Відкрити головне меню

Добросердов Костянтин Леонідович

Костянтин Леонідович Добросе́рдов (24 жовтня 1891(1891-10-24), Москва, Російська імперія — 31 березня 1949(1949-03-31), Москва, СРСР) — радянський військовий діяч, член Військової ради НКО СРСР, генерал-майор (1940). Депутат Верховної Ради УРСР 1-го скликання.

Добросердов Костянтин Леонідович
Dobroserdov KL.jpg
Народився 24 жовтня 1891(1891-10-24)
Москва, Російська імперія
Помер 31 березня 1949(1949-03-31) (57 років)
Москва, СРСР
Поховання Даниловський цвинтар
Громадянство
(підданство)
Flag of Russia.svg Російська імперія
Flag of Russia.svg Російська республіка
Flag of the Russian Soviet Federative Socialist Republic (1918–1937).svg РРФСР
Flag of the Soviet Union (1924–1955).svg СРСР
Національність росіяни
Діяльність військовослужбовець, політик
Alma mater Постріл
Заклад Московський державний юридичний університет[d]
Учасник Перша світова війна, Громадянська війна в Росії і німецько-радянська війна
Посада депутат Верховної Ради УРСР[d]
Військове звання генерал-майор
Партія КПРС
Нагороди
Орден Леніна — 1946Орден Червоного Прапора  — 1937Орден Червоного Прапора

БіографіяРедагувати

Народився 24 жовтня 1891(18911024) року в родині службовця в Москві. Здобув початкову освіту.

У 1914 році був призваний до лав російської імператорської армії і направлений на навчання в Московську школу прапорщиків, після закінчення якої у 1915 році призначений на посаду командира роти і у чині поручика брав участь у бойових діях на Західному фронті.

У січні 1919 року призваний до лав Червоної армії і призначений на посаду командира роти у складі 3-го запасного стрілецького батальйону, з лютого 1920 року служив на посадах командира цього батальйону, командира батальйонів у складі 5-го і 14-го стрілецьких полків, а у серпні 1920 року призначений на посаду командира полку у складі 2-ї та 1-ї бригад (2-я Донська стрілецька дивізія). Брав участь у бойових діях у ході ліквідації десанту під командуванням полковника Назарова на території Донської області, Улагаєвського десанту в районі станиці Ольгинська, у наступальних бойових діях проти військ під командуванням генерала Врангеля на північному узбережжі Азовського моря та на маріупольському та мелітопольському напрямках, а потім — проти збройних формувань під командуванням Нестора Махна на території Таврійської і Катеринославської губерній.

У липні 1922 року призначений на посаду командира окремого караульного батальйону, в жовтні 1922 року — на посаду начальника дивізійної навчальної школи 9-ї Донської стрілецької дивізії, в лютому 1923 року — на посаду помічника командира 25-го стрілецького полку у складі цієї дивізії, а у жовтні 1923 року — на посаду командира 64-го стрілецького полку 22-ї стрілецької дивізії Північнокавказького військового округу. У серпні 1924 року направлений на навчання на Стрілецько-тактичні курси «Постріл», після закінчення яких з 1925 року служив на посадах командира 64-го та 65-го стрілецьких полків 22-ї стрілецької дивізії.

Після закінчення курсів удосконалення вищого начальницького складу при Військовій академії імені Фрунзе у лютому 1931 року призначений на посаду помічника командира 37-ї стрілецької дивізії, в лютому 1937 року — на посаду командира 52-ї стрілецької дивізії, а 15 лютого 1938 року — на посаду командира 7-го стрілецького корпусу (Одеський військовий округ).

26 червня 1938 року обраний депутатом Верховної Ради УРСР 1-го скликання по Амур-Нижнє-Дніпровській виборчій окрузі № 201 Дніпропетровської області.

У 1941 році закінчив курси удосконалення командного складу при Військовій академії імені Ворошилова.

З початком війни 24 червня 1941 року корпус під командуванням Добросердова був включений до складу Південного фронту, а в кінці червня — до складу Південно-Західного фронту, після чого брав участь у бойових діях в районі міст Славута і Ізяслав, а потім відступав у напрямку на Київ. З 2 серпня Добросердов перебував у розпорядженні командувача військ Південно-Західного фронту і в тому ж році призначений на посаду начальника штабу 37-ї армії, який незабаром брав участь у бойових діях у ході Київської оборонної операції, під час якої після відходу на лівий берег Дніпра в районі міст Бровари та Бориспіль армія потрапила в оточення, проте продовжила оборонятися. 14 жовтня 1941 року група офіцерів штабу армії на чолі з Добросердовим була блокована німецькими військами при спробі прорватися з оточення і після бою захоплена у полон. Добросердов був направлений до табору військовополонених у Володимирі-Волинському, незабаром переведений у концентраційний табір Хахінштейн, а в 1944 році — у фортецю Вайсенбург. 27 квітня 1945 року Добросердов був звільнений американськими військами і 22 травня відправлений у Париж в розпорядження Радянської військової місії у справах репатріації, через яку направлений до Москви.

Після закінчення війни Добросердов, після проходження спецперевірки в НКВС, 28 жовтня відновлений в кадрах Радянської армії з відновленням у військовому званні і незабаром був направлений на навчання на вищі академічні курси при Вищій військовій академії імені Ворошилова, після закінчення яких з січня 1947 року перебував у розпорядженні Управління кадрів Сухопутних військ і в червні 1947 року був призначений на посаду начальника військової кафедри Московського поліграфічного інституту, у грудні 1947 року — на посаду начальника військової кафедри Державного центрального інституту фізичної культури, а в лютому 1948 року — на посаду начальника військової кафедри Московського юридичного інституту.

Помер 31 березня 1949 року в Москві. Похований на Даниловському кладовищі.

Військові званняРедагувати

НагородиРедагувати

ДжерелаРедагувати

  • Добросердов Константин Леонидович // Великая Отечественная. Комкоры. Военный биографический словарь. — Т. 1. — Москва ; Жуковский : Кучково поле, 2006. — С. 178–179. — ISBN 5-901679-11-3.
  • Червонопрапорний Київський. Нариси історії Червонопрапорного Київського військового округу (1919—1979). Видання 2-ге, вип. і допов. — Київ, 1979.
  • Константин Леонидович Добросердов // Днепровская правда : газета. — Днепропетровск, 1938. — № 135. — 23 июня. — С. 3. (рос.)