Відкрити головне меню

Дмитро[1] Семенович князь Зубревицький на прізвисько Сокира (біл. Дзмітрый «Сякіра» Зубравіцкі, пол. Mitko Zubrewicki, *~1400 — †після 1444) — русько-литовський феодал із роду Друцьких, «питомий» князь Зубревицький, державець Остра.

Дмитро Семенович
Прізвисько Сокира
Псевдо Мітка, Мітко
Народився ~1400
Друцьк (?)
Помер після 1444
Місце проживання Зубревичі
Титул князь Зубревицький, державець Остра
Конфесія Православ'я
Рід Друцькі
Батько Семен Дмитрович Друцький
Родичі Семен Дмитрович Друцький
У шлюбі з Софія Жедивидівна (†1486)
Діти Марина Трабська
Герб

Герб князів Друцьких («Друцьк»)

БіографіяРедагувати

Народився близько 1400 року, один із шести синів князя Семена Дмитровича Друцького. Отримав уділ із центром у Зубревичах. Ймовірно, завдяки вдалому шлюбу на Софії з дому Коріатовичів[2] значно розширив свої володіння. З 1426[3] року — державець Остерського повіту Київського князівства. У 1427 році отримав від короля ряд пожалувань у Гродненській і Щучинській волостях (мабуть, зокрема завдяки ще вдалішому шлюбу сестри).

Сподвижник великих князів Литовських Вітовта та Свидригайла. Зіграв істотну роль у конфлікті між Свидригайлом і Ягайлом за Поділля, який призвів до міжусобиці. На боці Великого князівства Руського брав участь у битві під Ошмянами (8 грудня 1432), де разом із братом Василем Красним потрапив у полон до Сигізмунда Кейстутовича. Незабаром Дмитра Сокиру звільнили, проте його вотчини (як і маєтки інших прихильників Свидригайла) ймовірно було конфісковано[4].

Після вбивства 20 березня 1440 року Сигізмунда Кейстутовича київським патрицієм Скобейком новий Великий князь, 13-річний Казимир Ягеллончик, повернув опальним феодалам їх майно. Чи був серед «щасливчиків» його дядько — достеменно невідомо. Саме тоді той, ще зовсім нестарий 40-річний чоловік, пише заповіт[5] і помирає, залишивши спадкоємицею єдину доньку Марину — дружину Семена Семеновича Трабського із роду князів Гольшанських.

Відомо, що після смерті Сокири Остерщиною заволоділи Олельковичі та Звягільські, а Марина стала його державицею з ласки троюрідного брата тільки у 1481 році[6].

Цікаві фактиРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Відоміший під скороченим іменем Мітка або Мітко.
  2. Попри те, що історичність батька Софії, Жедивида або Жедиміна, не підтверджена, вона вважається донькою або онукою когось із Коріатовичів і «братанкою» Ягайла (останній у «Хроніці Биховця» називає Софію власницею Поділля, а себе — її дядьком).
  3. Іноді у літературі зустрічається явно помилковий 1392/1393 рік.
  4. Підтвердженням цього є остаточна передача Сигізмундом Кейстутовичем у тому ж 1432 році Поділля Польщі.
  5. Зберігається у московському архіві Міністерства юстиції Росії.
  6. Славянская энциклопедия

ДжерелаРедагувати