Долгих Іван Ілліч

радянський політик

Іван Ілліч Долгих (рос. Иван Ильич Долгих; 1904, Лівенський повітd, Орловська губернія — 1 жовтня 1961(1961-10-01)) — генерал-лейтенант, начальник ГУЛАГа (1951–1954). Член ВКП(б) з листопада 1931 р. Депутат Верховної Ради СРСР 3-го скликання.

Долгих Іван Ілліч
Народився1904[1]
Лівенський повітd, Орловська губернія, Російська імперія
Помер1 жовтня 1961(1961-10-01)[1]
Країна СРСР
Діяльністьполітик
Alma materМосковський державний юридичний університет
Знання мовросійська
Посададепутат Верховної ради СРСР[d]
Військове звання Генерал-лейтенант
ПартіяКПРС
Нагороди
Орден Леніна — 1954Орден Червоного Прапора  — 1943Орден Червоного Прапора  — 1949Орден Вітчизняної війни I ступеня— 1945
Орден Трудового Червоного Прапора — 1941Орден Трудового Червоного Прапора — 1952Орден Червоної Зірки  — 1944Орден Червоної Зірки  — 1944
Орден Червоної Зірки  — 1945Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Медаль «30 років Радянській Армії та Флоту»
Медаль «30 років Радянській Армії та Флоту»
Почесний працівник ВЧК-ГПУ (XV)— 1938Заслужений працівник НКВС— 1942

Життєпис

ред.

Народився в с. Матвеєвка Лівенського повіту Орловської губернії в селянській сім'ї.

У 1918 році закінчив 2-класну школу в с. Здовечу, потім в 1922 році 7 груп школи другого ступеня в с. Лівни.(У 1954 р., вже начальником ГУЛАГ, закінчив Всесоюзний заочний юридичний інститут.)

  • Секретар сільради (березень 1920 — грудень 1922) і уповноважений (січень 1923 — грудень 1925) в с. Матвеєвка Кудиновського повіту Орловської губернії.
  • конторник місцевкома Союзу залізничників, ст. Червоний Лиман (січень 1926 — березень 1928).

Головний організатор придушення повстання політичних в'язнів у таборі Кенгір в червні 1954 г. На світанку 26 червня у табір, що знаходився протягом 40 днів під контролем повсталих, увійшли 1 700 військовослужбовців і 5 танків Т-34, які давили гусеницями беззбройних людей, в тому числі жінок.

В органах ОГПУ-НКВД-МВД

ред.
  • діловод, агент, помічник уповноваженого, уповноважений Економічного відділу Відділення дорожньо-транспортного відділу ОГПУ ст. Червоний Лиман березень 1928–1931;
  • уповноважений Економічного відділу Дорожньо-транспортного відділу ОГПУ Південної залізниці 1931 — квітень 1932;
  • старший уповноважений Економічного відділу Відділення дорожньо-транспортного відділу ОГПУ ст. Дебальцеве, квітень 1932 — лютий 1934;
  • старший уповноважений Економічного відділу Дорожньо-транспортного відділу ОГПУ-НКВД Південної залізниці, Харків 02.1934-06.1935;
  • начальник оперпункта Транспортного відділу НКВД, ст. Гребінка Південно-західної залізниці 06.35-1935;
  • начальник 2 від-я Транспортного відділу УГБ УНКВД Харківської обл. 1935-07.37;
  • начальник 2 від-я Дорожньо-транспортного відділу НКВД Південної залізниці 08.37-04.05.39;
  • начальник Дорожньо-транспортного відділу НКВД Амурської залізниці 04.05.39-26.02.41;
  • начальник УНКВД Хабаровського краю 26.02.41-31.07.41;
  • заст. начальника УНКВД Хабаровського краю 08.41-07.05.43;
  • начальник УНКВД-УМВС Хабаровського краю 07.05.43-19.01.49;
  • міністр внутрішніх справ Казахської РСР 19.01.49-31.01.51;
  • начальник Гулага (МВС СРСР — Міністерство юстиції СРСР — МВС СРСР) 31.01.51-05.10.54;
  • член колегії МВС СРСР 05.01.52-11.03.53;
  • старший інспектор Контрольної інспекції МВС СРСР 05.05.55-22.02.56;

Звання

ред.

Посилання

ред.


  1. а б в Петров Н. В. Кто руководил органами госбезопасности: 1941—1954Мемориал, 2010. — ISBN 966-95519-0-0