонг-Айленді, Гудвін є палкою шанувальницею бейсбольного клубу «Бруклін Доджерс». Переїхавши в 1957 році до Лос-Анджелеса, стала фанаткою «Red Sox», наразі є постійною власницею сезонного квитка.

У 1975 році Кернс одружилася з Річардом Гудвіном[11], який працював в адміністраціях Кеннеді та Джонсона на посаді радника й писаря. Вони зустрілися в середині 1972 року в Гарвардському Інституті Політики.[12] Річард Гудвін був вдівцем, який мав сина Річарда від першого шлюбу. Коли вони одружилися, його синові було дев'ять років.[13][14] Подружжя також має двох спільних синів Майкла та Йосипа. Чоловік помер 20 травня 2018 року від раку. Доріс Гелен Гудвін наразі проживає в містечку Конкорд, штат Массачусетс.[15]

Переклад українською

ред.

Примітки

ред.
  1. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. CONOR.Sl
  3. Brennan, Elizabeth A.; Clarage, Elizabeth C. (1999). Who's who of Pulitzer Prize Winners (англ.). Greenwood Publishing Group. ISBN 9781573561112.
  4. Drew, Bernard Alger (2008). 100 Most Popular Nonfiction Authors: Biographical Sketches and Bibliographies (англ.). Libraries Unlimited. ISBN 9781591584872.
  5. St. Louis Post-Dispatch Newspaper Archives. nl.newsbank.com. Архів оригіналу за 6 жовтня 2018. Процитовано 1 травня 2019.
  6. From Rockville Centre to the White House, Presidential historian returns to Long Island. Herald Community Newspapers (англ.). Архів оригіналу за 1 травня 2019. Процитовано 1 травня 2019.
  7. The Woodrow Wilson National Fellowship Foundation. web.archive.org. 5 липня 2010. Архів оригіналу за 5 липня 2010. Процитовано 1 травня 2019.
  8. Kearns, Doris Helen (1968). Prayer and reapportionment; an analysis of the relationship between the Congress and the Court (English) . OCLC 76988853. Процитовано 1 травня 2019.
  9. Doris Kearns Goodwin, Ph.D. Academy of Achievement (амер.). Архів оригіналу за 24 лютого 2019. Процитовано 1 травня 2019.
  10. Golden Plate Awardees. Academy of Achievement (амер.). Архів оригіналу за 12 грудня 2017. Процитовано 1 травня 2019.
  11. Search the Archive. nl.newsbank.com. Архів оригіналу за 6 жовтня 2018. Процитовано 1 травня 2019.
  12. LLC, New York Media (18 серпня 1975). New York Magazine (англ.). New York Media, LLC.
  13. Doris Kearns and Richard Goodwin Marry, As Kennedy, Mailer and White Spectate | News | The Harvard Crimson. www.thecrimson.com (англ.). Архів оригіналу за 1 травня 2019. Процитовано 1 травня 2019.
  14. Richard N. Goodwin, White House speech writer, dead at 86. WTOP (амер.). 21 травня 2018. Архів оригіналу за 22 травня 2018. Процитовано 1 травня 2019.
  15. About | The Official Richard N. Goodwin Website. www.richardngoodwin.com. Архів оригіналу за 28 квітня 2019. Процитовано 1 травня 2019.

Посилання

ред.